Постанова

від 09.09.2014 по справі 826/11456/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2014 року 08:33 № 826/11456/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 № 0004032203, №0004042203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Старксервіс» не відповідають обставинам справи. Зазначив, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують реальність операцій внаслідок чого у відповідача відсутні підстави для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту контролюючого органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс», вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к. Наведені документи, на думку відповідача, унеможливлюють реальність господарських операцій позивача і ТОВ «Старксервіс» і підтверджують правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні 08.09.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рекламне агентство Люкс» (код 38008163) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.11.2011 по 28.03.2014 за результатами якої 04.04.2014 складено акт № 115/1-26-50-22-03-38008163.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0004042203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу в розмірі 801 500 грн., в т.ч. за основним платежем - 641 200 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 300 грн., № 0004032203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 761 425 грн., в т.ч. за основним платежем - 609 140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 152 285 грн.

Згідно акту перевірки позивачем порушено п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Висновок податкового органу ґрунтується на даних акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 1066/26-55-22-08/38292311«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014», згідно якого засвідчено неможливість встановлення місцезнаходження ТОВ «Старксервіс», ненадання первинних документів, що свідчить про відсутність взаєморозрахунків, руху активів.

Відповідач також послався на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, згідно якого громадянина ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Так, ОСОБА_1 зареєстрував на ім'я і за участі ОСОБА_2 ТОВ «Старксервіс», що дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність у формі «фіктивне підприємництво». Крім того, згідно протоколу допиту свідка від 02.04.2014 ОСОБА_3 - директор ТОВ «Старксервіс» не мав відношення до реєстрації даного Товариства, яке створено за відсутності мети здійснення підприємницької діяльності.

Отже, на думку відповідача, усі операції між позивачем та його контрагентом є нікчемними.

Не погоджуючись з висновками відповідача та податковими повідомленнями-рішеннями від 25.04.2014 № 0004032203, № 0004042203, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, як встановлено ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська ж операція за своїм змістом це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 цього Закону).

Згідно з вимогами ст. 4 вказаного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує із положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведеної норми слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Старксервіс» укладено ряд договорів, а саме: № 59 від 01.07.2013, № 27 від 24.01.2013, № 23 від 01.02.2013, № 12 від 15.01.2013, №42 від 28.03.2013, № 55 від 17.04.2013, № 36 від 02.04.2013, № 148 від 17.02.2012, № 37 від 14.03.2013, № 39 від 18.03.2013, предметом яких є надання маркетингових послуг, дослідження телевізійної аудиторії, моніторингу ефіру радіостанцій, телевізійних каналів.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав копії наступних документів:

- актами про надання послуг № 1504 від 31.05.2013, № 1505 від 31.05.2013, № 1850 від 27.06.2013, № 1851 від 27.06.2013, № 2229 від 31.07.2013, № 2546 від 30.08.2013, № 2545 від 30.08.2013, № 2544 від 30.08.2013, № 2928 від 30.09.2013, № 3186 від 31.10.2013, № 3182 від 31.10.2013;

- податковими накладними № 638 від 31.05.2013, № 639 від 31.05.2013, № 241 від 27.06.2013, № 242 від 27.06.2013, № 279 від 31.07.2013, № 196 від 30.08.2013, № 195 від 30.08.2013, № 194 від 30.08.2013, № 198 від 30.09.2013, № 188 від 31.10.2013, № 184 від 31.10.2013;

- платіжними дорученнями № 198 від 13.08.2013, № 321 від 11.10.2013, № 256 від 10.09.2013, № 255 від 10.09.2013, № 254 від 10.09.2013, № 364 від 10.06.2013, № 363 від 11.11.2013, № 366 від 12.06.2013, № 141 від 10.07.2013, № 142 від 10.07.2013, № 364 від 10.06.2013 про оплату отриманих послуг із маркетингових досліджень.

Усі вищенаведені документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також позивач надав суду звіти, оформлені по результатам проведених досліджень.

Суд дійшов висновку, що господарські операції позивача із ТОВ «Старксервіс» здійснено в рамках звичайної господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту.

Посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки, перевірки контрагента позивача не є безумовним свідченням відсутності господарських операцій, оскільки такий висновок ґрунтується не на підставі аналізу і перевірки первинних документів, натомість Податковий кодекс України не ставить право платника податку на відображення результатів операцій в обліку в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Самі ж заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Також є необґрунтованими посилання відповідача на акти, довідки контролюючих органів з огляду на те, що при перевірці-звірці господарські операції саме із позивачем не досліджувались.

Предметом доказування, згідно із ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обґрунтовуючи заперечення доводами, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, зокрема, відповідач, однак, не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиційне значення мають обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, а не юридична оцінка цих обставин чи юридичний висновок на підставі цих обставин.

Суд також звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 826/5015/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, позов ТОВ «Старксервіс» задоволено, зокрема, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по оформленню результатів зустрічних звірок у формі акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014.

При цьому, суди визнаючи обґрунтованість доводів ТОВ «Старксервіс» встановили, що у період з 01.11.2012 по 28.02.2014 директором даного товариства був ОСОБА_3, який жодним чином не причетний до обставин, встановлених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к.

Згідно із ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Решта обставин, встановлених у вироку суду, не має обов'язкового характеру для адміністративного суду при вирішенні адміністративного спору, та підлягає безпосередньому встановленню у процесі розгляду справи із застосуванням правил оцінки доказів, передбачених у статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах даної справи (з урахуванням установлених названим вироком обов'язкових обставин) відсутні докази і не доведено зв'язок таких порушень з формуванням позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з ТОВ «Старксервіс».

Податковим кодексом України, п. 15.1 ст. 15, визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Обов'язком платника податків, згідно із ст. 16 цього Кодексу, є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату до бюджету грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Дана правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.04.2014 № 0004032203, № 0004042203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» (код ЄДРПОУ 38008163) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський