Ухвала

від 23.12.2014 по справі 826/10769/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10769/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.03.2014 року № 0001572207, № 0001582207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані» було укладено ряд договорів підряду. Проте, позивач не надав суду доказів того, що для виконання будівельних робіт, які є предметом зазначених Договорів було передано ТОВ «Альтаір Компані» проектну документацію. Позивач також не надав доказів придбання, транспортування, зберігання матеріальних ресурсів (матеріалів та інструменту), та доказів передачі їх підряднику для забезпечення виконання умов вищезазначених договорів. Також судом встановлено, що докази дотримання позивачем вимог пункту 69 Загальних умов №668 при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтаір Компані» суду не надано, зокрема, не надано підтвердження забезпечення доступу до місця виконання роботи працівників ТОВ «Альтаір Компані». Також в матеріалах справи відсутні передбачені положеннями Загальних умов №668 плани фінансування робіт. За таких обставин, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії первинних документів не є належним та допустимим доказом виконання Договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані».

Крім того, суд першої інстанції вирішив, що оскільки до матеріалів справи не надано доказів які підтверджують обрані сторонами (позивачем та ТОВ «Чізар Компані») умови поставки на кожну партію товару, транспортування товару від постачальника до покупця, узгодження між ними кількості, ціни, асортименту товару, то останнє свідчить про відсутність наміру у сторін реального виконання умов договору поставки №28 від 01.08.2013 року.

Також суд дійшов висновку, що надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», ТОВ «Міскбуд-4», ТОВ «ЄДІТЕПЕ», ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія», ТОВ «БАЗІС-АВТО», ТОВ «СОЛТСТРОЙ» не є беззаперечним доказом того, що будівельні роботи для них були виконані саме за участі ТОВ «Альтаір Компані» та з використанням матеріалів, поставлених контрагентами ТОВ «Чізар Компані» і ТОВ «Капексбуд».

Відтак, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.03.2014 року №0001572207, № 0001582207.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РК Центр ЛТД» (код 38218568) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Альтаір Компані» (код 38698504), ТОВ «Капексбуд» (код 38510737), ТОВ «Чізар Компані» (код 38726756) за період з 01.10.2012 року по 30.11.2013 року, за результатами якої складено акт № 61/1-22-07-38218568 від 21.02.2014 року.

Згідно акту перевірки позивачем порушено підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підставою для такого висновку відповідача є матеріали постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.12.2013, згідно якої допитані директори та засновники ТОВ «Альтаір Компані» - ОСОБА_2, ТОВ «Капексбуд» - ОСОБА_3 зазначили, що зареєстрували дані підприємства за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, документи від імені директора товариства не підписували і не складали, податкову звітність не підписували.

Відповідач посилався на матеріали акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1518/2204/38726756 від 23.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Чізар Компані» за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, яким встановлено відсутність даного товариства за податковою адресою не знаходиться. Крім того, відповідач зазначив, що від засновника та директора ОСОБА_4 отримано письмову заяву про його непричетність до діяльності товариства.

Також відповідач посилався на матеріали акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 року № 557/26-54-22-2/38510737 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2013 року по 31.08.2013 року, які на його думку свідчать про неможливість ведення даним товариством господарської діяльності.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2014 року:

№ 0001572207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу в розмірі 518 198 грн., в т.ч. за основним платежем - 345 465 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172 733 грн.;

№ 0001582207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 945 764 грн., в т.ч. за основним платежем - 630 509 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 315 255 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Альтаір Компані» (код 38698504), ТОВ «Капексбуд» (код 38510737), ТОВ «Чізар Компані» (код 38726756) .

Зокрема, між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані» було укладено ряд договорів підряду, а саме:

- № 14 від 01.07.2013, № 9/02 від 01.08.2013, № 43 від 02.09.2013, відповідно до яких ТОВ «Альтаір Компані» взято зобов'язання якісно виконати комплекс електромонтажних робіт на ж/б по вул. Волинська-Смілянська в м. Києві;

- № 15 від 01.07.2013, № 9/05 від 01.08.2013, № 42 від 02.09.2013, згідно яких ТОВ «Альтаір Компані» взято зобов'язання якісно виконати будівельні роботи з мурування стін та перегородок на ж/б по вул. Верховинна 39-41 у Святошинському районі м. Києва;

- № 16 від 01.07.2013, № 9/03 від 01.08.2013, № 13 від 01.07.2013, № 9/01 від 01.08.2013, № 30 від 01.08.2013, № 45 від 02.09.2013, згідно яких ТОВ «Альтаір Компані» взято зобов'язання із якісного виконання комплексу електромонтажних робіт на ж/б по вул. Богуна, 5 в м. Житомирі та на ж/б № 1 житлового масиву Осокорки Північні в м. Києві, по вул. Закревського,22, на будівництві розважального центру по вул. Київський шлях відповідно;

- № 9/06 від 01.08.2013 щодо виконання ТОВ «Альтаір Компані» будівельних робіт по влаштуванню стін на будівництві ж/б 21 Столичного Шосе;

- № 9/08 від 01.08.2013 щодо якісного виконання ТОВ «Альтаір Компані» улаштування стяжок підлоги на будівництві торгівельно-офісного приміщення по вул. Нижній Вал, 17;

- № 9/04 від 01.08.2013, № 46 від 02.09.2013 відповідно до умов яких ТОВ «Альтаір Компані» зобов'язано якісно виконати будівельні роботи по облаштуванню стяжок підлоги та штукатурку стін на будівництві ж/б по вул. Павлівська-Чорновола у Шевченківському районі м. Києва.

На підтвердження факту виконання робіт згідно вказаних договорів, в матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, протоколів узгодження про договірну ціну, актів прийняття робіт, податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 затверджено «Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (далі - Загальну умови №668).

Загальні умови №668 відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів та є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників). (пункти 1, 2 Загальних умов №668).

Пунктами 47, 48, 49 Загальних умов №668 встановлено, що забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника.

Сторона, що забезпечує роботи (будівництво об'єкта) проектною документацією, зобов'язана протягом установленого договором підряду строку передати іншій стороні чотири примірники проектної документації, якщо інше не передбачено договором підряду. Додаткові примірники проектної документації передаються за домовленістю сторін.

Передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, що не відповідає регіональним і місцевим правилам забудови, державним будівельним нормам та іншим нормативним документам, не дозволяється.

Так, положеннями договорів підряду укладених позивачем з ТОВ «Альтаір Компані» передбачено до початку виконання будівельних робіт надання підряднику проектної документації.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що для виконання будівельних робіт, які є предметом зазначених Договорів було передано ТОВ «Альтаір Компані» проектну документацію. Відсутні також докази придбання, транспортування, зберігання матеріальних ресурсів (матеріалів та інструменту), та доказів передачі їх підряднику для забезпечення виконання умов вищезазначених договорів.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ні Договорами підряду, укладеними між апелянтом та ТОВ «Альтаір Компані», ні Загальними умовами №668, не передбачено обов'язку підрядником надавати субпідрядну проектну документацію, яка була складена між підрядником і замовником.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 69 Загальних умов №668 підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Тобто, в даному випадку у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані» останній виступає як підрядник, а позивач як замовник, на яких, в свою чергу, розповсюджуються вимоги Загальних умов.

Крім того, у відповідності до пункту 69 Загальних умов №668 будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами та договором підряду.

Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження забезпечення доступу до місця виконання роботи працівників ТОВ «Альтаір Компані».

Таким чином, докази дотримання позивачем вимог пункту 69 Загальних умов №668 при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтаір Компані» відсутні.

Відповідно до пунктів 83, 84 Загальних умов №668, фінансування робіт (будівництва об'єкта) проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та підрядником і є невід'ємною частиною договору підряду. План фінансування будівництва складається на підставі титулу будови (об'єкта), проекту організації будівництва з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи. Сторони узгоджують план фінансування будівництва у порядку, визначеному договором.

План фінансування будівництва складається на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат). Щомісячний розподіл коштів для перехідних об'єктів будівництва щороку узгоджується сторонами у визначені договором підряду строки. Відповідно до договору підряду замовник має право у визначені строки уточнити план фінансування будівництва на поточний рік з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт тощо.

Однак, передбачені наведеними положеннями Загальних умов №668 плани фінансування робіт в матеріалах справи не містяться.

На момент здійснення позивачем спірних господарських операцій діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі - Примірні форми №554), яким затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено, що також не спростовано позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, копії яких містяться в матеріалах справи, не відповідають Примірним формам №554, а саме: не містять детального опису виконаних робіт та понесених витрат в ході виконання будівельних робіт.

З наявних в матеріалах справи первинних документів не вбачається за можливе встановити види, обсяг, вартість окремих будівельних матеріалів, які були використані підрядником під час будівництва, що унеможливлює встановлення наявності будівельних матеріалів, які мали бути використані при проведенні будівельно-ремонтних робіт на будівництві Об'єкта, на виконання умов Договорів, укладених з ТОВ «Альтаір Компані».

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати об'єм та кількість будівельних матеріалів свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже характеристики, види, кількість матеріалів мають вплив на вартість будівництва.

Крім того, позивач не надав доказів того, що у ТОВ «Альтаір Компані» наявна ліцензія на виконання електромонтажних робіт, передбачених вищезазначеними договорами підряду, обов'язкова наявність якої встановлена пунктом 6 частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Не надано таких доказів і під час розгляду справи апеляційним судом.

Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що надані позивачем копії первинних документів не є належним та допустимим доказом виконання Договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані».

Крім того суд встановив, що з ТОВ «Чізар Компані» позивач уклав договір поставки №28 від 01.08.2013 року, асортимент та ціна якого визначаються на підставі специфікації. Товар поставляється на окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках.

На підтвердження виконання даного договору в матеріалах справи містяться копії податкових та видаткових накладних. Водночас на виконання вказаних договорів передбачені умовами договору специфікації та заявки не складались, що позивачем не заперечується.

В матеріалах справи також відсутні докази, які підтверджують обрані сторонами умови поставки на кожну партію товару, транспортування товару від постачальника до покупця, узгодження між ними кількості, ціни, асортименту товару, що свідчить про відсутність наміру у сторін реального виконання умов договору поставки №28 від 01.08.2013.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції щодо оцінки взаємовідносин позивача із ТОВ «Капексбуд». Зокрема в матеріалах справи містяться копії рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, згідно яких дане товариство поставляло позивачу товари (світильники, лампи, стартери, кабелю, проводів тощо).

Водночас докази транспортування, приймання, зберігання товару відсутні. Відомості про те яким чином узгоджувались умови поставки, асортимент, кількість, ціна, якість товарів, відсутні.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що придбаний товар, роботи використано у господарській діяльності, що пов'язана із будівництвом житлових і нежитлових будівель, іншими будівельно-монтажними роботами, замовниками яких є ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», ТОВ «Міскбуд-4», ТОВ «ЄДІТЕПЕ», ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія», ТОВ «БАЗІС-АВТО», ТОВ «СОЛТСТРОЙ», відповідно до яких позивач виступав підрядником, субпідрядником відповідно.

При цьому, первинні документів, згідно яких ТОВ «РК Центр ЛТД» виконало для вказаних юридичних осіб будівельні роботи не є беззаперечним доказом того, що будівельні роботи для них були виконані саме за участі ТОВ «Альтаір Компані» та з використанням матеріалів, поставлених контрагентами ТОВ «Чізар Компані» і ТОВ «Капексбуд». Жодних доказів на спростування наведеного апелянтом суду не надано.

Судом першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, вірно оцінено посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 роук, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 826/1973/14 за позовом ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» до ДПІ у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень. Зокрема, в даній справі досліджувались виключно взаємовідносини між ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» та ТОВ «РК Центр ЛТД», а не відносини останнього з його контрагентами ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Чізар Компані».

Отже колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено право на формування валових витрат та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Чізар Компані», враховуючи ненадання більшості документів, передбачених законодавством та договорами, укладеними з даними контрагнетами, а також невідповідності наданих первинних документів вимогам законодавства України.

Посилання позивача на те, що останній не мав можливості надати ряд документів суду першої інстанції для дослідження в якості доказів, які передбачені нормами чинного законодавства, оскільки вони укладалися між ним та його замовниками та в подальшому були повернуті останнім, колегія суддів відхиляє. Як уже було встановлено, відповідно до пункту 61 Загальних умов №668 у разі залучення підрядником до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), він виступає перед ними як замовник. При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача наведені в апеляційній скарзі щодо оцінки висновків податкових органів на підставі здійснених на основі актів перевірок, що не стосуються позивача, та матеріалів кримінальних справ, оскільки останні не є підставами для прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.03.2014 року №0001572207, № 0001582207.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Центр ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 23.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М