Постанова

від 22.09.2014 по справі 820/13350/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 вересня 2014 р. №820/13350/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Чижиченко Р.В., відповідача - Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративними позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002112201, № 0002122201 від 01.07.2014р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазнаючи, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" за період жовтень 2013 р. їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт від 11.06.2014 р. №2315/20-30-22-01/30035205.

Згідно висновків акту перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських відносин з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" (код 25467704) , в частині придбання послуг від даного контрагента у жовтні 2013 р. внаслідок чого підприємством порушено : п.198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок формування сум податкового кредиту на суму ПДВ 1288 грн. від здійснення діяльності з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" (код 25467704) - занижено ПДВ до сплати за жовтень 2013р. на суму ПДВ 1288 грн.; п.138.1, п. 138.2, п, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок формування сум витрат від здійснення діяльності з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" та, як наслідок заниження суми податку на прибуток за 2013р. в розмірі 1224грн.

Актом ТОВ "КАМАЗТЕХЦЕНТР" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по придбанню товарів (робіт, послуг) на загальну суму 238290 грн. у т.ч, на суму ПДВ 39715 гри., а саме: ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" за період жовтень 2013р. на суму ПДВ 39715 грн. та у зв'язку з вищевикладеним не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по продажу товарів ( робіт, послуг) на загальну суму 227 964 грн. у т.ч. ПДВ 39808, а саме: ФОП ОСОБА_3, ТОВ "ТД Агродар", ТОВ "Агро Капітал", ТОВ "Супермаркет Запчастин Автек", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФГ "АЛЬЯНС", ТОВ "Термоелектро Україна" ХФ, ТОВ "АЛЬБІОН АВТО", ПАТ "Підсереднє", СТОВ "АГРОСВІТ", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Журавка", ОСОБА_7

На підставі висновків акту перевірки від 11.06.2014 р. №2315/20-30-22-01/30035205 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002112201 від 01.07.2014р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1529,90 гривень, в т.ч. за основним платежем -1224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -305,90 грн. та № 0002122201 від 01.07.2014р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1610,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 1288,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 322,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Між ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" (постачальник) та ТОВ "Камазтехцентр" (покупець) було укладено Договір №23-05/13 від 23.05.2013 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався поставити, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та якості, які зазначені в узгоджених сторонами договору рахунках.

Зазначена господарська операція ТОВ "Камазтехцентр" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №23-05/13 від 23.05.2013 року; рахунками-фактурами, податковими накладними; видатковими накладними, оборотно сальдовою-відомостью по товарах за жовтень 2013 року.

На виконання умов вищезазначеного договору, постачальником було поставлено ТМЦ, що підтверджується рахунками-фактурами № 201013 від 02 жовтня 2013 року, № 021013 від 09 жовтня 2013 року, № 111013 від 11 жовтня 2013 року, № 161013 від 16 жовтня 2013 року, № 181013 від 18 жовтня 2013 року, № 251013 від 25 жовтня 2013 року, видатковими накладними № 142 від 02 жовтня 2013 року, № 145 від 11 жовтня 2013 року, № 143 від 09 жовтня 2013 року, № 146 від 16 жовтня 2013 року, № 144 від 18 жовтня 2013 року, № 148 від 25 жовтня 2013 року та податковими накладними № 5 від 02 жовтня 2013 року, № 6 від 09 жовтня 2013 року, № 8 від 11 жовтня 2013 року, № 9 від 16 жовтня 2013 року, № 10 від 18 жовтня 2013 року та № 12 від 25 жовтня 2013 року.

Відповідно до п.п.3.1.-3.2 Договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 20 днів з моменту прийому партії продукції покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно положень пп. 2.1-2.2 договору, поставка продукції проводиться партіями, згідно рахунків та накладних, відповідно до умов договору зберігання № 20-04/13.

Реальність виконання вказаних умов підтверджується наданим позивачем договором зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013 року, укладеним між ДП "Елластік" АТЦТ "Елласт" (Поклажодавець) та ТОВ "ВЕНТА ТРЕЙД" (Зберігач), відповідно до п.1.1. якого зберігач зобов`язується за плату зберігати вантаж, товар, майно, передане клієнтом і повернути це майно в цілості. Зберігання здійснюється на складській площі зберігача за адресою: м. Северодонецьк, вул. Механізаторська, 5/1.(п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.9 договору, зберігач здійснює транспортування, прийом та видачу майна Клієнта, а також весь перелік послуг в робочі дні з 09.00 год. до 18.00 год, крім випадків, передбачених у п.3.1.3 цього договору.

Проведення оплати за надання послуг зі зберігання та навантаження-відвантаження ТМЦ, проводилось на підставі додаткової угоди № 1 від 22.08.2013 року до договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013 року, відповідно до умов пп.5.1-5.3 якої, ціна за послуги зі зберігання майна та послуги по навантаженню-відвантаженню здійснюється за безготівковим рахунком або в готівковій формі після повної або часткової реалізації товару. Плата за послуги по зберіганню, здійснюється за безготівкоим рахунком або в готівковій формі шляхом внесення горошових коштів в касу Зберігача. Плата за послуги навантаженння-вивантаження та іншим послугам складу, здійснюється за безготівковим розрахунком або в готівковій формі на підтаві рахунку та Акту наданих послуг протягом 5 дній з моменту отримання клієнтом виставленого рахунку.

Крім того, правомірність вчиненої операції по придбанню товарів за договором між ТОВ "Камазтехцентр" та ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" №23-05/13 від 23.05.2013 року, встановлена судом при розгляді справи №820/4622/14 за позовом Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року. (а.с. 86-93 т. 1)

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та по яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, послуг (робіт) які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення ТОВ "Камазтехцентр" вимог п.198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п, 201.1, п.201.4, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.138.1, п. 138.2, п, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання, отримання товару, проведення розрахунків, підтверджується договорами, податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за товар.

Факти придбання товарів, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, оскільки згідно довідки АА№847555 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізоване допоміжна офісна діяльність ; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

Як вбачається з матеріалів справи в подальшому товари на загальну суму 238291,27 грн., були реалізовані ФОП ОСОБА_3, ТОВ "ТД Агродар", ТОВ "Агро Капітал", ТОВ "Супермаркет Запчастин Автек", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФГ "АЛЬЯНС", ТОВ "Термоелектро Україна" ХФ, ТОВ "АЛЬБІОН АВТО", ПАТ "Підсереднє", СТОВ "АГРОСВІТ", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Журавка", ОСОБА_7, що підтверджується первинними документами, оборотно-сальдовою відомістю за жовтень 2013 р., журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 за жовтень 2013 р., журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 за жовтень 2013 р.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт", за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки від 11.06.2014 р. №2315/20-30-22-01/30035205 про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих товарів та послуг, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.138.1, п. 138.2, п, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень №0002112201, № 0002122201 від 01.07.2014р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002112201, № 0002122201 від 01.07.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" (код ЄДРПОУ 30035205, адреса: м. Харків, вул. Кримська б. 8 кв. 12) судові витрати у розмірі 245,78 (двісті сорок п'ять гривень 78 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.