Постанова

від 02.10.2014 по справі 813/3384/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року № 813/3384/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Туристсько-бізнесова компанія «Бітур» до Інспекції захисту прав споживачів у Львівській області та Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Туристсько-бізнесова компанія «Бітур» звернулося в суд з позовом до Інспекції захисту прав споживачів у Львівській області та Виконавчого комітету Львівської міської ради, з врахуванням неодноразових уточнень, про визнання недійсними рішення від 25.04.2014 року за №0112 про накладення штрафу у розмірі 200 грн. 00 коп. та пунктів 3.1.9, 9.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Виконкому Львівської міської ради від 21.05.2010 року за №569, з моменту їх прийняття.

Підставами позову, як зазначено в позовній заяві, є те, що жодних доказів того, що ТзОВ «ТБК «Бітур» порушило права споживачів реклами відповідачем в оскаржуваному рішенні не навів, оскільки він безпідставно і незаконно ідентифікує табличку та внутрішню рекламу із зовнішньою рекламою. Також, продовжується в позовній заяві, жодного подання державних органів, визначених ст.26 Закону України «Про рекламу» у відповідача не було і не має. Окрім того, позивач зазначає, що Правила розміщення зовнішньої реклами у Львові як підзаконні акти, у частині пунктів 3.1.9, 9.7 суперечать вимогам ст.ст.26, 27 Закону України «Про рекламу».

Відповідач Інспекція захисту прав споживачів у Львівській області в запереченні на позовну заяву зазначає, що твердження позивача про те, що ним розміщувалась лише вивіска з інформацією про суб'єкта господарювання, а не реклама не відповідає дійсності. Як випливає зі світлин на Вимозі від 06.02.2014 року за №23/Р-3-475 та Поданні за №23/Р-3-792 від 03.03.2014 року про порушення Закону України «Про рекламу» на балконі будинку №39 по пр.Свободи зазначено рекламу продукції позивача, а саме: проведення екскурсій, адреса де можна замовити дану послугу «пр.Свободи, 16» та номери телефонів. Очевидно, що позивачем не здійснюється реалізація продукції на балконі за вищенаведеною адресою, а відтак останнім розповсюджувалась інформація, спрямована сформування інтересу до туристичних турів (екскурсій), які реалізовує товариство, а тому така інформація вважається рекламою.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області 12.03.2014 року було складено протокол за №0109 про порушення законодавства про рекламу. Як вбачається із зазначеного протоколу, в порушення вимог п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» керівництвом ТзОВ «Туристсько-бізнесова компанія «Бітур» (м.Львів, вул.І.Франка,3/1) прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами (одне - місце - рекламо носій на балконі) за адресою: м.Львів, просп.Свободи,39 без погодження з органами місцевого самоврядування, про що інспекцію поінформував Департамент економічної політики Львівської міської ради поданням від 03.03.2014 року за №23/Р-3-792.

На підставі вищенаведеного протоколу інспекцією прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за №0112 від 25.04.2014 року, яким за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування накладено на ТзОВ «Туристсько-бізнесова компанія «Бітур» штраф у розмірі 200 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року за № 270/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

Як передбачено абзац.1 ч.1 ст.16 даного Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама, у відповідності до положень ст.1 згаданого Закону, - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Як вбачається з наявних світлин, на балконі будинку №39 по пр.Свободи у м.Львові розміщено зовнішню рекламу продукції позивача, а саме: проведення екскурсій, адреса де можна замовити дану послугу «пр.Свободи, 16» та номери телефонів.

Частиною 7 ст.27 цього ж Закону визначено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів правомірно було накладено на позивача штраф за самовільне розміщення реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що встановлена конструкція є лише табличкою, яка містить інформацію про вид діяльності, оскільки така не відповідає ознакам, визначеним ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу», враховуючи відсутність в матеріалах справи документів в підтвердження права власності чи користування приміщенням де розміщена згадана реклама.

Також, не необґрунтованими є твердження позивача про те, що встановлена конструкція є внутрішньою рекламою, оскільки така, як вбачається із фотознімків, розміщена на балконі, що дає змогу візуально ознайомлюватись із нею невизначеному колу осіб (споживачам реклами), які знаходяться на вулиці.

Що стосується посилань позивача на відсутність повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради скеровувати подання про порушення Закону України «Про рекламу» та про недійсність пунктів 3.1.9, 9.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, то суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у м.Львові та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюються Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Виконкому Львівської міської ради від 21.05.2010 року за №569.

Дані Правила розроблені відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про рекламу», «Про охорону культурної спадщини», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року за №2067.

Як передбачено п.6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року за № 2067, до повноважень робочого органу належать подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до п.3.1.9 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, робочий орган подає територіальному органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів матеріали про порушення порядку розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 9.7 даних Правил передбачено, що робочий орган за інформацією оператора у п'ятиденний термін звертається з поданням до територіального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України для накладення штрафів на розповсюджувача за порушення ним вимог чинного законодавства про рекламу.

З огляду на викладене, суд вважає, що п.3.1.9 і п.9.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Виконкому Львівської міської ради від 21.05.2010 року за №569, прийняті у відповідності та відповідають положенням нормативно-правового акта вищої юридичної сили (Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року за № 2067), а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Як наслідок, безпідставними є твердження позивача про відсутність Департаменту економічної політики Львівської міської ради, як робочого органу з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, повноважень скеровувати подання про порушення Закону України «Про рекламу» до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристсько-бізнесова компанія «Бітур» (код ЄДРПОУ 25556135), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.І.Франка, 3/1, на користь Державного бюджету України 1716 грн. 58 коп. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень п'ятдесят вісім копійок) судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

4. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 жовтня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк