Постанова

від 22.09.2014 по справі 2а-5439/10/1870

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 2а-5439/10/1870 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 2а-5439/10/1870

за позовом Приватного підприємства "ОМ-Центурія"

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання податкового повідомлення - рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ОМ-Центурія" (далі за текстом - ПП "ОМ-Центурія", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - Шосткинська ОДПІ, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Шосткинської МДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2010 р. № 000008/2347/0;

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2010р. №000008/2347/0, від 27 квітня 2010 р. № 000008/2347/1, від 21 травня 2010 р. № 0000082347/2, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 145027 грн. 00 коп., у тому числі: 96 685 грн. за основним платежем та 48 342 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду 14.08.2014р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними податкові повідомлення рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.03.2010 р. № 000008/2347/0 , від 27.04.2010 року № 000008/2347/1, від 21.05.2010 року №000008/2347/2 про визначення суми податкового зобов'язання приватному підприємству "ОМ-Центурія" з податку на прибуток у розмірі 145027 ( сто сорок п"ять тисяч двадцять сім) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 53 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 7, 9, 69, 81, 82, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат суми сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ПП "Легас-Продторг", ПП "Трексон-Трейдінг" через не підтвердження таких витрат первинними документами та не доведення використання отриманого від зазначених контрагентів товару в межах власної господарської діяльності.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "ОМ-Центурія" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено завищення валових витрат на суму 377607 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року у сумі 25000 грн.. за 2 квартал 2008 року у сумі 12860 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 80812 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 188394 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 70541, внаслідок віднесення ПП "ОМ-Центурія" до складу валових витрат по придбанню товарів (ефірні олії) у ПП Легас-Продторг" (м.Луганськ, код ЄДРГІОУ 34580250) на суму 352602 грн. та у ПП "Трексон-Трейдінг" (м.Київ, код ЄДРГІОУ 33493466) на суму 25000 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та зроблено висновок про те, що ПП "ОМ-Центурія" порушено п.5.1, .п.5.2.1 п.5.2. та абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , ч.1ч.2 ст.203, ч.І ст.215 ч.І ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 94 402 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2010 року № 21 9/2300/34560061, який вручено директору підприємства 19.02.2010 року.

На підставі даного акту перевірки, Шосткинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2010 р. №000008/2347/0, яким ПП "ОМ-Центурія" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за податком на прибуток підприємств у сумі 145 027,00 грн., у тому числі: 96685,00 грн. за основним платежем та 48342,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, в тому числі прийняті за наслідками адміністративного оскарження, суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, відповідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 53 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням п.1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, до складу витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) в межах власної господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "ОМ-Центурія" (Покупець) та ПП "Легас-Продторг" (Продавець) укладено договір від 26 червня 2008 року № 0626-08 (т. 1, а.с.85-86), відповідно до якого Продавець повинен поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору. Згідно умов договору поставка товару здійснюється силами Продавця.

Аналогічне придбання товару ПП "ОМ-Центурія" здійснював за Договором №27 від 01.12.2006 р. з ПП "Трексон-Трейдінг" ( т. 1 а.с. 83-84).

За доводами позивача, на виконання умов вищевказаних договорів ПП "Легас-Продторг" були поставлені товарно-матеріальні цінності: ефірні олії.

На підтвердження виконання договорів позивачем надано до суду рахунки-фактури на оплату товару, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Між тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відповідних первинних документів, що підтверджують факт відвантаження та переміщення товару, що, зважаючи на специфіку спірних господарських правовідносин, є безумовним та обов'язковим доказом реальності придбання товарів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже факт передачі товару від продавця до покупця та переміщення товару у просторі є визначальною ознакою договору купівлі-продажу та у відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», має бути підтвердженим належними первинними документами.

Також колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Валові витрати можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП "Легас-Продторг" (м. Луганськ) на ПП "ОМ-Центурія" (м. Шостка), а також від ПП "Трексон-Трейдінг" (м. Київ) на ПП "ОМ-Центурія" (м. Шостка) товарно-транспортними накладними.

Також досліджуючи питання реальності виконання умов спірних договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ПП "Легас-Продторг", ПП "Трексон-Трейдінг", колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 622 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його якість та асортимент.

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, істотною умовою виконання договору купівлі-продажу є підтвердження відповідності поставленого товару діючим стандартам.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно з п. 3.2 Договору №0626-08 від 26.06.2008р. якість товару повинна відповідати державним стандартам (ТУ та ін.)

Між тим, позивачем не було надано документів, які надають можливість встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності для товару, який підлягає сертифікації

Також колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи не було надано доказів використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП "Легас-Продторг" та ПП "Трексон-Трейдінг" ефірних олій, що в силу вимог п.п. 5.3.9 п. 53 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позбавляє права платника податків на формування валових витрат відповідних періодів.

При цьому, позивачем не надано до суду будь-яких доказів оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей та проведення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у підприємства ПП "ОМ-Центурія" виписаних контрагентами ПП "Легас-Продторг" та ПП "Трексон-Трейдінг" податкових накладних, видаткових накладних за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, відсутністю документів про фізичне переміщення придбаних товарів та інших супроводжувальних документів на товар не створює належного права для формування позивачем валових витрат за перевірений період.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на прибуток підприємств за результатами проведеної перевірки.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду 14.08.2014р. по справі № 2а-5439/10/1870 в частині задоволення позову Приватного підприємства "ОМ-Центурія" - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватне підприємство "ОМ-Центурія" - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.