Постанова

від 03.10.2014 по справі 810/5204/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5204/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» (представник - Пендюр Андрій Борисович) доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» (представник - Пендюр Андрій Борисович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 № 0001912200 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 16.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 34702857.

З матеріалів справи встановлено, що 04.08.2014 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 04.08.2014 № 402/10-13/22-01-121/34702857 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» (код за ЄДРПОУ 34702857) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано, зокрема, що стосується предмету даного спору, наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункти, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.6 статті 201, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 672 289 гривень, в тому числі по періодах: квітень 2012 року - 238 239 гривень; травень 2012 року - 434 050 гривень.

На підставі Акта перевірки від 04.08.2014 № 402/10-13/22-01-121/34702857, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 18.08.2014 № 0001912200 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 672 289 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 336 145 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нереальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ «Сепорт» (код за ЄДРПОУ 38104637) за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Сепорт» було укладено договір на поставку запасних частин до вантажних автомобілів № 042806 від 28.04.2012, зобов'язання якого, на думку відповідача, сторонами не виконувалися.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, відповідачем встановлено, що діяльність ТОВ «Сепорт» (код ЄДРПОУ 38104637) має ознаки «фіктивності» а саме:

стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

свідоцтво платника ПДВ анульоване 11.09.2013;

кількість працюючих - 1 особа.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств та додатків до неї встановлено, що на ТОВ «Сепорт» (код ЄДРПОУ 38104637) основні фонди відсутні.

До перевірки не надано первинних документів, які підтверджують транспортування, зберігання, походження та оприбуткування товару на складі, бухгалтерських даних по рахунку 631, що не дає змогу підтвердити реальність проведення (здійснення) фінансово-господарських операцій.

До перевірки не надано інформації, щодо залишків ТМЦ на складі, що унеможливлює підтвердження здійснення придбання та реалізації даного товару.

Крім того, перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ «Малітек» (код за ЄДРПОУ 38104155) за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, відповідачем встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Малітек» було укладено договір на поставку запасних частин до вантажних автомобілів № 14/05-т1 від 14.05.2012, зобов'язання якого, на думку відповідача, сторонами не виконувалися.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, встановлено що діяльність ТОВ «Малітек» має ознаки «фіктивності» а

саме:

стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

свідоцтво платника ПДВ анульоване 11.09.2013;

кількість працюючих - 1 особа.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств та додатків до неї встановлено, що на ТОВ «Малітек» основні фонди відсутні.

До перевірки не надано первинних документів, які підтверджують транспортування, зберігання, походження та оприбуткування товару на складі, бухгалтерських даних по рахунку 631, що не дає змогу підтвердити реальність проведення (здійснення) фінансово-господарських операцій.

До перевірки не надано інформації, щодо залишків ТМЦ на складі, що унеможливлює підтвердження здійснення придбання та реалізації даного товару.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено відсутність у ТОВ «Сепорт» та ТОВ «Малітек» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, які підпадають під визначення статті 198 Податкового кодексу України.

Також відповідач стверджує, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, і відсутність якої може свідчити про здійснення підприємством безтоварних правочинів без реального настання правових наслідків.

Підтвердження факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача.

В порушення вищезазначених нормативних актів, ТОВ «Атлант Буд ЛТД» віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, по яких не доведено факт отримання ТМЦ та використання у господарській діяльності підприємства, а саме: за товарно-матеріальні цінності, по яким під час перевірки не було надано вичерпних, оформлених належним чином відповідно до вимог діючого законодавства, документів (відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, документи складського зберігання, довіреності на отримання ТМЦ та інше), відсутність яких не дає змогу підтвердити реальність проведення господарських операцій, а саме придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене ТОВ «ТЦ «Анкомтех» при взаємовідносинах з ТОВ «Сепорт» порушено пункт 198.3 статті198, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТЦ «Анкомтех» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну 672 289 гривень, в тому числі по періодах: квітень 2012 року - 238 239 гривень; травень 2012 року - 434 050 гривень.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Між підприємствами ТОВ «Сепорт», в особі директора Хильченко А.Н, та Технічний центр «Анкомтех» (Замовник), було укладено договір на поставку запасних частин до вантажних автомобілів № 042806 від 28.04.2012.

Згідно договору поставки № 042806 від 28.04.2012 ТОВ «Сепорт» (Постачальник), з однієї сторони та Технічний центр «Анкомтех» (Покупець) з іншої сторони, уклали договір, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін і передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити запасні частини до вантажних автомобілів, який поставляється йому в рамках даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок Покупця.

Передача товару здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця: «що знаходиться за адресою: с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 1 відповідно до Міжнародних правил інтерпретації термінів «Інктермс - 2010».

Суд звертає увагу, що в договорі взагалі не зазначено, що товар поставляється на умовах СРТ - склад Покупця: «що знаходиться за адресою: с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 1 відповідно до Міжнародних правил інтерпретації термінів «Інктермс - 2010», тому суд вважає, що договір відповідачем належним чином не досліджувався.

Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2013.

ТОВ «Сепорт» було надано позивачу послуг, на що виписані податкові накладні, які наявні в матеріалах справи та акти виконаних робіт. Зазначені податкові накладні, які видані ТОВ «Сепорт» на адресу ТОВ «ТЦ «Анкомтех» та включені до складу податкового кредиту за квітень 2012 року та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата за відвантажений товар здійснена ТОВ «ТЦ «Анкомтех» на

розрахунковий рахунок ТОВ «Сепорт».

Між підприємствами ТОВ «Малітек» (код ЄДРПОУ 38104155) в особі директора Сусідського С.С., та Технічний центр «Анкомтех» (код за ЄДРПОУ 34702857) (Замовник), було укладено договір на поставку запасних частин до вантажних автомобілів №14/05-т1 від 14.05.2012.

Згідно договору поставки №14/05-т1 від 14.05.2012, ТОВ «Малітек» (Постачальник), з однієї сторони та Технічний центр «Анкомтех» (Покупець) з іншої сторони, уклали договір, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін і передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити запасні частини до вантажних автомобілів, який поставляється йому в рамках даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок Покупця.

Передача товару здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця: «що знаходиться за адресою: с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 1 відповідно до Міжнародних правил інтерпретації термінів «Інктермс - 2010».

В даному випадку також договір належним чином відповідачем не досліджувався, у зв'язку з тим, що в пункті 10.1 зазначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки, в пункті 8.1 договору зазначено, що витрати по поставці товару узгоджуються за домовленістю сторін. Даний товар був перевезений власним автотранспортом позивача.

Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2013.

ТОВ «Малітек» було реалізовано запасні частини, на що виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата за відвантажений товар здійснена ТОВ «ТЦ «Анкомтех» на розрахунковий рахунок ТОВ «Малітек».

Відносно ТТН варто зазначити, що дані договори є договорами купівлі-продажу, а не поставки, товар вивозився власним автотранспортом тому, виписувати ТТН в даному випадку було недоцільним.

Умови договорів було виконано сторонами в повному обсязі, товар було отримано та обліковано, а продавець отримав кошти, розрахунок був здійснений у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів з рахунку Покупця, на рахунок Продавця.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача не були зареєстровані юридичними особами та не були платниками податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт».

Єдиним аргументом податкового органу є факт внесення до ЄДР записів про відсутність ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» за місцезнаходженням.

Водночас, з наданих суду Витягів з ЄДР станом на день укладення договорів з ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» вбачається, що відомості про юридичну особу в цей період були підтверджені.

Також суд звертає увагу, що анулювання свідоцтв платника податків по ТОВ «Сепорт» та по ТОВ «Малітек»- 11.09.2013, більше ніж через рік після виконання умом договорів взагалі не може бути підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем, ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками по рахунках тощо.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, в частині правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем, ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Отримані позивачем у ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» товари в подальшому були використані у власній господарській діяльності позивача.

Так, згідно основних видів діяльності позивача встановлено, що до таки, зокрема, належать: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, що підтверджується Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ТЦ «Анкомтех» станом на 28.01.2013.

Таким чином, придбаний позивачем у ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» товар (автозапчастини) відповідає виду економічної діяльності позивача та був використаний у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реального характеру правочинів, укладеного між позивачем, ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Малітек» та ТОВ «Сепорт» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо безтоварності та фіктивності операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товарів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту придбання товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з підстав визнання спірних правочинів нереальними, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідач жодних доказів на спростування тверджень позивача суду не представив.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередні контрагенти позивача не здійснювали господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 № 0001912200.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» понесені ним судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.