Ухвала

від 23.09.2014 по справі 816/2533/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р.Справа № 816/2533/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2014р. по справі № 816/2533/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.06.2014 року №0010021701/720, податкове повідомлення - рішення від 11.06.2014 року №0010021701/721 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 червня 2014 року №0009991701/722.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2014 року №0010021701/720, №0010001701/721 та рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 червня 2014 року №0009991701/722.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок./

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 28 квітня 2014 року по 14 травня 2014 року фахівцями відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 21 травня 2014 року за №1413/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 в якому встановлено порушення:

- пунктів 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 22043,02 грн.;

- пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" у результаті чого за 2013 рік донараховано суму єдиного соціального внеску на суму 22761,05 грн;

- пунктів 198.1, 198.4 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 28550,00 грн., у тому числі по періодах: у червні 2013 року на суму ПДВ 10604,00 грн., у липні 2013 року на суму ПДВ 5914,00 грн., у вересні 2013 року на суму ПДВ 2167,00 грн., у листопаді 2013 року на суму ПДВ 9865,00 грн. грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було ухвалено податкове повідомлення - рішення від 11 червня 2014 року №0010001701/721, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 27553,78 грн., у тому числі 22043,02 грн. за основним платежем, 5510,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2014 року №0010021701/720, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок додану вартість на загальну суму 35723,50 грн., у тому числі за основним платежем 28550,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7173,50 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 червня 2014 року №0009991701/722, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1138,05 грн.

Не погодившись з ухваленими податковими повідомленнями - рішеннями, а також рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з неправомірності ухвалених податкових повідомлень - рішень та застосованих штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.4. статті 198 ПК України передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно ч.11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вищевказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається з матеріалів справи 03 червня 2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Астер Груп" (Підрядник) укладено договір підряду №03-06/01, згідно пункту 1.1. умов якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника власними силами використовуючи власні розхідні матеріали на свій ризик якісно виконати на об'єктах роботи з монтажу металопластикових виробів та комплектуючих; встановлення відливів металевих, оцинкованих, пофарбованих білою порошковою емаллю за кількістю віконної групи; встановлення кутиків оцинкованих, пофарбованих білою порошковою емаллю,; встановлення металевих нащільників; заповнення каркасів мінераловатними плитами; інші види супутніх робіт.

Відповідно до пункту 2.1. умов Договору з урахуванням Додаткової угоди від 01 вересня 2013 року №1-09, передбачено, що договірна ціна є динамічною і складає 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн.

Виконані роботи Замовник оплачує Підряднику на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт /пункт 6.1. умов Договору/.

Пунктом 7.1. умов Договору передбачено, що здача приймання виконаних робіт оформлюється Актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наступними документами:

- податковими накладними від 11 червня 2013 року №129 на загальну суму 5250,00 грн., у тому числі ПДВ 875,00 грн. ; від 30 червня 2013 року №130 на загальну суму 58375,00 грн., у тому числі ПДВ 9729,17 грн.; від 19 липня 2013 року №427 на загальну суму 35485,00 грн., у тому числі ПДВ 5917,17 грн.; від 06 вересня 2013 року №331 на загальну суму 1250,00 грн., у тому числі ПДВ 208,33 грн.; від 07 вересня 2013 року №332 на загальну суму 11750,00 грн., у тому числі ПДВ 1958,33 грн.; від 11 листопада 2013 року №229 на загальну суму 59190,00 грн., у тому числі ПДВ 9865,00 грн.;

- актами виконаних робіт від 11 червня 2013 року №У-0001489 , від 30 червня 2013 року №У-0001490 , від 19 липня 2013 року №У-0002166 , від 06 вересня 2013 року №ОУ-0003050, від 07 вересня 2013 року , від 11 листопада 2013 року №3989;

- актами прийомки передачі металопластикових виробів та інших матеріалів за Договором від 03 червня 2013 року №03-06/01.

Наявні в матеріалах справи копії банківських виписок підтверджують, що оплата за виконані роботи проведена у повному обсязі.

Щодо доводів податкового органу про те, що підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту є ненадання до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно листа від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Колегія суддів зазначає, що договір від 03 червня 2013 року №03-06/01 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Астер Груп" (Підрядник) не містить посилань на обов'язковість застосування типових форм облікових документів у будівництві, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, позивач та ТОВ "Астер Груп" не є підприємствами державної форми власності, підрядні роботи не виконувалися за рахунок бюджетних коштів, а складені сторонами акт приймання робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт відповідають вимогам чинного законодавства України до первинних документів бухгалтерського обліку, зазначені документи підтверджують виконання сторонами договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що позивачем по справі було виконано вищезазначені вимоги законодавства у повному обсязі, суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ. Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили виконання робіт у обумовлені строки замовнику, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи первинна документація відповідає вимогам, установленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт виконання робіт ТОВ "Астер Груп" підтверджений належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки перевірки податкового органу про завищення позивачем суми податку на додану вартість на 28550,00 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 22043,02 грн., у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих робіт (послуг) від ТОВ "Астер Груп".

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є неправомірним нарахування податковим органом штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску у розмірі 34,7% з урахуванням максимальної величини, у зв'язку з відсутністю повного документального підтвердження придбаних послуг підряду з монтажу металопластикових виробів та комплектуючих, а також інших видів супутніх робіт.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2014р. по справі № 816/2533/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.