Постанова

від 02.10.2014 по справі 813/5173/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року № 813/5173/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Попко Р.І.;

від відповідача - Хмур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західний будівельний холдинг» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі Городоцька ОДПІ) Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Західний будівельний холдинг» звернувся в суд з адміністративним позовом до Городоцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 04.03.2014 року за №0000042200 та №0000052200.

Позивач в позовній заяві стверджує, що посилання контролюючого органу на неможливість здійснення господарської діяльності з ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «СМУ-600», ТзОВ «Конді 50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», спростовуються відповідними первинними документами, які були представлені під час проведення перевірки. Також, позивач звертає увагу суду на те, що контролюючий орган вже проводив перевірку з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК «Арс» за вересень 2011 року, наслідком якої було прийняття податкових повідомлень-рішень. Не погоджується позивач також і з висновками контролюючого органу щодо правовідносин з ПП «Престижбуд-Україна», оскільки згадані господарські операції оподатковані на підставі первинних бухгалтерських документів, які вимагаються законодавцем. Крім того, позивач вважає, що також правомірно ним оподатковано господарські операцій з ПП «Симатрія», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Лінія води», ПП «Еконергобуд» за наявності необхідних первинних бухгалтерських документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем занижено валовий дохід за ІV квартал 2010 року в сумі 12500 грн. 00 коп. Що стосується господарських операцій позивача та ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «СМУ-600», ТзОВ «Конді 50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», то такі не носили реального характеру, а були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Західний будівельний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, Городоцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт за № 13/2200/34988901 від 25.01.2014 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 року:

- за №0000052200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 433467 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 346774 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 86693 грн. 50 коп.;

- за №0000042200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 343087 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 228725 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 114362 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпунктів 14.1.11, 14.1.202, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, підп.135.4.1 п.135.4, п.135.5 ст.135, підп.138.1.1, п.138, п.138.2, п.138.4, підп.138.8.1 п.138.8 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 346774 грн. 00 коп.;

- підпунктів 14.1.185 та 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України внаслідок чого контролюючим органом визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 228725 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення задекларованого податкового кредиту в сумі 350842 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів: ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Ейс контсракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «СМУ-600», ТзОВ «Конді 50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «СМУ-600», ТзОВ «Конді 50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

Так, в матеріалах справи наявна видаткова накладна за №РН-0000169 від 07.04.2011 року, та податкова накладна від 07.04.2011 року за №60 в підтвердження поставки товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Крафт ЛВ» позивачу.

При цьому, контролюючий орган вважає, що дана господарська операція не носила реального характеру, оскільки у згаданого товариства відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси. Зазначені обставини, підтверджуються актом від 30.06.2011 року за №943/23-2/37399009.

Однак, суд не може взяти до уваги зазначений акт в підтвердження обставин нереальності згаданої господарської операції, оскільки такий ґрунтується на припущення контролюючого органу. Так, як вбачається зі змісту даного акта перевірки, його висновки ґрунтуються на аналізі даних АІС РПП, АРМ «Бест-Звіт» та іншої податкової інформації, яка в своїй сукупності не може беззаперечно вказувати на те, що контрагент позивача позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, в тому числі постачати товарно-матеріальні цінності.

Слід також зазначити, що іншої оцінки згаданої господарської операції відповідачем зроблено не було.

Окрім того, суд звертає увагу і на те, що згідно з листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту.

Між позивачем (замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» (виконавець) укладено договори підряду за №07-01/11 від 01.07.2011 року та за №СК-11/01-БК від 03.02.2011 року, предметом яких є виконання робіт з виготовлення та монтажу металевої опори за адресами Івано-Франківська область, с.Ланчин, вул.Незалежності, 86а та с.Печеніжин, вул.Незалежності, 6 (по першому договору) і виконання робіт по ремонту вантажопідіймального крана ККЕ-12,5, реєстраційний №301922, ПЧ-16за адресою м.Ужгород, вул.Артилерійська,1А (по другому договору).

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано акти здачі-прийманя виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» (виконавець) укладено договір підряду за №СК-26/08-ББ, згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі в будинку дитячо-юнацької творчості на вул.Науковій,17 міста Львова за завданням замовника, а останній зобов'язується їх прийняти та оплатити.

В підтвердження виконання згаданого договору в матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, податкові накладні.

При цьому, контролюючий орган вважає, що зазначені господарські операції не носили реального характеру, оскільки проведені заходи щодо наявності здійснення фінансової господарської діяльності згаданого контрагента позивача та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг.

Такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби за №1622/22.8/37264634 від 13.05.2013 року.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та проведено аналіз господарської діяльності ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» та його контрагента.

Що стосується протоколу допиту ОСОБА_4, то такий не може вказувати на нереальність господарських операцій, оскільки такі свідчення не перевірені у порядку кримінального судочинства.

Отже, суд не може покласти в основу документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідачем вже досліджувались питання оподаткування згаданих господарських операцій у акті перевірки за №5/22/34988901 від 14.01.2013 року наслідком якої було прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки у згаданому акті досліджувались операції за інший період (вересень 2011 року).

Також, між ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №01/08-11 від 01.08.2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а останній в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар.

В підтвердження виконання даного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні.

Крім того, між ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договір виконання робіт за №41/11-01 від 01.07.2011 року, згідно якого підрядник зобов'язується виготовити турнікетні огородження із використанням власних матеріалів та матеріалів замовника.

В матеріалах справи у підтвердження виконання згаданих робіт наявний акт здачі прийняття робіт (надання послуг) та податкова накладна.

При цьому, контролюючий орган вважає згадані господарські операції нереальними, посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби за №1699/22.8/36757122 та протокол допиту свідка ОСОБА_5

З врахуванням того, що у згаданому акті перевірки, зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та надано аналіз лише господарській діяльності згаданого контрагента позивача без його аналізу з контрагентами покупцями, суд вважає такий доказ не достатнім в підтвердження обставин нереальності згаданих господарських операцій.

Не може бути покладено в основу судового рішення і посилання протокол допиту свідка, оскільки оцінка обставинам, про які йдеться в ньому, не надано компетентним судом.

Між позивачем (замовник) та ТзОВ «Лідерком» (підрядник) укладено ряд договорів підряду за №08/15 від 15.08.2011 року, за №11/01 від 01.11.2011 року, за №10/03 від 03.10.2011 року, за №09/12 від 12.08.2011 року, за №08/16-01 від 16.08.2011 року, за №02/П від 02.09.2011 року, за №09/20 від 20.09.2011 року, за №10/05 від 05.10.2011 року, за №11/04-01 від 04.11.2011 року, за №11/09-01 від 09.11.2011 року, за №11/18-01 від 18.11.2011 року, за №11/25-01 від 25.11.2011 року, за №12/05-01 від 05.12.2011 року, за №12/02 від 02.12.2011 року, за №08/22-01 від 22.08.2011 року, за №09/К від 09.09.2011 року та за №10/24-01 від 24.10.2011 року.

В підтвердження виконання згаданих договорів в матеріалах справи наявні довідки про вартість виконання будівельних робіт (та витрат), акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, підсумкові відомості, податкові накладні.

Контролюючий орган вважає, що зазначені господарські операції не носили реального характеру, що підтверджується актом ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 17.05.2013 року за №1698/22-8/35197074 та протоколом допиту ОСОБА_6

При цьому, зазначені документи не вказують на нереальність господарських операцій, оскільки зі змісту згаданого акту вбачається лише аналіз діяльності контрагента позивача та не надається оцінка його діяльності з контрагентами покупцям, а обставинам зазначеним в протоколі допиту свідка не надано оцінки компетентним судом.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП «СМУ-600» (виконавець) укладено договори підряду за №0812-11 від 30.08.2011 року та за №0701-11 від 25.07.2011 року, згідно яких виконавець зобов'язувався виконати роботи по ремонту вантажопідіймальних козлових кранів.

На підтвердження виконання робіт за згаданими договорами в матеріалах справи наявна планова калькуляція, акти здачі-приймання виконаних робіт, та податкові накладні.

В свою чергу, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби за №1791/22.8/21687550 від 23.05.2013 року та протоколі допиту свідка ОСОБА_7

Як і в попередніх випадках, суд не може брати до уваги акт в підтвердження нереальності господарських операцій, в якому зроблено оцінку лише діяльності контрагента позивача, без їхньої спільної діяльності на підставі наведених договорів.

Що стосується протоколу допиту свідка, то як зазначено у згаданому акті ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, то такий відмовився від надання пояснень.

З врахуванням викладеного висновки контролюючого органу про нереальність згаданих господарських операцій ґрунтуються на припущеннях.

Між позивачем (покупець) та ТзОВ «Конді 50» (продавець) укладено договір поставки за №15/09-12 від 15.09.2012 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а останній відповідно прийняти та оплатити цей товар.

В підтвердження виконання цього договору позивачем надано видаткові та податкові накладні.

Висновки ж контролюючого органу про нереальність господарської операції обґрунтовано актом ДПІ у Печерському районі м.Києва за №1695/22-3/38149196 від 17.05.2013 року.

Однак, як і попередніми актами зустрічну звірку в даному випадку неможливо було провести, що вказує на не дослідження контролюючим органом згаданої господарської операції, і обґрунтування висновку про нереальність цієї господарської операції лише припущеннями про неможливість її здійснення.

Не можна залишити поза увагою і те, що згідно з листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту.

Також, в матеріалах справи наявні договори підряду укладені між позивачем (замовник) та ТзОВ «Вайз юніон ЛТД» (підрядник) за №1208/02 від 02.08.2012 року, за №021102 від 02.11.2012 року, за №1210/03 від 30.10.2012 року, за №1210/08 від 08.10.2012 року, за №0110/12 від 01.10.2012 року, за №04/05 від 27.05.2012 року, за №0111-1 від 01.11.2012 року, за №0211-1 від 02.11.2012 року, за №1209/04 від 04.09.2012 року, за №СБ10/08-12 від 10.08.2012 року, за №2907/12 від 29.07.2012 року.

На підтвердження виконання згаданих договорів позивачем надано довідки про вартість виконання будівельних робіт (та витрат), акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, підсумкові відомості, податкові накладні.

Як і в попередніх випадках контролюючий орган обґрунтовує нереальність господарських операцій актом ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 24.05.2013 року за №1796/22.10/37569727 про неможливість проведення зустрічної звірки, який не може бути належним доказом, оскільки не дає оцінки спільним господарським операціям згаданого контрагента та позивача.

Також, позивач представив докази використання отриманих товарно-матеріальних цінностей та послуг у свої подальшій господарській діяльності, зокрема, довідку Львівської об'єднаної державної фінансової інспекції №76 від 07.03.2012 року, договір на виконання будівельних робіт, довідку про вартість виконання будівельних робіт (та витрат), акти приймання виконаних будівельних робіт, акти вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

При цьому, слід зазначити, що як вбачається з п.3.2.3 акта перевірки позивача, контролюючим органом використовувалась судова доктрина «Реальність господарської операції», а тому судом не досліджуються згадані господарські операції в розрізі інших судових доктрин, з метою уникнення втручання в компетенцію інших органів державної влади та порушення принципу розподілу влад.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяги з офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Що стосується завищення позивачем валових витрат за результатами господарських операції із вищенаведеними контрагентами, то суд зазначає наступне.

Відповідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як передбачено п.138.2 цієї ж статті, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З врахуванням вищевикладених обставин та наявності в матеріалах справи первинних документів, які складені та заповнені у встановленому порядку, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано валові витрати за результатами здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в п.3.1.2 акту перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Що стосується висновку контролюючого органу оподаткування господарських операцій позивача та ПП «Симетрія», то судом зазначається наступне.

Висновки контролюючого органу про завищення валових витрат та податкового кредиту, а також порушення підп.138.1.1, п.138, п.138.2, п.138.4, підп.138.8.1 п.138.8 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2 ст.198 ПК України, ґрунтуються на відсутності первинних бухгалтерських документів в підтвердження таких господарських операцій.

Однак, в матеріалах справи наявні договір №05-11/12 від 05.12.2011 року, довідки про вартість виконання будівельних робіт (та витрат), акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідають ознакам первинного бухгалтерського документу.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про відсутність первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, а відтак і порушення наведених норм Податкового кодексу України, спростовуються матеріалами справи.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Щодо висновку контролюючого органу про завищення податкового кредиту за листопад 2012 року в сумі 418 грн. 00 коп. по господарські операції з ТзОВ «Західпромканат».

У відповідності до положень п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено п.201.11 ст.201 згаданого Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Зазначені документи платником податків подані не були, а тому висновок контролюючого органу в цій частині є обгрнтованим.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які б спростовували висновки контролюючого органу про заниження валового доходу в сумі 12500 грн. 00 коп. (податку на прибуток в сумі 3125 грн. 00 коп.) за ІV квартал 2010 року в порушення підпунктів 14.1.202, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, підп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України.

Більше того, мотиви позовної заяви не містять спростувань наведеного порушення.

А відтак, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу в цій частині.

Крім того, судом не беруться до уваги мотиви позовної заяви які стосуються ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Лінія води» та ПП «Екоенергобуд», оскільки господарські операції позивача та згаданих юридичних осіб не вплинули на збільшення сум грошових зобов'язань відображених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

З огляду на підтвердження правомірності висновків контролюючого органу в частині заниження податку на прибуток в сумі 3125 грн. 00 коп. та завищення податкового кредиту в сумі 418 грн. 00 коп. та з врахуванням розрахунків фінансових санкцій, які наявні в матеріалах справи, суд вважає правомірним і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 грн. 25 коп. та 209 грн. 00 коп. відповідно.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 року за №0000052200 в сумі 429561 грн. 25 коп. та за №0000042200 в сумі 342460 грн. 50 коп., а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Крім цього, у відповідності до положень ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови належить зазначити про протиправність спірних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 року за №0000052200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 429561 грн. 25 коп. та за №0000042200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 342460 грн. 50 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний будівельний холдинг» (код ЄДРПОУ 34988901), що знаходиться за адресою Львівська область, Городоцький район, с.Коропуж, вул.Середня Гора,5, 484 грн. 36 коп. (чотириста вісімдесят чотири гривні тридцять шість копійок) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 жовтня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк