Постанова

від 29.09.2014 по справі 910/10105/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа№ 910/10105/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Шумаков Ю.Б., директор;

від відповідача - Гуцул В.О., довіреність № 38/41 від 10.01.2014,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/10105/14 (суддя Князьков В.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" про стягнення 535 581,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" заборгованості в сумі 535 581,09 грн., з яких: основний борг - 448 362 грн. 38 коп., пеня - 31 754 грн. 12 коп., інфляційні втрати - 28 014 грн. 88 коп., 3% річних - 27 449 грн. 71 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/10105/14 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 448 362 грн. 38 коп., пеню у розмірі 31 754 грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 28 014 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 27 449 грн. 71 коп.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару за договорами поставки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/10105/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем включено до загальної суми заборгованості відповідача, заявленої до стягнення, заборгованість за видатковою накладною № 3887 від 04.10.2013 на суму 69 362,40 грн., в якій відсутні посилання на договір згідно якого була здійснена така поставка, що в свою чергу, як зазначає апелянт, не дає правових підстав до приєднання заборгованості за даною накладною до загальної суми боргу заявленої до стягнення

Крім цього, апелянт посилається на невірність розрахунку пені та відсотків річних.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 29.09.2014 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні в частині визначення сум пені та трьох відсотків річних, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД", як постачальником та комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст", як покупцем було укладено наступні договори поставки: №6-10 від 09.06.2012р., №6-12 від 09.06.2012р., №8-3 від 02.08.2013р., №4-11 від 16.04.2013р. та № 5-4 від 15.05.2013.

Згідно предметів зазначених договорів (п.1.1) постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує фарби та лаки (лакофарбові вироби).

Відповідно до п. 1.2 договорів асортимент та кількість кожної конкретної партії вказуються в рахунку-фактурі та видатковій накладній.

У п. 1.3 договорів сторони погодили строк постачання товару, а саме:

за договором №6-10 від 09.06.2012р. строк постачання товару: травень-грудень 2012р.;

за договором №6-12 від 09.06.2012р. строк постачання: товару: травень-грудень 2012р.;

за договором №8-3 від 02.08.2012р. строк постачання товару: серпень-грудень 2012р.;

за договором №4-11 від 16.04.2013р. строк постачання товару: квітень-грудень 2013р.

за договором № 5-4 від 15.05.2013 строк постачання товару: травень-грудень 2013 р.

Пунктом 2.4 договорів передбачено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок постачальника за фактом поставки на підставі видаткової накладної з відстроченням платежу до 30 календарних днів. У разі затримки фінансування розрахунок за надані здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником коштів на свій рахунок.

Приймання-передача товару проводиться згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними, які надаються під час поставки товару (п. 3.2 договорів).

Згідно п. 4.1 договорів за порушення термінів оплати партії товару, вказаних у п. 2.6 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, від суми неоплаченого товару за кожен прострочений день.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договорами, а саме, Покупцю було поставлено товар на загальну суму 517 065, 92 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується оформленими належним чином наступними видатковими накладними:

№ РН-0002441 від 12.06.2012 на суму 24 607, 20 грн., № РН-0002440 від 12.06.2012 на суму 164520, 00 грн., № РН-0002593 від 20.06.2012 на суму 2 619, 00 грн., № РН-0004490 від 09.10.2012 на суму 6 093, 00 грн. (за договором №6-10 від 09.06.2012р.);

№ РН-0002439 від 12.06.2012 на суму 18 109,20 грн., № РН-0002594 від 20.06.2012 на суму 205,20 грн., № РН-0003479 від 08.08.2012 на суму 7 061, 52 грн. (за договором №6-12від 09.06.2012р.);

№ РН-0003476 від 08.08.2012 на суму 65855, 60 грн., № РН-0003478 від 08.08.2012 на суму 54 822, 76 грн., № РН-0003899 від 05.09.2012 на суму 17 652, 60 грн., № РН-0004491 від 09.10.2012 на суму 23 738,40 грн., № РН-0004570 від 15.10.2012 на суму 9 513, 61 грн., № РН-0004642 від 18.10.2012 на суму 25917, 67 грн., № РН-0004707 від 23.10.2012 на суму 24 931,20 грн. (за договором №8-3 від 02.08.2012р.);

№ 2886 від 31.07.2013 на суму 2 056,56 грн., № 3887 від 04.10.2013 на суму 69 362,40 грн. (за договором № 5-4 від 15.05.2013).

Відповідачем грошові зобов'язання за договорами поставки не виконувалися належним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 448 362, 38 грн. (з урахуванням часткових оплат вартості поставленого товару на загальну суму 68703, 54 грн.).

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання з оплати коштів за договорами поставки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" заборгованості в сумі 448 362, 38 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 договорів передбачено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок постачальника за фактом поставки на підставі видаткової накладної з відстроченням платежу до 30 календарних днів. У разі затримки фінансування розрахунок за надані здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником коштів на свій рахунок.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару в сумі 517 065, 92 грн., в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконані не були.

Як вже зазначалось вище, відповідач здійснив оплату товару лише на суму 68703, 54 грн.

Решта заборгованості в сумі 448 362, 38 грн. відповідачем погашена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару в сумі 448 362, 38 грн. настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленими належним чином видатковими накладними.

Доводи апелянта про те, що позивачем включено до загальної суми заборгованості відповідача, заявленої до стягнення, заборгованість за видатковою накладною № 3887 від 04.10.2013 на суму 69 362,40 грн., в якій відсутні посилання на договір згідно якого була здійснена така поставка, що в свою чергу, як зазначає апелянт, не дає правових підстав до приєднання заборгованості за даною накладною до загальної суми боргу заявленої до стягнення, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Згідно видаткової накладної № 3887 від 04.10.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 69 362,40 грн.

Дана накладна підписана обопільно сторонами.

У зазначеній накладній дійсно відсутні посилання на договір, разом з тим є вказівка на рахунок на оплату № 4798 від 02.10.2013.

Судом першої інстанції було неналежно досліджено надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази.

Зокрема, місцевий господарський суд не з'ясував чи поставка за зазначеною накладною була здійснена за договором та якщо так то за яким.

З метою усунення порушень допущених судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зобов'язав сторін надати пояснення щодо зазначеного питання.

Згідно пояснень позивача у видатковій накладній № 3887 від 04.10.2013 помилково не вказано договір на підставі якого здійснювалась поставка товару. Відвантаження ж товару по зазначеній накладній було здійснено згідно договору № 5-4 від 15.05.2013, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позивачем до своїх письмових пояснень надано засвідчену належним чином копію договору № 5-4 від 15.05.2013.

Представник відповідача, в свою чергу, не зміг пояснити за яким саме договором була здійснена спірна поставка, доводів позивача також не спростував.

Також судом враховується, що всі правовідносини сторін оформлювалися правочинами, які вчинені у письмовій формі зміст яких зафіксований у договорах поставки.

Зазначена накладна підпадає в сферу відносин за договором №5-4, як з огляду на вид товару, так і виходячи з того, що дата її складення знаходиться в періоді строку дії даного договору.

Тому, відсутні підстави, як вважати вказану накладну правочином укладеним у спрощений спосіб (не за вказаними договором), так і віднести її до іншого, аніж №5-4, договору.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини поставки товару по зазначеній накладній саме на підставі договору № 5-4 від 15.05.2013.

З огляду на викладене, доводи апелянта про необґрунтованість включення до загальної суми заборгованості відповідача, заявленої до стягнення, заборгованість за видатковою накладною № 3887 від 04.10.2013 на суму 69 362,40 грн. відхиляються колегією суддів.

В контексті прийнятті та дослідження як доказу судом апеляційної інстанції договору № 5-4 слід зазначити наступне.

Цей договір було витребувано у сторони за ініціативою суду.

Він підлягав дослідженню судом при вирішенні даного спору оскільки:

- в накладній № 2886 від 31.07.2013, яка зазначається в позовній заяві, є посилання на вказаний договір;

- накладна №3887 від 04.10.2013 виписана у зв'язку з укладенням договору №5-4, хоча в ній і відсутнє таке посилання.

Отже, з метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи і прийняття об'єктивного рішення, вказаний договір підлягав обов'язковому витребуванню та дослідженню.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 448 362, 38 грн.

Також, окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 31 754, 12 коп., три відсотки річних в сумі 27 449, 71 грн. та інфляційні в сумі 28 014, 88 грн.

Судом першої інстанції зазначені вимоги було задоволено в повному обсязі.

Так, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення визнав розрахунки позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних за договорами поставки вірними та обґрунтованими.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції лише в частині задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 28 014, 88 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, вимоги про стягнення пені та трьох відсотків річних необґрунтовано задоволені судом першої інстанції в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, пеня за прострочення оплати товару за договорами поставки розрахована позивачем на суму боргу за всіма накладними одночасно за період з 15.11.2013 по 15.05.2014.

При нарахуванні пені позивачем не було враховано, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, в даному випадку нарахування пені за прострочення оплати мало здійснюватися за кожною накладною окремо (з огляду на встановлений договором строк оплати) протягом 6 місяців з моменту виникнення прострочення по кожному платежу, а не одночасно за всіма разом.

Нарахування пені позивачем проводилось за останні шість місяців до моменту подання даної позовної заяви до суду, що є неправильним.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції, якщо інший період не встановлено законом або договором (п 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Згідно п. 4.1 договорів за порушення термінів оплати партії товару, вказаних у п. 2.6 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, від суми неоплаченого товару за кожен прострочений день.

Наведеними умовами договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 умова договору про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За наведених обставин, підлягає застосуванню передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.

Тому, в даному випадку пеня повинна нараховуватись у шестимісячний строк з дня виникнення прострочки.

При цьому, при визначенні початкового періоду прострочення виконання зобов'язання за кожною накладною окремо потрібно було враховувати п. 2.4 договорів поставки.

Умовою вказаного пункту договорів поставки передбачено, що розрахунки здійснюються за фактом поставки на підставі видаткової накладної з відстроченням платежу до 30 календарних днів.

Отже, з урахуванням зазначеного пункту договору відповідач повинен був оплатити отриманий товар у наступні строки:

за видатковими накладними від 12.06.2012 до 12.07.2012;

за видатковими накладними від 20.06.2012 до 20.07.2012;

за видатковими накладними від 08.08.2012 до 08.09.2012;

за видатковою накладною від 05.09.2012 до 05.10.2012;

за видатковими накладними від 09.10.2012 до 09.11.2012;

за видатковою накладною від 15.10.2012 до 15.11.2012;

за видатковою накладною від 18.10.2012 до 18.11.2012;

за видатковою накладною від 23.10.2012 до 23.11.2012;

за видатковою накладною від 31.07.2013 до 31.08.2013;

за видатковою накладною від 04.10.2013 до 04.11.2013.

Таким чином, прострочення відповідачем оплати товару буде починатися з дня наступного за днем коли зобов'язання повинно бути виконаним за кожною з вищезазначених накладних.

Так, за видатковими накладними від 12.06.2012 прострочення оплати товару могло починатися з 13.07.2012; за видатковими накладними від 20.06.2012 - з 21.07.2012; за видатковими накладними від 08.08.2012 - з 09.09.2012; за видатковою накладною від 05.09.2012 - з 06.10.2012; за видатковими накладними від 09.10.2012 - з 10.11.2012; за видатковою накладною від 15.10.2012 - з 16.11.2012; за видатковою накладною від 18.10.2012 - з 19.11.2012; за видатковою накладною від 23.10.2012 - з 24.11.2012; за видатковою накладною від 31.07.2013 - з 01.09.2013; за видатковою накладною від 04.10.2013 - з 05.11.2013.

Таким чином, у разі виникнення прострочення вірними періодами нарахування пені могли бути:

за видатковими накладними від 12.06.2012 з 13.07.2012 по 13.01.2013;

за видатковими накладними від 20.06.2012 з 21.07.2012 по 21.01.2013;

за видатковими накладними від 08.08.2012 з 09.09.2012 по 09.03.2013;

за видатковою накладною від 05.09.2012 з 06.10.2012 по 06.04.2013;

за видатковими накладними від 09.10.2012 з 10.11.2012 по 10.05.2013;

за видатковою накладною від 15.10.2012 з 16.11.2012 по 16.05.2013;

за видатковою накладною від 18.10.2012 з 19.11.2012 по 19.05.2013;

за видатковою накладною від 23.10.2012 з 24.11.2012 по 24.05.2013;

за видатковою накладною від 31.07.2013 з 01.09.2013 по 01.03.2014;

за видатковою накладною від 04.10.2013 з 05.11.2013 по 05.05.2014.

Як вже зазначалось вище, пеня за прострочення оплати товару за договорами поставки розрахована позивачем за період з 15.11.2013 по 15.05.2014.

Отже, період за який було нараховано позивачем пеню є невірним.

Суд самостійно не може визначити пеню за зовсім інший період ніж заявлено позивачем.

Тому, вимоги по пені за видатковими накладними від 12.06.2012, від 20.06.2012, від 08.08.2012, від 05.09.2012, від 09.10.2012, від 15.10.2012, від 18.10.2012 від 23.10.2012 не підлягають задоволенню, оскільки визначений по ним позивачем період нарахування виходить за межі встановленого законодавством 6-місячного строку.

Крім цього, вимога про стягнення пені, нарахованої за неналежне виконання зобов'язань з оплати товару поставленого за накладною від 31.07.2013 також не підлягає задоволенню, оскільки сума боргу за цією накладною була своєчасно та в повному обсязі оплачена відповідачем.

Разом з тим, вимога про стягнення пені, нарахованої за неналежне виконання зобов'язань з оплати товару поставленого за накладною від 04.10.2013 підлягає частковому задоволенню, оскільки період визначений позивачем частково співпадає з вірним періодом нарахування, який було визначено судом.

Враховуючи те, що позивачем нарахування пені здійснено починаючи з 15.11.2013, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог та змінити період нарахування пені в бік збільшення, тому початковою датою нарахування зазначеної штрафної санкції є 15.11.2013.

Кінцева ж дата нарахування пені, яка зазначена вище, застосовується судом виходячи із законодавчо встановленого шестимісячного обмежувального строку нарахування з моменту початку прострочення.

З урахуванням зазначених вимог судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені.

Так, за даним перерахунком апеляційного суду обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати товару відповідачем, поставленого за накладною від 04.10.2013 (період нарахування з 15.11.2013 по 05.05.2014) є 4 488,60 грн.

Крім цього, суд першої інстанції задовольняючи в повному обсязі вимогу про стягнення трьох відсотків річних в сумі 27 449, 71 грн. не звернув увагу на те, що позивачем до періоду нарахування зазначених відсотків було включено дні, в які відповідачем здійснювались оплати заборгованості.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням зазначеного здійснено перерахунок трьох відсотків річних, згідно якого їх обґрунтованим розміром, є 27 306, 43 грн.

Таким чином, не встановлення судом першої інстанції вірного періоду нарахування пені та трьох відсотків річних призвело до необґрунтованих висновків в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені та відсотків в більших ніж є обґрунтованими розмірах.

За наведених обставин, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення сум пені та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договорами поставки.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення оплати товару в сумі 4 488,60 грн. та три відсотки річних в сумі 27 306, 43 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, однак не вірно визначив періоди нарахування пені та трьох відсотків річних, що призвело до необґрунтованих висновків в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені та відсотків в більших ніж є обґрунтованими розмірах.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення сум пені та трьох відсотків річних, нарахованих за договорами поставки. В решті рішення залишається без змін.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість в сумі 448 362, 38 грн., пеня в сумі 4 488,60 грн., три відсотки річних в сумі 27 306, 43 грн. та інфляційні в сумі 28 014, 88 грн. У задоволенні решти позовних вимог по стягненню пені та трьох відсотків річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 10 163 грн. 18 коп. та апеляційної скарги в сумі 5 081 грн. 60 коп. покладаються на відповідача.

З позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 247 грн. 21 коп.

Крім цього, позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 17 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/10105/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" про стягнення 535 581,09 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/10105/14 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" про стягнення 535 581,09 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, ідентифікаційний код 03359018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11/1, ідентифікаційний код 33061725) основний борг в сумі 448 362 грн. 38 коп., пеню в сумі 4 488 грн. 60 коп., три відсотки річних в сумі 27 306 грн. 43 коп., інфляційні в сумі 28 014 грн. 88 коп., а також 10 163 грн. 18 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11/1, ідентифікаційний код 33061725) з Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 17 грн. 31 коп., перерахований згідно платіжного доручення від 15.05.2014 № 5280. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарба ЛТД" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11/1, ідентифікаційний код 33061725) на користь комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, ідентифікаційний код 03359018) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 247 грн. 21 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/10105/14 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко