Постанова

від 01.10.2014 по справі 925/106/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 925/106/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Міщенка П.К., розглянувши касаційну скаргуарбітражного керуючого Борейка В.А.- розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арка", м. Умань Черкаської області на постановувід 11.06.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 925/106/14 господарського суду Черкаської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Плюс", с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арка", с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області провизнання банкрутом "Компанія "Арка"арбітражний керуючий Борейко В.А. в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Компанія "Арка"розпорядник майна - арбітражний керуючий Борейко В.А. ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"Косякевич Ю.С., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.02.2014 року, що винесена у справі № 925/106/14, прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Плюс" (далі - Кредитор, Товариство) про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арка" (далі-Боржник, Компанія) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.02.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство Компанії, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Борейка В.А., введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2014 року (суддя - О.В. Чевгуз) за результатами проведення попереднього засідання у справі визнано вимоги Товариства до Боржника на суму 412 000 грн. 00 коп. основного боргу, 8 240 грн. судових витрат та Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області - на суму 392 125 грн. 00 коп. основного боргу, 27 438 грн. 64 коп. пені. При цьому, відмовлено публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" (далі-Банк) у визнанні забезпеченим кредитором Боржника на суму 455 760 грн. 87 коп., а розпорядника майна зобов'язано скликати та провести збори кредиторів, на яких обрати комітет кредиторів тощо.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.04.2014 року в частині відмови Банку у визнанні забезпеченим кредитором Компанії на суму 455 760 грн. 87 коп., а також постановити рішення, яким визнати заявлені Банком до Боржника вимоги на вказану суму та окремо внести їх до реєстру вимог кредиторів як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року (головуючий суддя - Пантелієнко В.О, судді: Остапенко О.М., Шипко В.В.) апеляційну скаргу задоволено, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.04.2014 року скасовано частково: визнано заявлені Банком вимоги до Боржника на загальну суму 455 760 грн. 87 коп. та ухвалено окремо внести їх до реєстру вимог кредиторів як вимоги, що забезпечені заставою майна Боржника; в решті оскаржувану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з такою постановою суду апеляційної інстанції, розпорядник майна Компанії - арбітражний керуючий Борейко В.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.04.2014 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 42 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення розпорядника майна Боржника та представника ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання кредиторських вимог Товариства та Інспекції, суд першої інстанції вказав, що вимоги цих кредиторів підтверджені доказами у справі. Стосовно вимог Банку суд вказав, що у Боржника відсутнє майно, яким були забезпечені кредиторські зобов'язання ТОВ "Декор-С" (далі - Третя особа) перед Банком, а тому відсутні підстави для визнання кредиторських вимог Банку. Ці обставини підтверджуються доказами: рішеннями судів в інших справах, актом інвентаризації майна Боржника тощо.

Скасовуючи вказане рішення в частині кредиторських вимог Банку, апеляційний суд зазначив, що згідно судових рішень в інших справах встановлений факт незаконної реалізації Боржнику Третьою особою майна (обладнання), що попередньо було передано у заставу Банку в забезпечення кредитних зобов'язань цієї Третьої особи перед Банком. При цьому апеляційний суд послався на норми законодавства, вказавши, що у разі переходу права власності обтяжене заставою майно право застави на це майно зберігається, незалежно від того, чи знав про вказане обтяження отримувач майна. За цих підстав апеляційний суд дійшов висновку про визнання кредиторських вимог Банку до Боржника у повному обсязі, як таких, що забезпечені заставою майна Товариства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені всупереч та з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, за приписами ст. 1 Закону про банкрутство законодавець визначає кредитора, як юридичну або фізичну особу, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Нормами тієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, свої кредиторські вимоги до Боржника Банк обґрунтовує, зокрема тим, що згідно рішення від 27.01.2011 року у справі № 8/144 господарського суду Полтавської області було ухвалено звернути стягнення на передане Банку ТОВ "Декор-С" у заставу майно на суму 449 748 грн. 63 коп. в якості забезпечення зобов'язань ТОВ "Декор-С" перед Банком за укладеним між ними кредитним договором. При цьому Банк вказав, що передане Банку у заставу майно у наступному було незаконно продано ТОВ "Декор-С" на користь Компанії, а відповідно до законодавства про заставу право застави зберігається у разі переходу права власності на предмет застави.

У зв'язку із цим касаційний суд наголошує на тому, що Банком не було вказано, судами не встановлено та з матеріалів справи не вбачається виникнення саме між Банком та Боржником буд-яких правовідносин (у тому числі щодо грошових зобов'язань), взаємних прав та обов'язків (у тому числі через укладення угод, взяття Компанією на себе солідарного обов'язку з третьою особою перед Банком тощо - договір поруки, договір застави власного майна зокрема).

Отже, у Компанії перед Банком у зв'язку із прийняттям господарським судом Полтавської області рішення від 27.01.2011 року у справі № 8/144 виникли майнові (а не грошові) зобов'язання на суму 449 748 грн. 63 коп., що складає розмір невиконаних ТОВ "Декор-С" перед Банком грошових зобов'язань за кредитною угодою, оскільки жодним рішенням суду не було встановлено факту виникнення у Боржника перед Банком грошових зобов'язань, а рішення, на яке посилається та яким обґрунтовує Банк свої вимоги до Компанії, прийнято щодо майна Боржника - звернення стягнення на майно.

Таким чином, заявлені Банком кредиторські вимоги до Боржника не є грошовими вимогами у розумінні положень ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку (але з підстав, наведених в даній постанові) про відмову Банку у визнанні його забезпеченим кредитором Боржника на суму 455 760 грн. 87 коп.

При цьому суд також враховує встановлений, зокрема місцевим судом, та не спростований ані апеляційним судом, ані Банком факт відсутності у Компанії майна, на яке за рішенням господарського суду Полтавської області від 27.01.2011 року у справі № 8/144 звернено стягнення, та як таке, що передане Банку у заставу ТОВ "Декор-С" (т. 2 а.с. 17).

За викладених обставин відсутні правові підстави для визнання кредиторських вимог Банку до Компанії на заявлену суму вимог взагалі та як таких, що забезпечені заставою майна Боржника,зокрема, оскільки у Компанії відсутні будь-які грошові зобов'язання перед Банком, у тому числі, що забезпечені заставою майна Боржника. А тому апеляційний суд дійшов неправомірного висновку про скасування у відповідній частині рішення місцевого суду та про визнання кредиторських вимог Банку у даній справі на заявлену останнім суму вимог.

У зв'язку із вищенаведеним та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 6 ст. 111 9 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала місцевого суду - в частині відхилення кредиторських вимог Банку до Компанії - залишенню в силі (на підставах, викладених в даній постанові), як така, що відповідає обставин справи та нормам законодавства.

Дійшовши викладеного висновку та враховуючи, що перегляд справи в касаційному порядку здійснювався лише в частині кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Боржника, і касаційний суд дійшов висновку про залишення в силі ухвали місцевого суду саме в цій частині, касаційні вимоги в іншій частині -про залишення в силі оскаржуваної ухвали місцевого суду в повному обсязі - задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4 1 , 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Борейка В.А.- розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арка" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. у справі № 925/106/14 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.04.2014 р. у справі № 925/106/14 в частині відхилення кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арка" на суму 455 760 грн. 87 коп. залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

П.К. Міщенко

Постанова виготовлена та підписана 02.10.2014 року.