Ухвала

від 05.08.2014 по справі 814/3765/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3765/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Скрипченко В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0001372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 777 538 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 388 769 грн. та податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0001382202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток в сумі 744 868 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 246 177 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області від 13.08.2013 року № 0001372202 та № 0001382202.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 17.10.2013 року державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що виразилось у занижені податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податковий орган посилався на те, що за інформацією отриманою від інших ДПІ було встановлено, що операції контрагентів позивача мають ознаки безтоварних, реальність здійснення фінансово-господарської діяльності не підтверджена. Згідно пояснень керівників деяких підприємств, які нібито мали господарські взаємовідносини з позивачем, а саме: ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», вони ніякого відношення до господарської діяльності зазначених підприємств не мали, ніякої первинної документації не підписували, де знаходиться печатка підприємства не знають.

Крім того, податковими органами було встановлено відсутність у контрагентів позивача можливостей здійснення господарської діяльності у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

Зважаючи на все вищезазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження реального здійснення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» з ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком» та ТОВ «Квентін», та неможливість підтвердження того, що зазначені операції спричинили настання реальних юридичних наслідків.

Таким чином, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ніка Транс Груп».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.07.2013 року по 19.07.2013 року державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Ніка Транс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Транслайт-Групп» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Кристал-Стар» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Форсаж 2011» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, ТОВ «Спікер.Ком» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, ТОВ «Квентін» за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 229/22-02/36622412 від 24.07.2013 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0001372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 777 538 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 388 769 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0001382202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток в сумі 744 868 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 246 177 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» було неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми витрат, сформовані за рахунок ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком», ТОВ «Квентін». На підставі актів перевірок вказаних підприємств державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області дійшла висновку про те, що здійснювані операції між цими суб'єктами господарювання не мали на меті розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж товарів, а первинні документи надавались контрагентами позивача без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування.

З цих же підстав податковий орган вважає неправомірним включення позивачем сум ПДВ по операціям з вказаними контрагентами до складу податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог «Ніка Транс Груп», зважаючи на наступне:

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємий період ТОВ «Ніка Транс Груп» мало договірні відносини з ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком», ТОВ «Квентін».

Відповідно до договору № 02/04-12 від 28.04.2012 року, укладеного ТОВ «Ніка Трансгруп» (Замовник) з ТОВ «Спікер.Ком» (Виконавець), останнє зобов'язувалось надати Замовнику послуги (роботи) по організації навантаження та розвантаження, контролю за доставкою вантажу на місце призначення, супровід (зернових та олійних) на умовах зазначених у вказаному договорі, а також оформлення вантажосупровідних документів (а.с. 55). Додатковою угодою № 1 до договору № 02/04-12 від 28.04.2012 року визначено, що Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування процесу приймання імпортного вантажу - меляси бурякової на терміналі ТОВ «Евері» (а.с. 56).

У підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані акти виконаних робіт від 31.08.2012 року, 30.09.2012, податкові накладні № 1 від 05.07.2012 року, № 2 від 06.07.2012 року, № 24 від 17.08.2012 року, № 37 від 31.08.2012 року, № 38 від 31.08.2012 року, № 20 від 30.09.2012 року (а.с. 58-65).

Згідно договору № 07/11-Э від 29.08.2011 року, укладеному ТОВ «Ніка Транс Груп» з ТОВ «Кристал-Стар» (Виконавець), контрагент позивача зобов'язувався надати Замовнику послуги (роботи) по навантаженню та розвантаженню, контролю за доставкою вантажу на місце призначення, супровід (зернових та олійних) на умовах зазначених у вказаному договорі, а також оформлення вантажосупровідних документів (а.с. 66-68). Додатковою угодою № 1 до договору № 07/11-Э від 29.08.2011 року визначено, що Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування процесу приймання імпортного вантажу - меляси бурякової на терміналі ТОВ «Евері» (а.с. 69).

Позивач були надані акти виконаних робіт від 30.09.2011 року, 31.10.2011 року, 30.12.2011 року, рахунок фактуру, податкові накладні № 88 від 30.09.2011 року, № 1 від 07.10.2011 року, № 35 від 18.10.2011 року, № 56 від 28.10.2011 року, № 73 від 31.10.2011 року, № 43 від 26.12.2011 року, № 64 від 30.12.2011 року, № 7 від 08.12.2011 року, № 26 від 19.12.2011 року (а.с. 70-84).

Аналогічні договори були укладені ТОВ «Ніка Транс Груп» з ТОВ «Транслайт-Групп» (договір №06/11-Э від 01.06.2011 року), ТОВ «Форсаж 2011» (договір №1/12-Э від 04.01.2012 року) та ТОВ «Квентін» (договір № 2/03-13 від 01.03.2013 року) (а.с. 85-86, 98-101, 112-113).

У підтвердження виконання зазначених договорів ТОВ «Ніка Транс Груп» були надані наступні первинні документи: акти виконаних робіт № 66 від 01.06.2011 року, № 71 від 01.06.2011 року, № 15 від 04.01.2012 року, № 14 від 04.01.2012 року, № 23 від 04.01.2012 року, № 22 від 04.01.2012 року; акт надання послуг № 526 від 31.03.2013 року; податкові накладні № 139 від 21.07.2011 року, № 140 від 31.07.2011 року, № 79 від 02.08.2011, № 80 від 17.08.2011 року, № 81 від 31.08.2011 року, № 1 від 12.03.2012 року, № 18 від 23.03.2012 року, № 44 від 31.03.2012 року, № 45 від 31.03.2012 року, № 103 від 30.04.2012 року, № 104 від 30.04.2012 року, № 503 від 31.03.2013 року; рахунки-фактури, рахунки на оплату (а.с. 88-97, 102-111, 114-119).

Оплата послуг підтверджується наданими позивачем виписками банку по особовому рахунку позивача (а.с. 120-133).

Крім того, на виконання вимоги Одеського апеляційного адміністративного суду про надання додаткових доказів, які підтверджують виконання робіт контрагентами позивача по укладеним договорам, позивачем були надані коносаменти (bill of lading, B/L), які фактично виконують функцію товарно-транспортної накладної.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої господарської діяльності.

В свою чергу, в ході перевірки податковим органом ТОВ «Ніка Транс Груп» взагалі не досліджувались первинні документи, а висновки перевіряючих ґрунтуються на актах, складених відносно контрактів позивача «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», які взагалі не є актами перевірки, а є лише свідченням неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та, як вірно встановлено судом першої інстанції, містять безпідставні висновки про безтоварність (нереальність, недійсність та нікчемність) правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів (по "ланцюгах") господарювання, з яким у позивача відсутні будь-які господарські правовідносини.

Слід зазначити, що юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до валових витрат.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит, а також у праві на віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Однак, в даному випадку, висновки податкового органу, викладені в акті позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ніка Транс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком», ТОВ «Квентін» не ґрунтуються на дослідженні первинних документів, встановленні реальності здійснюваних господарських операцій, а зроблені на підставі суб'єктивних припущень та не підтверджуються жодними документами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає необґрунтованим твердження податкового органу про те, що здійснювані операції між ТОВ «Ніка Транс Груп» та ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком», ТОВ «Квентін» не мали на меті розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж товарів, а первинні документи надавались контрагентами позивача без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування.

Слід зазначити, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Ніка Транс Груп» та ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком», ТОВ «Квентін» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між ТОВ «Ніка Транс Груп» та вказаними вище контрагентами реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт правомірного формування податкового кредиту та віднесення сум до складу валових по операціям з ТОВ «Ніка Транс Груп» та ТОВ «Транслайт-Групп», ТОВ «Кристал-Стар», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Спікер.Ком», ТОВ «Квентін» у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0001372202 та № 0001382202, прийняті державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області протиправно та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Скрипченко В.О.