Ухвала

від 23.09.2014 по справі 2а-5071/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5071/12/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАН» та Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАН» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позов ТОВ "СВАН" задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача: №0012432260 від 11.09.2012 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 255892,25 грн., з яких 211167 грн. - основний платіж, 44725,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0012442260 від 11.09.2012 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 391275 грн., з яких: 329400 грн. - основний платіж, 61875 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням сторонами у справі подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому позивач просить змінити рішення суду та задовольнити позов, а податковий орган просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволені позову.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як господарські операції позивача з ВАТ «Очаківське ХПП», ПрАТ «Очаківське ХПП», ТОВ «ОЛС-Вест» носять реальний характер, що підтверджується первинними документами.

Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом, в ході проведення документальної перевірки позивача, встановлено численні порушення останнім вимог податкового законодаства, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість та на прибуток підприємств, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08.08.2012 року по 16.08.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 03.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено акт №583/22-600/36578898 від 23.08.2012 року, яким встановлено порушення підприємством п.п 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", ч.1 ст. 228, ч.1, 2 ст. 215, ч.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 673 788 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року - на 10581 грн., за IV квартал 2010 року - на 249 508 грн., за І квартал 2011 року - на 413 699 грн., а також п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1 ст. 228, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 221 164 грн., в т.ч. за грудень 2010 року - на 178 917 грн., за квітень 2011 року - на 29080 грн., за травень 2011 року - на 13167 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та його контрагентами укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому позивачем невірно визначено розмір ПДВ та податку на прибуток підприємств за вищевказані періоди.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012: №0012442260, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, на 673 788 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції, в сумі 65023 грн.; №0012432260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, на 221 164 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції, в сумі 44731 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необхідності часткового скасування податкових повідомлень - рішень, з чим погоджується судова колегія, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 вищевказаного Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вказано у п.5.1 ст. 5 цього Закону - валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судовою колегією встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0012442260 від 11.09.2012 року збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, на загальну суму 673 788 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції, в сумі 65023 грн.

За результатами перевірки господарських операцій підприємства з гр.ОСОБА_1 щодо надання послуг зберігання пшениці, які виконано на підставі договору від 07.07.2010 року, податковим органом встановлено заниження позивачем свого валового доходу за 4 квартал 2010 року, на суму 990 100 грн., а тому нараховано податок, в сумі 247 500 грн., та застосовано штраф, в сумі 61875 грн.

Судовою колегією встановлено, що згідно з вищевказаним договором (т.1, а.с.95), у липні-серпні 2010 року позивачем прийнято на зберігання від гр.ОСОБА_1 пшеницю, у кількості 2722,23 т, що підтверджено відповідними актами приймання-передачі на зберігання сільськогосподарської продукції.

В ході проведеної перевірки податковим органом зазначено про повернення останньому лише 2122,23 т пшениці, а тому враховуючи факт відсутності заборгованості підприємства перед вищевказаною особою, відповідачем зроблено висновок про фактичну реалізацію підприємством пшениці, у кількості 600 т, на що нараховано відповідні суми податку.

Судова колегія не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки факт повернення позивачем ФОП ОСОБА_1 пшениці, у кількості 600 т, підтверджено актами на зняття із зберігання сільськогосподарської продукції №7 від 22.12.2010 року і №8 від 24.12.2010 року (т.1, а.с. 109, 110). Крім того позивачем надано картку рахунку 023, згідно з якою у ІІ півріччі 2010 року позивачем отримано 2722,23 т пшениці і повернуло таку ж кількість (т.1, а.с. 94).

Оскільки податковим органом не доведено реалізацію даної пшениці та отримання прибутку з господарської операції, то вищевказана сума податку та штрафних санкцій є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Разом з тим посилання підприємства на необгрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу, на суму 100 грн. (вартість послуг із зберігання пшениці) є безпідставним, оскільки позивачем фактично визнано невіднесення даної суми до свого складу свого валового доходу через понесення ним витрат при зберіганні товару (т.2 а.с.262), проте наявність даних витрат документально непідтверджено жодними доказами, а тому судова колегія вважає правомірним збільшення у зв'язку з цим суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, на суму 25 грн., і застосування штрафу, в сумі 6,25 грн.

За результатами перевірки господарських відносин позивача з ВАТ «Очаківське ХПП» щодо надання послуг зі зберігання пшениці, податковим органом встановлено факт завищення позивачем валових витрат на 1 705 052 грн., в тому числі: 42324 грн. - ІІІ квартал 2010 року; 7930 грн. - IV квартал 2010 року; 1 654 798 грн. - І квартал 2011 року.

Суму, у розмірі 50254 грн., в якості компенсації вартості послуг із зберігання пшениці, що не належала Товариству, нараховано позивачем у другому півріччі 2010 року на користь ВАТ «Очаківське ХПП» і включено до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

В ході проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат, оскільки підприємством не доведено використання результатів наданих ВАТ «Очаківське ХПП» послуг в межах власної господарської діяльності.

Позивачем не надано жодних доказів з цього приводу ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанції, як того вимагає частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а зроблено лише загальні заперечення з цього приводу, а тому колегія суддів вважає, що вказані суми не є витратами підприємства, в розумінні підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що є підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, на суму 12564 грн., і застосовання штрафних санкції, на суму 3142 грн.

За результатами перевірки господарської діяльності позивача з ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», податковим органом встановлено, що позивачем включено до валових витрат І кварталу 2011 року суму, у розмірі 1 327 196 грн., яку сплачено за придбання у даного контрагенту пшениці, на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2011 року.

На підтвердження товарності проведеної операції, позивачем надано до суду наступні документи: копія договору (т.2 а.с.188), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.269-292) та лист ПрАТ "Очаківське хлібоприймальне підприємство", у якому вказано про зберігання даної пшениці на складі цього підприємства (т.2 а.с.268).

Дослідивши вказані документи судова колегія приходить до висновку, що позивачем не підтверджено товарність проведеної операції, оскільки ним не надано всіх належних документів, що підтверджують рух товару (видаткові накладні, акти прийому-передачі, інші товаророзпорядчі документи). Відповідно до наданих документів неможливо встановити факт передачі товару від продавця - ТОВ «ОЛС-ВЕСТ» до позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, є складськими документами. Отже, у випадку, коли приймання-передача зерна здійснюється із зернового складу, кількість зерна, його якісні характеристики і факт переоформлення права власності мають посвідчуватися саме складськими документами.

При цьому лист ПрАТ "Очаківське хлібоприймальне підприємство", у якому вказано про зберігання придбаної пшениці на складі цього підприємства не є достатнім доказом, що підтверджує передачу товару від продавця до покупця, оскільки він не є товаророзпорядчим документом в розумінні вищевказаного закону. Жодних нових доказів по цій господарській операції позивачем до апеляційного суду не надано.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає правомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 331799 грн., і застосування штрафу, в сумі 1 грн.

За результатами перевірки господарських операцій позивача з СТОВ «Горизонт-Агро» та Військовою частиною А1890, податковим органом збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, на суму 81900 грн.

Підставою для нарахування вказаних сум є включення позивачем, до декларації за І квартал 2011 року, суми, у розмірі 327600 грн., яка є боргом СТОВ «Горизонт-Агро» перед Військовою частиною А 1890.

Судовою колегією встановлено, що 06.09.2005 року між СТОВ «Горизонт-Агро» і Військовою частиною А1890 укладено договір про спільну діяльність (т. 2, а.с.190-191) щодо ведення та розвитку підсобного господарства Військової частини засобами СТОВ «Горизонт-Агро» на землях Військової частини, проте 18.08.2010 року СТОВ «Горизонт-Агро» (первісний боржник), Військовою частиною А1890 (кредитор) і позивачем (новий боржник) укладено договір про покладення виконання зобов'язання на третю особу та проведення зарахування зустрічних вимог (т.2, а.с.198-199). Відповідно до цього договору, позивачем прийнято на себе зобов'язання до 01.09.2010 року сплатити Військовій частині А1890 в погашення заборгованості СТОВ «Горизонт-Агро» суму, у розмірі 13186,43 грн., та на зазначену суму, в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, зменшено заборгованість позивача перед СТОВ «Горизонт-Агро». Крім того, з моменту підписання цього договору, виконання всіх зобов'язань СТОВ «Горизонт-Агро» перед Військовою частиною А1890 за Договором про спільну діяльність покладено на позивача.

20.08.2010 року Військовою частиною А 1890 (кредитор), СТОВ «Горизонт-Агро» (первісний боржник) і позивачем (новий боржник) укладено договір про зміну сторони при виконанні зобов'язань та переведення боргу (т.2, а.с. 200-201). Відповідно до цього договору, СТОВ «Горизонт-Агро» покладено на позивача виконання обов'язків перед Військовою частиною А1890 за Договором про спільну діяльність, у тому числі проведення необхідного комплексу заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування сільгосппродукції та проведення розрахунку за результатами спільної діяльності, тобто СТОВ «Горизонт-Агро» передано позивачу усі права та обов'язки за Договором про спільну діяльність.

Позивачем надано доказ про перерахування 30.08.2010 року Військовій частині суми, у розмірі 13186,43 грн. (т. с. 2, ар. 225), а на землях Військової частини позивачем здійснено вирощування сільськогосподарських культур, отже витрати даного підприємства, що нараховані на виконання Договору про спільну діяльність, є витратами, що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а тому судова колегія вважає протиправним збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, на суму 81900 грн.

Податковим повідомленням - рішенням №0012432260 від 11.09.2012 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, на 221164 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції, в сумі 44731 грн.

За результатами перевірки господарських операцій позивача з ТОВ «МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ» податковим органом зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ, на суму 57295 грн. і збільшено суми податку, що підлягала сплаті, на 13167 грн.

Підставою для нарахування вищевказаних сум є безтоварність проведених операцій щодо придбання послуг по обробці земельної ділянки, які виконано на підставі договору від 04.03.2011 року.

На підтвердження даних операцій, судом зібрано наступні документи: копія договору (т.2 а.с.192), податкова накладна (т.2 а.с.194), акт здачі-прийняття послуг (т.2 а.с.195).

Судовою колегією встановлено, що між позивачем та даним контрагентом укладено договір про надання механізованих послуг з обробки земельної ділянки для ведення господарської діяльності підприємства, а належними доказами підтверджено факт надання та отримання даних послуг, а тому податковим органом неправомірно зменшено податковий кредит та нараховано суми ПДВ.

Посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ», як на підставу для визнання нікчемними господарських операцій між ним та позивачем - є необґрунтованими, оскільки останнім добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Решта суми цього оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірною, оскільки нарахована за господарськими операціями з гр. ОСОБА_1 (послуги зі зберігання пшениці), ВАТ «Очаківське ХПП» та ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», які досліджено судовою колегією вище.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення їх без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАН» та Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло