Постанова

від 11.09.2014 по справі 826/10769/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2014 року 08:41 № 826/10769/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2014 № 0001572207, № 0001582207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Чізар Компані» не відповідають обставинам справи. Зазначив, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують реальність операцій внаслідок чого у відповідача відсутні підстави для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на пояснення засновників та директорів ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Чізар Компані», які зазначили, що не мають відношення до господарської діяльності даних підприємств. Зазначене, на думку відповідача, унеможливлює реальність господарських операцій позивача і наведених товариств, підтверджують правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні 04.09.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого, суд керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РК Центр ЛТД» (код 38218568) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Альтаір Компані» (код 38698504), ТОВ «Капексбуд» (код 38510737), ТОВ «Чізар Компані» (код 38726756) за період з 01.10.2012 по 30.11.2013, за результатами якої складено акт № 61/1-22-07-38218568 від 21.02.2014.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2014 № 0001572207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу в розмірі 518 198 грн., в т.ч. за основним платежем - 345 465 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172 733 грн., № 0001582207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 945 764 грн., в т.ч. за основним платежем - 630 509 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 315 255 грн.

Згідно акту перевірки позивачем порушено підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підставою для такого висновку відповідача є матеріали постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.12.2013, згідно якої допитані директори та засновники ТОВ «Альтаір Компані» - ОСОБА_1, ТОВ «Капексбуд» - ОСОБА_2 зазначили, що зареєстрували дані підприємства за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, документи від імені директора товариства не підписували і не складали, податкову звітність не підписували.

Відповідач посилався на матеріали акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1518/2204/38726756 від 23.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Чізар Компані» за період з 01.06.2013 по 30.09.2013, яким встановлено відсутність даного товариства за податковою адресою не знаходиться. Крім того, відповідач зазначив, що від засновника та директора ОСОБА_3 отримано письмову заяву про його непричетність до діяльності товариства.

Також відповідач посилався на матеріали акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 № 557/26-54-22-2/38510737 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2013 по 31.08.2013, які на його думку свідчать про неможливість ведення даним товариством господарської діяльності.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані» було укладено ряд договорів підряду, а саме:

- № 14 від 01.07.2013, № 9/02 від 01.08.2013, № 43 від 02.09.2013, відповідно до яких ТОВ «Альтаір Компані» взято зобов'язання якісно виконати комплекс електромонтажних робіт на ж/б по вул. Волинська-Смілянська в м. Києві;

- № 15 від 01.07.2013, № 9/05 від 01.08.2013, № 42 від 02.09.2013, згідно яких ТОВ «Альтаір Компані» взято зобов'язання якісно виконати будівельні роботи з мурування стін та перегородок на ж/б по вул. Верховинна 39-41 у Святошинському районі м. Києва;

- № 16 від 01.07.2013, № 9/03 від 01.08.2013, № 13 від 01.07.2013, № 9/01 від 01.08.2013, № 30 від 01.08.2013, № 45 від 02.09.2013, згідно яких ТОВ «Альтаір Компані» взято зобов'язання із якісного виконання комплексу електромонтажних робіт на ж/б по вул. Богуна, 5 в м. Житомирі та на ж/б № 1 житлового масиву Осокорки Північні в м. Києві, по вул. Закревського,22, на будівництві розважального центру по вул. Київський шлях відповідно;

- № 9/06 від 01.08.2013 щодо виконання ТОВ «Альтаір Компані» будівельних робіт по влаштуванню стін на будівництві ж/б 21 Столичного Шосе;

- № 9/08 від 01.08.2013 щодо якісного виконання ТОВ «Альтаір Компані» улаштування стяжок підлоги на будівництві торгівельно-офісного приміщення по вул. Нижній Вал, 17;

- № 9/04 від 01.08.2013, № 46 від 02.09.2013 відповідно до умов яких ТОВ «Альтаір Компані» зобов'язано якісно виконати будівельні роботи по облаштуванню стяжок підлоги та штукатурку стін на будівництві ж/б по вул. Павлівська-Чорновола у Шевченківському районі м. Києва.

На підтвердження факту виконання робіт згідно вказаних договорів, позивач надав суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, протоколів узгодження про договірну ціну, актів прийняття робіт, податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 затверджено «Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (далі - Загальну умови №668).

Загальні умови №668 відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів та є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників). (пункти 1, 2 Загальних умов №668).

Пунктами 47, 48, 49 Загальних умов №668 встановлено, що забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника.

Сторона, що забезпечує роботи (будівництво об'єкта) проектною документацією, зобов'язана протягом установленого договором підряду строку передати іншій стороні чотири примірники проектної документації, якщо інше не передбачено договором підряду. Додаткові примірники проектної документації передаються за домовленістю сторін.

Передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, що не відповідає регіональним і місцевим правилам забудови, державним будівельним нормам та іншим нормативним документам, не дозволяється.

Положеннями договорів підряду укладених позивачем з ТОВ «Альтаір Компані» передбачено до початку виконання будівельних робіт надання підряднику проектної документації.

Позивач не надав суду доказів того, що для виконання будівельних робіт, які є предметом зазначених Договорів було передано ТОВ «Альтаір Компані» проектну документацію. Позивач також не надав доказів придбання, транспортування, зберігання матеріальних ресурсів (матеріалів та інструменту), та доказів передачі їх підряднику для забезпечення виконання умов вищезазначених договорів.

Крім того, у відповідності до пункту 69 Загальних умов №668 будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами та договором підряду.

Позивач не надав до матеріалів справи доказів, на підтвердження забезпечення доступу до місця виконання роботи працівників ТОВ «Альтаір Компані».

Таким чином, докази дотримання позивачем вимог пункту 69 Загальних умов №668 при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтаір Компані» суду не надано.

Відповідно до пунктів 83, 84 Загальних умов №668, фінансування робіт (будівництва об'єкта) проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та підрядником і є невід'ємною частиною договору підряду. План фінансування будівництва складається на підставі титулу будови (об'єкта), проекту організації будівництва з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи. Сторони узгоджують план фінансування будівництва у порядку, визначеному договором.

План фінансування будівництва складається на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат). Щомісячний розподіл коштів для перехідних об'єктів будівництва щороку узгоджується сторонами у визначені договором підряду строки. Відповідно до договору підряду замовник має право у визначені строки уточнити план фінансування будівництва на поточний рік з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт тощо.

Однак, передбачених наведеними положеннями Загальних умов №668 планів фінансування робіт позивач суду не надав.

На момент здійснення позивачем спірних господарських операцій діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі - Примірні форми №554), яким затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, суд встановив, що вони не відповідають Примірним формам №554, а саме: не містять детального опису виконаних робіт та понесених витрат в ході виконання будівельних робіт.

З наданих позивачем первинних документів не вбачається за можливе встановити види, обсяг, вартість окремих будівельних матеріалів, які були використані підрядником під час будівництва, що унеможливлює встановлення наявності будівельних матеріалів, які мали бути використані при проведенні будівельно-ремонтних робіт на будівництві Об'єкта, на виконання умов Договорів, укладених з ТОВ «Альтаір Компані».

Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати об'єм та кількість будівельних матеріалів свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже характеристики, види, кількість матеріалів мають вплив на вартість будівництва.

Крім того, позивач не надав доказів того, що у ТОВ «Альтаір Компані» наявна ліцензія на виконання електромонтажних робіт, передбачених вищезазначеними договорами підряду, обов'язкова наявність якої встановлена пунктом 6 частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії первинних документів не є належним та допустимим доказом виконання Договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані».

Суд встановив, що з ТОВ «Чізар Компані» позивач уклав договір поставки №28 від 01.08.2013, асортимент та ціна якого визначаються на підставі специфікації. Товар поставляється на окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках (а.с. 75-76 Т. І).

На підтвердження виконання даного договору позивач надав суду копії податкових та видаткових накладних.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що передбачені умовами договору специфікації та заявки не складались.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів які підтверджують обрані сторонами умови поставки на кожну партію товару, транспортування товару від постачальника до покупця, узгодження між ними кількості, ціни, асортименту товару, що свідчить про відсутність наміру у сторін реального виконання умов договору поставки №28 від 01.08.2013.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Капексбуд» позивач надав копії рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, згідно яких дане товариство поставляло позивачу товари (світильники, лампи, стартери, кабелю, проводів тощо).

Доказів транспортування, приймання, зберігання товару позивач суду не надав . Яким чином узгоджувались умови поставки, асортимент, кількість, ціна, якість товарів, позивач не пояснив.

Згідно пояснень представника позивача, придбаний товар, роботи використано у господарській діяльності, що пов'язана із будівництвом житлових і нежитлових будівель, іншими будівельно-монтажними роботами, замовниками яких є ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», ТОВ «Міскбуд-4», ТОВ «ЄДІТЕПЕ», ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія», ТОВ «БАЗІС-АВТО», ТОВ «СОЛТСТРОЙ», відповідно до яких позивач виступав підрядником, субпідрядником відповідно.

До матеріалів справи позивач надав копії первинних документів, згідно яких ТОВ «РК Центр ЛТД» виконало для вказаних юридичних осіб будівельні роботи.

Однак, надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із зазначеними товариствами не є беззаперечним доказом того, що будівельні роботи для них були виконані саме за участі ТОВ «Альтаір Компані» та з використанням матеріалів, поставлених контрагентами ТОВ «Чізар Компані» і ТОВ «Капексбуд».

Посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 826/1973/14 за позовом ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» до ДПІ у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень суд відхиляє, оскільки у даній справі досліджувались виключно взаємовідносини між ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» та ТОВ «РК Центр ЛТД», а не відносини останнього з його контрагентами ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Чізар Компані».

ТОВ «РК Центр ЛТД» взятих зобов'язань в рамках наведених договорів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Одним із основних реквізитів, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на формування валових витрат та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Чізар Компані», враховуючи ненадання більшості документів, передбачених законодавством та договорами, укладеними з даними контрагнетами, а також невідповідності наданих первинних документів вимогам законодавства України.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.03.2014 №0001572207, № 0001582207.

Суд неодноразово витребовував у позивача всю наявну в нього документацію на підтвердження фінансово-господарських операцій з зазначеними контрагентами, однак окрім вище досліджених, інших документів позивачем надано не було.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.».

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» (код ЄДРПОУ 38218568) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський