Рішення

від 22.09.2014 по справі 910/9689/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9689/14 22.09.14

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК АПТЕКА №7"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК АПТЕКА №7" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням відповідачем свого обов'язку оплати наданих послуг за Договором № 13/2013-1 відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Управителя від 25.11.2013, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Аптека № 7» утворилась сума заборгованості за період з 25.11.2013 по 01.05.2014 у розмірі 7 883,02 грн. За неналежне виконання зобов'язання за договором позивач заявляє до стягнення також інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 328,17 грн. та 67,54 грн. відповідно та пеню у розмірі 292,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 12.06.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 12.06.2014, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у відповідача та відклав розгляд справи на 26.06.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 26.06.2014 задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Головного управління Міндоходів у м. Києві та відкладено розгляд справи на 17.07.2014 року.

21.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 26.06.2014 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 справу №910/9689/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Шкурдовій Л.М.

Відповідною ухвалою суду від 17.07.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Шкурдовою Л.М. до розгляду на 28.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014, у зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відпустки, справу №910/9689/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 04.08.2014 справа №910/9689/14 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 28.08.2014 року.

28.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення на позов та письмові пояснення у справі.

За наслідками розгляду у судовому засіданні 28.08.2014 судом оголошено перерву до 11.09.2014 з метою витребування додаткових документів до матеріалів справи, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 11.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, натомість 10.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Викликана для участі у справі та надання відповідних пояснень директор Товариства з обмеженою відповідальністю "АК АПТЕКА №7" Боляча Тетяна Вікторівна до судового засідання також не з'явилась та жодних пояснень з причин неявки суду не надала.

За таких обставин, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи ненадання відповідачем витребуваних доказів по справі та нез'явлення директора товариства, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.09.2014 року.

До судового засідання 22.09.2014 сторони не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Отже, незважаючи на те, що сторони не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 між позивачем, як управителем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір № 13/2013-1 відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Управителя (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1 якого управитель забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а власник (орендар) своєчасно сплачує у повному обсязі за отримані послуги на умовах передбачених цим договором. Послуги надаються у нежитлові приміщення загальною площею 161,30 кв.м., розташоване за адресою місто Київ, вул.. Панаса Мирного 16/13, право власності на яке зареєстроване за ТОВ «Боско», орендарем якого є ТОВ «АК Аптека №7» на підставі Договору оренди №81 від 01.12.2011 року.

Відповідно до п. 3.1.2. договору, управитель зобов'язується надавати послуги утримання будинку та прибудинкової території .

У відповідності до п. 3.2.9. договору, власник (орендар) зобов'язався здійснювати розрахунок за послуги визначені п. 4.2. цього Договору на підставі виставлених Управителем рахунків протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.

Розмір плати за надані послуги на момент укладення цього договору визначається постачальниками послуг у тому числі: 1) холодне водопостачання, водовідведення; 2) гаряче водопостачання; 3) центральне опалення; 4) послуга по утриманню будинку та прибудинкової території (п. 4.2. договору).

За приписами п. 4.3. згідно договору, тарифи на послуги за утримання будинку та прибудинкової території зазначено у Додатку 1 до Договору.

Судом встановлено, що позивачем надано послуги відповідно до умов договору та додатку № 1 до договору своєчасно та у повному обсязі, на підтвердження вказаних обставин ОСББ «ЖК «Віденський» надало до суду облікові картки постачальника комунальних послуг, довідки про опалення у будинку та рахунки на оплату послуг, яки виставлялись відповідачу у спірний період.

Проте, оскільки, ТОВ «АК Аптека № 7» несвоєчасно проводить розрахунки за спожиті комунальні послуги, позивачем 01.02.2013 направлено на адресу відповідача Вимогу №18/1 про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, в якій ОСББ «ЖК «Віденський» повідомляє орендаря про наявність суми боргу у розмірі 30 682,53 грн. та просить сплатити вказаний борг.

10.09.2013 та 05.12.2013 позивачем направлено листи Товариству з обмеженою відповідальністю «АК Аптека №7», в яких управитель вимагає сплати суми боргу.

Так, оскільки відповіді на вимоги від ТОВ «АК Аптека № 7» на адресу позивача не надходило та заборгованість не є погашеною у повному обсязі, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Віденський» звернулось із даним позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ТОВ «АК Аптека №7» стверджує, що комунальні послуги позивачем на його користь не надавались, зокрема, внаслідок ненадання послуг з утримання будинку, відповідач вимушений був 01.01.2014 укласти договір № 1/01-14 про організацію робіт по вивезенню твердих побутових відходів із ТОВ «ТК Джейран».

Під час розгляду даного господарського спору, судом направлені запити до Головного управління Міндоходів у м. Києві з метою отримання інформації, щодо здійснення ТОВ «АК Аптека №7» підприємницької діяльності. Так, 21.07.2014 у відповідь на запити, Головне управління Міндоходів у м. Києві шляхом направлення листа на адресу суду, повідомило, що останню декларацію подано відповідачем 03.03.2014, та що дохід підприємства становить 2012 рік - 7 019 028,00 грн. та 2013 рік - 8 321 340,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір № 13/2013-1 відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Управителя від 25.11.2013 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог договору надавав відповідачу у період з 25.11.2013 по 01.05.2014 послуги на загальну суму 7 883,02 грн. передбачені умовами договору, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на день розгляду спору надані позивачем послуги за договором не оплачені відповідачем.

Таким чином позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «АК Аптека №7» сплатити на користь позивача 7 883,02 грн. основного боргу, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, оплата наданих позивачем послуг не здійснена відповідачем із порушенням строків встановлених договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 292,68 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 67,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 328,17 грн., що також підтверджується наданим до суду розрахунком.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 292,68 грн. - пені, 328,17 грн. - інфляційних втрат та 67,54 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд визнає заперечення відповідача, щодо ненадання позивачем комунальних послуг, безпідставними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, укладеним між сторонами договором передбачено чіткий перелік послуг, які має надавати управитель власнику (орендарю), оскільки серед наявного переліку відсутня така послуга, як то вивезення твердих побутових відходів, тому суд вважає хибними твердження відповідача, що факт ненадання таких послуг позивачем є причиною для укладання 01.01.2014 відповідачем договору № 1/01-14 про організацію робіт по вивезенню твердих побутових відходів із ТОВ «ТК Джейран».

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 25.11.2013 по 01.05.2014 у розмірі 7 883,02 грн. - основний борг, 292,68 грн. - пені, 328,17 грн. - інфляційних втрат та 67,54 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї витрати по оплаті судового збору незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що судові витрати, відповідно до положень статті 49 ГПК України, мають бути покладені на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК АПТЕКА №7" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Аптека № 7» (03065, місто Київ, бульвар Івана Лепсе/Академіка Каблукова, будинок 51/16; ідентифікаційний код 38021650) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Віденський» (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 8,10,12,14,16, вулиця Гусовського,11/11,15; ідентифікаційний код 34239888) 7 883 (сім тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 02 копійки основного боргу, 292 (двісті дев'яносто дві) гривні 68 копійок пені, 67 (шістдесят сім) гривень 54 копійок 3 % річних, 328 (триста двадцять вісім) гривень 17 копійок інфляційних нарахувань та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 22.09.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 26.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова