Ухвала

від 25.11.2014 по справі 826/11421/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11421/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Алірі» (далі - Позивач, ТОВ «Алірі») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2014 року №92726552208 та №92626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «Алірі» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

У судовому засіданні повноважний представник Позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у червні 2014 року працівниками ДПІ у Печерському районі на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України у відповідності до наказу від 02.06.2014 року №1708 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алірі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 513 540,00 грн.; ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на суму 590 571,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.06.2014 року №528/26-55-22-08/34615665. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.07.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №92726552208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 523 837,00 грн., у тому числі за основним платежем - 523 837,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.; №92626552208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 641 925,00 грн., у тому числі за основним платежем - 513 540,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 128 385,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Адва Естейт» (Підрядник) укладено договір №120911 від 12.09.2011 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується власними силами та матеріально-технічними засобами виконати ремонтно-будівельні роботи, монтаж систем вентиляції та кондиціонування, електромонтажні роботи приміщень, виготовлення та монтаж алюмінієвих перегородок та фасадів у відповідністю з погодженою сторонами проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 42, 51, 57, 64, 73, 78, 85, 90, 95, 101, 106, 118-119, 128, 134, 139, 145, 151, 158, 164, 171, 177, 184, 190, 197; т. 2 а.с. 2); актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 43-49, 52-55, 58-62, 65-70, 74-76, 79-83, 86-88, 91-93, 96-99, 102-104, 107-111, 113-116, 120-121, 123-126, 129-132, 135-137, 140-143, 146-149, 152-156, 159-162, 165-169, 172-175, 178-182, 185-188, 191-195, 198-202; т. 2 а.с. 3-9), податкових накладних (т. 1 а.с. 50, 56, 63, 71, 77, 84, 89, 94, 100, 105, 112, 117, 122, 127, 133, 138, 144, 150, 157, 163, 170, 176, 183, 189, 196; т. 2 а.с. 1, 10), платіжних доручень (т. 2 а.с. 11-37).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (Підрядник) укладено договір №101011 від 10.10.2011 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується власними силами та матеріально-технічними засобами виконати ремонтно-будівельні роботи, монтаж систем вентиляції та кондиціонування, електромонтажні роботи приміщень, виготовлення та монтаж алюмінієвих перегородок та фасадів у відповідністю з погодженою сторонами проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.

На думку Позивача, факт виконання зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 45, 53, 60, 66, 71, 79, 88, 94, 106, 123); актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 46-51, 54-58, 61-64, 67-69, 72-77, 80-86, 89-92, 95-100, 107-121, 124-128), податкових накладних (т. 2 а.с. 52, 59, 65, 70, 78, 87, 93, 101, 103, 105, 122, 129, 132), платіжних доручень (т. 2 а.с. 134-145), а також - видаткової накладної (т. 2 а.с. 102), рахунку-фактури (т. 2 а.с. 130), акту виконаних робіт (т. 2 а.с. 131).

Крім того, на переконання ТОВ «Алірі», наявні у матеріалах справи копії договорів, укладених Позивачем з ПАТ «Комфорт-Сервіс», ПАТ «Банк «Банк Форум», АТ «Сбєрбанк Росії», ПАТ «Платинум Банк», а також складені на їх виконання первинні документи (т. 3 а.с. 4-230), свідчать про виробничу необхідність укладення з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» договорів з метою отримання прибутку.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 134, 198, 201 ПК України, а також затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей щодо посади та прізвища, ім'я та по батькові осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції.

З наведеного випливає, що наявні у матеріалах справи документи не відповідають вимогам затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 року Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві, а саме не містять відомостей про осіб, які підписали останні, що, у свою чергу унеможливлює встановлення факту підписання таких документів уповноваженими особами.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Іст Реалтігруп». При цьому, зі змісту копії видаткової накладної (т. 2 а.с. 102) вбачається, що постачальником та отримувачем послуг є ТОВ «Іст Реалтігруп», у той час як податковий кредит та валові витрати сформовані ТОВ «Алірі» на підставі вказаної накладної.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, що надані Позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із ПАТ «Комфорт-Сервіс», ПАТ «Банк «Банк Форум», АТ «Сбєрбанк Росії», ПАТ «Платинум Банк» не є беззаперечним доказом того, що будівельні роботи для них були виконані саме контрагентами Позивача - ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп», оскільки у них відсутні відомості про наявність підрядників, у той час як виконавцем будівельних робіт (генпідрядником) вказано ТОВ «Алірі».

При цьому Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано зауважив, що зі змісту посвідчень про відрядження осіб, які, за твердженням Позивача, здійснювали контроль за виконанням контрагентами ТОВ «Алірі» вбачається, що посадові особи останнього відряджались у наступні міста України: м. Запоріжжя, м. Луганськ, м. Харків, м. Дніпропетровськ. Водночас, на усіх посвідченнях про відрядження в розділі прибуття в пункти призначень наявний відтиск печатки ПАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, що дає підстави вважати, що усі ці відмітки були зроблені у місті Києві, а не у тих містах, куди мали прибути посадові особи.

Крім іншого, судовою колегією враховується, що ТОВ «Алірі» не було доведено виробничої необхідності та наявності ділової мети при укладенні договорів з вказаними вище контрагентами, оскільки з наявних у матеріалах справи копій штатного розкладу Позивача (т. 2 а.с. 156, 158, 160, 162) вбачається наявність у ТОВ «Алірі» необхідних трудових ресурсів для виконання робіт за договорами, укладеними з ПАТ «Комфорт-Сервіс», ПАТ «Банк «Банк Форум», АТ «Сбєрбанк Росії», ПАТ «Платинум Банк».

При цьому колегією суддів критично оцінюється посилання Апелянта на те, що підтвердження складання проектної документації та доказів того, що така проектна документація була надана підряднику не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність такої документації з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість з огляду на наступне.

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов'язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Відтак, встановлена судом першої інстанції та не спростована Позивачем відсутність передбачених пунктами 47, 48, 49, 69 83, 84 затверджених постановою КМ України від 01.08.2005 року №668 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві проектної документації, актів передачі будівельних майданчиків, а також планів фінансування будівництва, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладених між ТОВ «Алірі» та ТОВ «Адва Естейт» і ТОВ «Іст Реалтігруп» договорів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів робіт, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Алірі» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп».

Поряд з цим, судова колегія погоджується з доводами Апелянта про необґрунтованість використання Відповідачем у ході перевірки Позивача актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп», оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алірі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.