Постанова

від 08.09.2014 по справі 826/11421/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 08 вересня 2014 року                   08:36                            № 826/11421/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алірі» (далі – позивач, ПАТ «Алірі») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі – відповідач), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №92726552208 та №92626552208 від 04.07.2014. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп», які вказують на укладання даними товариствами угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами протиправно відображені у податковій та бухгалтерській звітності позивача. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. В судовому засіданні 04.09.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №1708 від 02.06.2014, направлення №1144/26-55-22-08 від 02.06.2014, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алірі» (код ЄДРПОУ 34615665) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Адва Естейт» (код ЄДРПОУ 37703130) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543) за період діяльності з 01.09.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 №528/26-55-22-08/34615665 (далі - №528/26-55-22-08/34615665). За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток  всього у сумі 590   571,00 грн. та порушення пунктів пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 513   540,00 грн. На підставі акту перевірки №528/26-55-22-08/34615665 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення: -          №92726552208 від 04.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 523 837,00 грн., з яких 523 837,00 грн. – основний платіж. -          №92626552208 від 04.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 641 925,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 513 540,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 128   385,00 грн. Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №92726552208 від 04.07.2014 та №92626552208 від 04.07.2014 ТОВ ТОВ «Алірі» оскаржило їх до суду. Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового засідання витребував у позивача всю наявну первинну документацію по спірним взаємовідносинам з контрагентами у періоді, який перевірявся податковим органом. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. У періоді, який перевірявся відповідачем, ТОВ «Алірі» здійснювало фінансово-господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп». Суд встановив, що між ТОВ «Алірі» (Замовник) та ТОВ «Адва Естейт» (Підрядник) укладено Договір №120911 від 12.09.2011, згідно якого підрядник зобов'язується своїми силами і матеріально-технічними засобами виконати ремонтно-будівельні роботи, монтаж систем вентиляції та кондиціонування, електро-монтажні роботи приміщень, виготовлення та монтаж алюмінієвих перегородок і фасадів, у відповідності до погодженої сторонами проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних (а.с. 42-202 Т. І, а.с. 2-10 Т. ІІ). Розрахунки з ТОВ «Адва Естейт» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с. 11-37 Т. ІІ). Абсолютно ідентичний за змістом договір позивач уклав також з ТОВ «Іст Реалтігруп» (Підрядник), а саме: Договір №101011 від 10.10.2011. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 45-133 Т. ІІ). Розрахунки з ТОВ «Іст Реалтігруп» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с. 134-145 Т. ІІ). Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі – Загальну умови №668). Загальні умови №668 відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів та є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників). (пункти 1, 2 Загальних умов №668). Пунктами 47, 48, 49 Загальних умов №668 встановлено, що забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника. Сторона, що забезпечує роботи (будівництво об'єкта) проектною документацією, зобов'язана протягом установленого договором підряду строку передати іншій стороні чотири примірники проектної документації, якщо інше не передбачено договором підряду. Додаткові примірники проектної документації передаються за домовленістю сторін. Передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, що не відповідає регіональним і місцевим правилам забудови, державним будівельним нормам та іншим нормативним документам, не дозволяється. ТОВ «Алірі» не надало суду доказів того, що для виконання будівельних робіт, які є предметом зазначених Договорів, укладених з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» було складено проектну документацію та доказів того, що така проектна документація була надана підряднику, як того вимагає законодавство України. Крім того, у відповідності до пункту 69 Загальних умов №668 будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами та договором підряду. Доказів дотримання позивачем вимог пункту 69 Загальних умов №668 при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» суду не надано. Відповідно до пунктів 83, 84 Загальних умов №668, фінансування робіт (будівництва об'єкта) проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та підрядником і є невід'ємною частиною договору підряду. План фінансування будівництва складається на підставі титулу будови (об'єкта), проекту організації будівництва з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи. Сторони узгоджують план фінансування будівництва у порядку, визначеному договором. План фінансування будівництва складається на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат). Щомісячний розподіл коштів для перехідних об'єктів будівництва щороку узгоджується сторонами у визначені договором підряду строки. Відповідно до договору підряду замовник має право у визначені строки уточнити план фінансування будівництва на поточний рік з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт тощо. Однак, передбачених наведеними положеннями Загальних умов №668 планів фінансування робіт позивач суду не надав. На момент здійснення позивачем спірних господарських операцій діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі – Примірні форми №554), яким затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати». Дослідивши наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, суд встановив, що вони не відповідають Примірним формам №554, а саме: не містять детального опису виконаних робіт та понесених витрат в ході виконання будівельних робіт. З наданих позивачем первинних документів не вбачається за можливе встановити види, обсяг, вартість окремих будівельних матеріалів, які були використані підрядником під час будівництва, що унеможливлює встановлення наявності будівельних матеріалів, які мали бути використані при проведенні будівельно-ремонтних робіт на будівництві Об'єкта, на виконання умов Договорів субпідряду. Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати об'єм та кількість будівельних матеріалів свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів. Характеристики, види, кількість матеріалів мають вплив на вартість будівництва. Представник ТОВ «Алірі» посилався на те, що вищезазначені договори підряду були укладені з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» з метою забезпечення виконання договорів, укладених з ПАТ «Комфорт-Сервіс», АТ «Сбербанк Росії», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «Платинум Банк». Щодо наведених доводів представника позивача, суд зазначає наступне. До матеріалів справи позивач надав копії первинних документів, згідно яких ТОВ «Алірі» виконав для ПАТ «Комфорт-Сервіс», АТ «Сбербанк Росії», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «Платинум Банк» будівельні роботи у різних регіонах України (а.с. 4-253 Т. ІІІ). Однак, надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із зазначеними товариствами не є беззаперечним доказом того, що будівельні роботи для них були виконані саме контрагентами позивача ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» оскільки у них відсутні відомості про наявність підрядників та виконавцем будівельних робіт (генпідрядником) вказано ТОВ «Алірі». Позивач також посилався на те, що його посадові особи здійснювали контроль за виконанням ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» будівельних робіт для АТ «Сбербанк Росії», на виконання договорів №101011 від 10.10.2011 та №120911 від 12.09.2011, на підтвердження чого позивач надав суду копії посвідчень про відрядження (а.с.   231-253 Т. ІІІ). Зі змісту вказаних посвідчень про відрядження вбачається, що посадові особи позивача відряджались у наступні міста України: м. Запоріжжя, м. Луганськ, м. Харків, м.   Дніпропетровськ. Водночас, на усіх посвідченнях про відрядження в розділі прибуття в пункти призначень наявний відтиск печатки ПАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, що дає підстави вважати, що усі ці відмітки були зроблені у місті Києві, а не у тих містах, куди мали прибути посадові особи. Враховуючи зазначене, надані позивачем копії посвідчень про відрядження не є належним та допустимим доказом відряджень працівників ТОВ «Алірі» для перевірки виконання контрагентами ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» будівельних робіт. Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Алірі» з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, в обґрунтування чого посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Адва Естейт» (акт від 28.09.2012 №4021/22-2/37703130) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (акт від 04.10.2012 №4101/22-4/37700543) (а.с. 220-240 Т. ІІ). Зі змісту вказаних актів вбачається, що у вказаних контрагентів позивача відсутні основні фонди, складські приміщення, земельні ділянки, обладнання, транспорт. Суд встановив, що за результатами здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 513   540,00 грн. в період з вересня по грудень 2011 року, а також включив до складу валових витрат суму у розмірі 2   567   700,00 грн. за період ІІ-IV квартали 2011 року. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для  визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами  ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно з положеннями статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З аналізу наданих позивачем документів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат і податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп». Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення №92726552208 від 04.07.2014 та №92626552208 від 04.07.2014 є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні. Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень. Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 1   165   762,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відповідно до платіжного доручення № 506 від 17.07.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн. Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» відмовити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» (код ЄДРПОУ 34615665) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                              К.М. Кобилянський