Постанова

від 18.12.2014 по справі 826/11954/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/11954/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній "Геліос" до Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній "Геліос" (далі - ТОВ " МГК "Геліос") звернулося до Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.04.2014 р. №0000352209, №0000362209, від 07.05.2014 р. №0001582201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року позов задоволено.

На вказану постанову відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «МГК «Геліос» законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт перевірки від 14.03.2014 р. №н/14/14/26-15-22-09/37500508.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про митний тариф України», що призвело до несплати ввізного мита у сумі 1063988,31 грн., а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на мину територію України, в результаті чого несплачена сума податку на додану вартість складає 212797,66 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.04.2014 р.:

- №0000352209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на загальну суму 1329985,39 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 1063988,31 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 265997,08 грн.;

- №0000362209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 265997,08 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 212797,66 грн. та за штрафними санкціями 53199,42 грн.

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГК «Геліос» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» за січень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.04.2014 р. №812/26-53-22-04-21/37500508.

Даною перевіркою встанволено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 708333,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2014 р. №0001582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 885460,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 708333,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 177083,00 грн.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України», митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів у СНД, підписаних угодою країнами СНД від 20.11.2009 р. (далі - Правила) товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар:

а) вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару;

б) вивозиться (ввозиться) фізичною особою - резидентом держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави - учасниці Угоди;

в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Згідно п. 5.3 Правил товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

При цьому, п. 9.3. Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо: протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем згідно митних декларацій від 16.11.2012 р. №125190000/2012/935394, від 06.12.2012 р. №125190000/2012/935764, від 07.12.2012 р. №125190000.2012/935776 здійснено митне оформлення товару - «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста».

Згідно акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у м. Києві не визнано дійсними сертифікати походження товару форми СТ-1, оскільки в графі 9 цих сертифікатів зазначено критерій «Д 1604», а підтверджень виконання цього критерію достатньої переробки/обробки товарів під час перевірки не надано.

За таких обставин Головне управління Міндоходів у м. Києві прийшло до висновку про відсутність підстав для надання режиму вільної торгівлі товарам «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста», які оформлені з використанням сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №RUUA 2089001329, №RUUA 2089001449, №RUUA 2089001364, №RUUA 2089001363, №RUUA 2089001285 за митними деклараціями від 16.11.2012 р., від 06.12.2012 р., від 07.12.2012 р.

Відповідач зазначає, що ним було направлено запити з метою отримання документального підтвердження виконання критерію достатньої обробки товарів, однак відповідей на ці запити не було отримано.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на запит Київської митниці Міндоходів від 17.06.2013 р. №6.1-45/2/12-424, Реутівською Торгово-промисловою палатою Російської Федерації надано відповідь від 10.10.2013 р. №154/15.0-32 про повне підтвердження фактів видачі та достовірності відомостей, що містяться в сертифікатах про походження товару форми «СТ-1».

Повторно, на запит Київської митниці Міндоходів від 27.02.2014 р. №4166 Реутівська Торгово-промислова палата Російської Федерації листом на адресу Міністерства доходів і зборів України від 20.03.2014 р. №154/15.0-08 надіслала підтвердження щодо факту видачі та достовірності відомостей, що містяться в сертифікатах про походження товару форми «СТ-1».

На запит позивача до Київської митниці Міндоходів від 01.04.2014 р. №01/04-1 щодо відповіді Реутівської ТПП отримано відповіді:

- від 23.04.2014 р. №06.1-47/2/12-2903 про те, що Київська митниця Міндоходів 28.03.2014 р. отримала лист від 23.03.2014 р. №154/15.0-08 від Реутівської ТПП для підтвердження достовірності сертифікатів про походження форми СТ-1, отримані документи в процесі опрацювання;

- від 17.06.2014 р. №06.1-47/2/12-4646 про те, Київською митницею Міндоходів опрацьовані документи Реутівської ТПП, що надіслані листом від 20.03.2014 р. №154/15.0-08 та підтверджено виконання критерію достатньої обробки/переробки та російське походження товару. Дана інформація може бути використана при подальшому здійсненні митного оформлення на умовах вільної торгівлі з Російською Федерацією вищевказаного товару російських виробників.

Отже, дійсність сертифікатів форми СТ-1 та виконання критерію достатньої обробки/переробки товару підтверджено.

Таким чином, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 р. №0000352209, №0000362209.

Щодо вимог про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Транслем» (покупець) укладено договір про надання рекламних та маркетингових послуг від 27.11.2013 р. №7, відповідно до якого виконавець зобов'язується проводити маркетингові дослідження, а замовник зобов'язується оплатити їх.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: додаток до договору від 31.12.2013 р. №1, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки, зразки рекламної продукції, звіти маркетингових досліджень.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо повноти та змісту поданих позивачем для перевірки первинних документів.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, ДПІ у Дніпровському районі як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.05.2014 р. №0001582204, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Проте, в резолютивній частині постанови судом першої інстанції зазначено, що судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Дніпровському районі, що не відповідає вимогам ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині порядку стягнення судового збору, а тому апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Дніпровському районі необхідно задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року - змінити : виключити з резолютивної частини даної постанови абзац 5, оскільки в цій частині постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. В іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року - змінити: виключити з резолютивної частини даної постанови абзац 5.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 23.12.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.