Ухвала

від 17.09.2014 по справі 815/389/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/389/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбомакс" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000952280 від 09.12.2013 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту №2506/15-53-22-8/34930228 від 06.11.2013 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Карбомакс» за вересень 2013 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача при відображенні ним у декларації з ПДВ за вересень 2013 року у рядку 24 від'ємного значення суми податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Карбомакс» зареєстровано 10.02.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 34930228. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 12-14).

ТОВ «Карбомакс» було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, у рядку 24 якої задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 12 577,00 грн. (а.с. 171-172).

З довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації за вересень 2013 року) вбачається, що зазначений залишок виник за попередні звітні податкові періоди, а саме: за березень 2010 року - у сумі 12 628,00 грн. (а.с.177).

06.11.2013 року заступником начальника відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Карбомакс» за вересень 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт №2506/15-53-22-8/34930228 від 06.11.2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем п. 102.1, п. 102.5 ст.102, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року) на суму 12 577,00 грн. (а.с. 35-39).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952280 від 09.12.2013 року про зменшення ТОВ «Карбомакс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року в сумі 12 577,00 грн. (а.с. 40).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків акту камеральної перевірки №2506/15-53-22-8/34930228 від 06.11.2013 року, а тому відповідно правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №0000952280 від 09.12.2013 року, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Карбомакс» підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового Кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що в акті перевірки №2506/15-53-22-8/34930228 від 06.11.2013 року в обґрунтування факту завищення позивачем у рядку 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 12577,00 грн., податковий орган посилався лише на те, що зазначений залишок було сформовано позивачем за рахунок залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що виник за попередній звітний період, за якими минуло більше 1095 днів, а саме: березень 2010 року та згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2013 року ця сума не були відображена, як фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету.

Правомірність декларування ТОВ «Карбомакс» сум податкового кредиту, з урахуванням яких у підприємства у березні 2010 року виникло від'ємне значення з ПДВ, яке відображалось в податкових деклараціях минулих податкових періодів та за рахунок яких позивачем і було сформовано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум податкового кредиту наступного податкового періоду у декларації з ПДВ за вересень 2013 року, підтверджується належним чином оформлених первинними документами фінансово-господарської діяльності підприємства (а.с. 50-133, 190-192). Крім того, факт правомірності формування підприємством податкового кредиту за господарськими операціями та від'ємного значення з ПДВ у березні 2010 року підтверджений актом ДПІ у Приморському районі від 16.06.2010 року № 7351/15-2 (а.с. 29-34).

Висновки відповідача в акті камеральної перевірки щодо того, що ТОВ «Карбомакс» не було фактично сплачено постачальникам товарів/послуг суми податкового кредиту (що виник у підприємства у березні 2010 року), з огляду на невідображення позивачем цих сум у графі 4 додатку 2 декларації з ПДВ за вересень 2013 року спростовуються первинними документами щодо фактичної сплати ТОВ «Карбомакс» цієї суми в ціні придбаних робіт та послуг контрагентам: ТОВ «Континент-Нафт», ІПЦ «ЛЕН» ТОВ, Управлінню Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області, ВАТ «Концерн ГалНафтогаз», ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», ТОВ фірмі «Елін ЛТД», ТОВ Голден Телеком», ВАТ «Фарлеп-Інвест», ОФ ТОВ «Укртелеком», ВАТ «Одесагаз», ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в березні-квітні 2010 року (а.с. 50, 52, 55, 57, 58, 60-62, 75, 78, 81-82, 85-87, 90, 93, 96, 190-192).

Як вбачається з наданої до суду ТОВ «Карбомакс» податкової звітності сума податкового кредиту підприємства, що виникла у березні 2010 постійно (протягом 2010-2013 років) приймала участь в декларуванні рядка 24 декларацій та додатку 2 до цієї декларації позивача з ПДВ як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, але цей залишок станом на час розгляду справи у суді погашений не був (а.с. 46-47, 115, 193-230).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо необґрунтованості висновків податкового органу про завищення ТОВ «Карбомакс» залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року) на суму 12 577,00 грн., внаслідок формування його за рахунок від'ємного значення з ПДВ за березень 2010 року, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000952280 від 09.12.2013 року підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик