Постанова

від 23.09.2014 по справі 826/3002/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3002/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Ніка» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Ніка» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СМЦ Ніка» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.02.2014 № 0002492220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу № 178 від 04.02.2014 ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту, державним службовцем 13-го рангу Гнєдо Юрієм Григоровичем, та згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78. ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, проведена виїзна позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Ніка», код за ЄДРПОУ 38510449 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «СМК Альтаір-2012» (код ЄДРПОУ 38463530) за період з 01.01.2013 по 30.06.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 14.02.2014 №140/26-54-22-02/38510449, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 405 778 грн., в тому числі: березень 2013 р. - 117735 грн., квітень 2013 р. - 110652 грн., травень 2013 р. - 66373 грн., червень 2013 р. - 111018грн.

27.02.2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 140/26-54-22-02/38510449 14.02.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002492220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 507 223 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 405 778 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 1445 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ відомості про фактичне виконання укладеного між позивачем та контрагентом договору є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентом, оскільки податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2013 між ТОВ «СМК.Альтаір-2012» (постачальник) і ТОВ «СМЦ Ніка» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10-4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору. За домовленістю сторін вантажовідправником товару можуть бути треті особи. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в рахунках - фактурах. Додаткові характеристики товару можуть бути передбачені сторонами в специфікаціях або інших додатках до договору, які є його невід'ємними частинами. Якість товару, що постачається, підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин сторін по даному договору позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Крім того, 01.03.2013 між позивачем і ТОВ «СМК.Альтаір-2012» укладено договір надання послуг № 10-14, предметом якого є надання послуг по комплексній передпродажній підготовці, різанню та погрузці металу, рухомого складу і металічних залізнодорожних відходів протягом 2013.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин по даному договору, позивачем до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає ТОВ «СМЦ Ніка» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «СМК.Альтаір-2012».

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та контрагентом договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.

Посилання відповідача на наявність акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 № 454/22-20/38463530 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «СМК Альтаір-2012» (код ЄДРПОУ 38463530) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 27.11.2012 по 22.07.2013» колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були здійснені відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки TOB «СМК.АЛЬТАІР-2012» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 27.11.2012 по 22.07.2013, результатом яких став вищевказаний акт від 22.07.2013.

Вважаючи дії по здійсненню вказаних заходів неправомірними контрагент позивача - TOB «СМК.АЛЬТАІР-2012» звернувся з відповідною позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва. За результатом судового розгляду цієї справи за позовом TOB «СМК.АЛЬТАІР-2012» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 11.11.2013 Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено постанову, якою дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по здійсненню відповідних заходів з метою проведення зустрічної звірки TOB «СМК.Альтаір-2012» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди із 27.11.2012 по 22.07.2013 було визнано протиправними. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 вказану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суму податку на додану вартість, а договори, укладені між позивачем та ТОВ «СМК.Альтаір-2012» не є нікчемними, як протиправно вважає відповідач, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.02.2014 № 0002492220 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Ніка» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.02.2014 № 0002492220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.