Ухвала

від 24.09.2014 по справі 818/1573/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р.Справа № 818/1573/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. по справі № 818/1573/14

за позовом Приватного комерційно-виробничого підприємства "Каскад"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне комерційно-виробниче підприємство "Каскад" (далі по тексту - позивач, ПКВП "Каскад") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області) в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2014 року №0000422204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14598,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 3650,00 грн., та від 24.02.2014 №0000432204 про зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 2681,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року по справі №818/1573/14 адміністративний позов приватного комерційно-виробничого підприємства "Каскад" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 24.02.2014 року №0000422204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14598,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 3650,00 грн., та від 24.02.2014 року №0000432204 про зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 2681,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного комерційно-виробничого підприємства "Каскад" (код ЄДРПОУ 31208692) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року по справі №818/1573/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст.86, ч.2, 3 ст.159 КАС України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 185.1. ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Вказав на не підтвердження реальності здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Укрспецпроект-ДФ". Вважає, що взаємовідносини між ПКВП "Каскад" та його контрагентом мають безтоварний характер, угоди укладені між ними не спричинили реального настання правових наслідків, складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. Стверджує про правомірність висновків, викладених в акті ДПІ у м. Сумах від 8 лютого 2014 року №416/2204/31208692/52 про завищення задекларованого ПКВП "Каскад" податкового кредиту на загальну суму 17279 грн., у тому числі за вересень 2011 року - 8742 грн., за жовтень 2011 року - 692 грн., за листопад 2011 року - 4164 грн., за січень 2012 року - 2681 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" по операціях придбання маски зварювальника, електродоутримувач, краги зварювальника, окулярів захисних, редукторів, балонів, кругів, пальників. Посилається на отримані матеріали перевірки ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" (акти від 15 лютого 2013 року №653/226/37620704, від 11 листопада 2013 року №509/22-05/37620704 щодо зустрічної звірки взаємовідносин з платниками податків за період з 28 березня 2011 року по 11 листопада 2013 року), відповідно до яких ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій. Таким чином, з огляду на фіктивність укладених правочинів, вважає, що позивач не мав права на віднесення сум податку до податкового кредиту по господарським операціям ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" у вищезазначених періодах. З огляду на викладене вказує на правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що до ДПІ у м. Сумах надійшли від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська матеріали перевірки ТОВ "Укрспецпроект-ДФ", а саме: акт від 15 лютого 2013 року №653/226/37620704 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 року, лютий 2012 року (а.с.104-116), а також акт від 11 листопада 2013 року №509/22-05/37620704 щодо неможливості проведення документальної перевірки ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" за період з 28.03.2011 р. по теперішній час (а.с.117-138), в яких зазначено, що ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно проведеної перевірки не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій (а.с.105-138).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПКВП "Каскад" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 08.02.2014 року №416/2204/31208692/52 (а.с.15-40).

У перевіреному періоді згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності ПКВП "Каскад" визначено діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 14598 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 6923 грн., за листопад 2011 року - 7675 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за січень 2012 року на суму 2681 грн.

Так, актом ДПІ у м. Сумах від 8 лютого 2014 року №416/2204/31208692/52 було встановлено завищення задекларованого ПКВП "Каскад" податкового кредиту на загальну суму 17279 грн., у тому числі за вересень 2011 року - 8742,00 грн., за жовтень 2011 року - 692,00 грн., за листопад 2011 року - 4164,00 грн., за січень 2012 року - 2681,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" по операціях придбання маски зварювальника, електродоутримувача, краги зварювальника, окулярів захисних, редукторів, балонів, кругів, пальників. Загальна сума податку на додану вартість, яку було включено у відповідних періодах до податкового кредиту з вартості товарно-матеріальних цінностей складає 17279,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах від 08.02.2014 за №416/2204/31208692/52 були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 24.02.2014 за №0000422204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14598,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3650,00 грн. (а.с.55);

- від 24.02.2014 за №0000432204 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2681,00 грн. (а.с.56).

ПКВП "Каскад", не погоджуючись зі здійсненими донарахуваннями звернулось зі скаргою №3 від 07.03.2014 про визнання дій з проведення перевірки протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.41-43).

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у Сумській області від 25.04.2014 за №6460/10/18-28-10-03-04-61/71ск, первинна скарга ПКВП "Каскад" на податкові повідомлення-рішення від 24.02.2014 за №0000422204 та від 24.02.2014 за №0000432204, залишена без задоволення (а.с.44-47).

ПКВП "Каскад", не погодившись з даним рішенням, повторно звернулось зі скаргою №4 від 08.05.2014 на оскаржені податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів та зборів України (а.с.48-51).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 22.05.2014 за №3129/6/99-99-10-01-15, скарга ПКВП "Каскад" на податкові повідомлення-рішення від 24.02.2014 року за №0000422204 та від 24.02.2014 року за №0000432204 - залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін (а.с.52-54).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2014 року №0000422204 та №0000432204, ПКВП "Каскад" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, приходними ордерами, платіжними дорученнями, поставка товару, зокрема, підтверджена видатковими накладними, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" та, як наслідок, зменшення, на думку відповідача, ПКВП "Каскад" податкового кредиту на суму витрат, понесених по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента ТОВ "Укрспецпроект-ДФ".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, у перевіряє мий період позивачем мав взаємовідносини із ТОВ "Укрспецпроект-ДФ".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору поставки №0906-10 від 06.09.2011 року (а.с.59) ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" (Постачальник) поставив ПКВП "Каскад" (Покупець) товар, фактичне отримання якого підтверджується видатковими накладними: №0116-09 від 16.01.2012 року на загальну суму 16085,40 грн., у т.ч. ПДВ 2680,90 грн. (а.с.60), №1011-03 від 11.10.2011 року на загальну суму 10150,92 грн., у т.ч. ПДВ 1691,82 грн. (а.с.67), №1104-02 від 04.11.2011 року на загальну суму 24982,80 грн., у т.ч. ПДВ 4163,80 грн. (а.с.73), №0922-05 від 22.09.2011 року на загальну суму 18106,50 грн., у т.ч. ПДВ 3017,75 грн. (а.с.80), №0913-05 від 13.09.2011 року на загальну суму 16764,00 грн., у т.ч. ПДВ 2794,00 грн. (а.с.86), №0906-08 від 06.09.2011 року на загальну суму 17580,00 грн., у т.ч. ПДВ 2930,00 грн. (а.с.92).

На поставлений товар ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" виписані податкові накладні: №84 від 16.01.2012 року на суму 16085,40 грн., в т.ч. ПДВ - 2680,90 грн. (а.с.61), №78 від 11.10.2011 року на суму 10150,92 грн., в т.ч. ПДВ - 1691,82 грн. (а.с.68), № 173 від 11.10.2011 року на суму 900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150,00 грн. (а.с.71), № 35 від 04.11.2011 на суму 24982,80 грн., в т.ч. ПДВ - 4163,80 грн. (а.с.76), № 142 від 22.09.2011 року на суму 18106,50 грн., в т.ч. ПДВ - 3017,75 грн. (а.с.81), № 169 від 22.09.2011 року на суму 960,00 грн., в т.ч. ПДВ - 160,00 грн. (а.с.85), № 70 від 13.09.2011 року на суму 16764,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2794,00 грн. (а.с.87), № 166 від 13.09.2011 року на суму 900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150,00 грн. (а.с.91), № 37 від 06.09.2011 року на суму 17580,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2930,00 грн. (а.с.93).

На підтвердження транспортування придбаної продукції позивачем надано товарно-транспортні накладні від 16.01.2012 року (а.с.63), від 11.10.2011 року (а.с.69), від 04.11.2011 року (а.с.74), від 22.09.2011 року (а.с.82), від 13.09.2011 року (а.с.88), від 06.09.2011 року (а.с.94), звіти про використання коштів на відрядження або під звіт, накази на відрядження та подорожні листи службового легкового автомобіля (а.с.64-66,77-79,96-98), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №626 від 11.10.2011 року (а.с.70), №436 від 22.09.2011 року (а.с.84), №434 від 13.09.2011 року (а.с.90).

Товар оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями виписок по рахунку (а.с.62,72,75,83,89,95).

Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та реалізований, що підтверджується видатковими та податковими накладними, договорами поставки та іншими первинними документами (а.с. 168-207).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" договір містять положення щодо предмету, якості товару, загальної вартості договору, терміну і порядку поставки, порядку розрахунків, умов поставки, порядку приймання товару, форс-мажорних обставин, інших умов, вирішення спорів, строків дії договору, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрспецпроект-ДФ", як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а також доведеність факту подальшого використання придбаних товарів та необхідності отримання послуг від даного контрагента.

Щодо посилань відповідача на акти від 15 лютого 2013 року №653/226/37620704, від 11 листопада 2013 року №509/22-05/37620704 щодо неможливості проведення зустрічної звірки, документальної перевірки контрагента позивача ТОВ "Укрспецпроект-ДФ", який, згідно висновків вказаних актів не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Укрспецпроект-ДФ" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрспецпроект-ДФ", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах своєї господарській діяльності, та, в свою чергу, відхиляє твердження відповідача про відсутність факту отримання ТМЦ від вищезазначеного контрагента та не доведеність подальшого використання ТМЦ.

Таким чином, колегія суддів вказує на неправомірність висновків посадових осіб податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 14598 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 6923 грн., за листопад 2011 року - 7675 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за січень 2012 року на суму 2681 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 24.02.2014 року №0000422204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14598,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 3650,00 грн., та від 24.02.2014 року №0000432204 про зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 2681,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині, належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 8 лютого 2014 року №416/2204/31208692/52 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 24.02.2014 року №0000422204 та №0000432204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. по справі № 818/1573/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Спаскін О.А.