Постанова

від 15.09.2014 по справі 826/11954/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2014 року № 826/11954/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос» до Головного управління Міндоходів у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос» (далі - позивач, ТОВ «МГК «Геліос») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі-відповідач-1), Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 №0000352209, №0000362209, від 07.05.2014 №0001582201.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Головним управлінням Міндоходів у м. Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.03.2014 №н/14/14/26-15-22-09/37500508 прийнято податкові повідомленн-рішення від 02.04.2014 №0000352209, №0000362209 та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.04.2014 №812/26-53-22-04-21/37500508 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2014 №0001582201, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечували з огляду на обґрунтованість висновків актів перевіркок та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 №0000352209, №0000362209, від 07.05.2014 №0001582201.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос», зареєстровано як юридичну особу Дніпровському районною у місті Києві державною адміністрацією від 24.01.2011 №10671020000016239, ідентифікаційний код юридичної особи 37500508, відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На час розгляду справи ТОВ «МГК «Геліос» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 04.03.2011 року, індивідуальний податковий номер 375005026537, відповідно до відомостей офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України.

Головним управлінням Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «МГК «Геліос» законодавства України з питань державної митної справи та складено акт перевірки від 14.03.2014 №н/14/14/26-15-22-09/37500508.

Відповідно до висновків актів перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про митний тариф України», що призвело до несплати ввізного мита у сумі 1063988,31 грн., а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на мину територію України, в результаті чого несплачена сума податку на додану вартість складає 212797,66 грн.

На підставі даного акту відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2014 №0000352209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на загальну суму 1329985,39 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 1063988,31 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 265997,08 грн.,

- від 02.04.2014 №0000362209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 265997,08 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 212797,66 грн. та за штрафними санкціями 53199,42 грн.

Крім цього, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГК «Геліос» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» за січень 2013 року та складено акт перевірки від 18.04.2014 №812/26-53-22-04-21/37500508.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «МГК «Геліос»:

- п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.2, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 708333 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення:

- від 07.05.2014 №0001582204, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 885460 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 708333 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 177083 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень, прийнятих ГУ Міндоходів у м. Києві суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з Законом України «Про Митний тариф України», митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до п.5.1 Правил визначення країни походження товарів у СНД, підписаних угодою країнами СНД від 20.11.2009, (далі-Правила) товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар:

а) вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару;

б) вивозиться (ввозиться) фізичною особою - резидентом держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави - учасниці Угоди;

в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Згідно з п.5.3 Правил товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

Положеннями п.9.3. Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо:

протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару;

у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей;

за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

За митною декларацією від 16.11.2012 №125190000/2012/935394 TOB «Міжнародна група компаній «Геліос» здійснено митне оформлення товарів «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова до вживання. ГОСТ 1629-97, дата виготовлення: 07-08.2012р., термін зберігання: 8 міс. з дати виготовлення, фасована в пластикові куботейнери по 25кг, загальна чиста вата нетто - 11575.0кг. Виробник: ОАО "Океанрыбфлот" Країна виробництва: RU" та товарів «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова де вживання. ГОСТ 18173-2004, дата виготовлення: 08/2012р., термін зберігання 12міс. з дати виготовлення, фасована в металеві банки по 100 гр., загальна чиста вага нетто -120.0кг. Торгівельна марка - Шаланда. Виробник: ООО "Долинок" Країна виробництва: RU.»; за митною декларацією від 06.12.2012 №125190000/2012/935764 - товарів «Консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова до вживання, ГОСТ 18173-2004' дата виготовлення: 07-08/2012р.. термін зберігання: 12 міс. здати виготовлення, фасована в жестяні банки по 100 гр.. чиста вага нетто -5238.0кг. Виробник: ООО "Долинек". Торгівельна марка - Шаланда. Країна виробництва: RU», товарів «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова до вживання, ГОСТ 18173-2004, фасована в металеві банки по 120гр.,(60000 шт.), загальна чиста вага нетто - 9300,00кг. Дата виготовлення: 08-09/2012р. Термін зберігання: 12місяців. Виробник: ООО "Рыбспецпродукт" торгівельна марка - Камчадал. Країна виробництва: RU» та товар «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова до вживання, ТУ9264-095-00472124-2010. фасована в металеві банки по 120гр.. (36000 шт.,) загальна чиста вага нетто - 4320.00кг. Дата виготовлення: 08-09/2012р., Термін зберігання: 12 місяців. Виробник: ООО "Рыбспецпродукт". Торгівельна марка - Камчадал. Країна виробництва: RU1. Консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова ло вживання. ТУ9264-095-00472124-2010, фасована в металеві банки по І20гр., (39000 шт.,) загальна чиста вага нетто - 468о.00кг. Дата виготовлення: 08-09/2012р., Термін зберігання: 12 місяців. Виробник: ООО "Рыбспецпродукт" Торгівельна марка - Русская икра. Країна виробництва: RU», за митною декларацією віл 07.12.2012 №125190000.2012/935776 здійснено митне оформлення товарів «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста, готова до вживання, ГОСТ 1629-97, фасована в пластикові куботейнери по 25 кг, дата виготовлення: 07-08/2012р. термін зберігання: 8 місяців з дати виготовлення, чиста вага нетто -9500.0кг (380 куботейнерів). Виробник: ООО "Дельта"Країна виробництва: RU» із застосуванням пільгового режиму в оподаткуванні ввізним митом відповідно до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 р. Підприємством при митному оформленні вищезазначених товарів були надані сертифікати про походження товару форми СТ-1: №RUUA 2089001329, №RUUA 2089001449, №RUUA 2089001364, №RUUA 2089001363, №RUUA 2089001285.

В Акті перевірки відповідач-1 не визнає дійсними сертифікати походження товару форми СТ-1, оскільки в графі 9 цих сертифікатів зазначено критерій «Д 1604», водночас, підтверджень виконання цього критерію достатньої переробки/обробки товарів під час перевірки не надано.

Отже, відповідач-1 робить висновок про те, що відсутні підстави для надання режиму вільної торгівлі товарам «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста», які оформлені з використанням сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №RUUA 2089001329, №RUUA 2089001449, №RUUA 2089001364, №RUUA 2089001363, №RUUA 2089001285 за митними деклараціями від 16.11.2012, від 06.12.2012, від 07.12.2012.

Також, відповідач-1 вказує та те, що ним було направлено запити з метою отримання документального підтвердження виконання критерію достатньої обробки товарів, однак відповідей на ці запити не було отримано.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що на запит Київської митниці Міндоходів від 17.06.2013 №6.1-45/2/12-424, що був отриманий Реутівською ТПП Російської Федерації 18.09.2013, останній надає повне підтвердження фактів видачі та достовірності відомостей, що містяться в сертифікатах про походження товару форми «СТ-1». Відповідь направляється в Київську регіональну митницю за №154/15.0-32 від 10.10.2013 року.

Повторно, на запит Київської митниці Міндоходів №4166 від 27.02.2014 Реутівська Торгово-промислова палата Російської Федерації листом на адресу Міністерства доходів і зборів України № 154/15.0-08 від 20.03.2014 р. надіслала підтвердження щодо факту видачі та достовірності відомостей, що містяться в сертифікатах про походження товару форми «СТ-1». Крім того, у своєму листі Реутівська ТПП підтверджує, що попередні листи направлялися на адресу Київської Регіональної митниці.

До того ж на запит позивача до Київської митниці Міндоходів від 01.04.2014 р. № 01/04-1 щодо відповіді Реутівської ТПП нами отримано відповіді:

- від 23.04.2014 року № 06.1-47/2/12-2903 про те, що Київська митниця Міндоходів 28.03.2014 р. отримала лист від 23.03.2014 року № 154/15.0-08 від Реутівської ТПП для підтвердження достовірності сертифікатів про походження форми СТ-1, отримані документи в процесі опрацювання;

- від 17.06.2014 року № 06.1-47/2/12-4646 про те, Київською митницею Міндоходів опрацьовані документи Реутівської торгово-промислової палати Російської Федерації, що надіслані листом від 20.03.2014 року № 154/15.0-08 та підтверджено виконання критерію достатньої обробки/переробки та російське походження товару. Дана інформація може бути використана при подальшому здійсненні митного оформлення на умовах вільної торгівлі з Російською Федерацією вищевказаного товару російських виробників.

Таким чином, доводи відповідача-1 спростовуються з огляду на те, що Київська митниця Міндоходів отримала від Реутівської Торгово-промислової палати Російської Федерації повний пакет документів, що підтверджують дійсність сертифікатів форми СТ-1.

З огляду на це, у відповідача-1 не було підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 №0000352209, №0000362209.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Транслем" з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «МГК «Геліос» (замовник) та ТОВ «Транслем» (покупець) укладено договір про надання рекламних та маркетингових послуг від 27.11.2013 №7, відповідно до якого виконавець зобов'язується проводити маркетингові дослідження, а замовник зобов'язується оплатити їх.(а.с.105) До цього договору надано додаток від 31.12.2013 №1.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Спірним контрагентом на ім'я позивача виписані податкові накладні.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано до матеріалів справи виписки з банку.

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Відповідачем-2 на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Транслем", вказано на акт ДПІ у Київському р-ні м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 №195/05-64-22-02/38844515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року».

При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки ТОВ "Транслем" податковим органом не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Щодо посилань податкового органу про те, що визнання правочинів, укладених між позивачем та спірним контрагентом, нікчемними, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача-2 є не обґрунтованими та недоведеними.

Також суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Транслем" необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Також до матеріалів справи надано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2014 №805/5236/14, відповідно до якої позовні вимоги ТОВ «Транслем» щодо зобов'язання податкового органу відновити в АІС «Податковий блок» за період січень-лютий 2014 року показники податкової звітності. Представником відповідача-2 не надано відомостей про оскарження даного рішення та судом встановлено згідно з ЄДРСР, що дане рішення не оскаржено та не скасовано.

Водночас, відповідачем-2 не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ "Транслем" сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ "Транслем" було завдано шкоди Державному бюджету.

До того ж, до матеріалів справи надано довідку відповідача-2 від 21.08.2014 №435/26-53-22-05-15/37500508, відповідно до якої проводилась зустрічна звірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транслем» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року.

Суд звертає увагу, що акт перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, та довідка складені за результатами перевірки позивача з спірним контрагентом ТОВ "Транслем" за січень 2013 року.

З огляду на це, суд робить висновок, що відповідачем-2 самостійно зроблено висновок, що ТОВ «МГК «Геліос» документально підтвердило реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Транслем», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також, податковий орган вказує на те, що зустрічною звіркою позивача встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Транслем».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем-1 не доведено обґрунтованості висновків в акті перевірки позивача, а отже не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 №0000352209 та №0000362209.

Крім цього, відповідачаем-2 не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "МГК «Геліос" та ТОВ «Транслем» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2014 №0001582204 є обґрунтованими.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «МГК «Геліос».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Крім того, суд бере до уваги роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/13-11.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародної групи компаній «Геліос» до Головного управління Міндоходів у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 №0000352209, №0000362209, від 07.05.2014 №0001582201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.04.2014 №0000352209 та №0000362209.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 07.05.2014 №000158220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародної групи компаній «Геліос" витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова