Ухвала

від 18.11.2014 по справі 820/13350/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 820/13350/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 820/13350/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002112201, № 0002122201 від 01.07.2014р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002112201, № 0002122201 від 01.07.2014р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" судові витрати у розмірі 245,78 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" за період жовтень 2013 р. їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт від 11.06.2014 р. №2315/20-30-22-01/30035205.

Згідно висновків акту перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських відносин з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" (код 25467704) , в частині придбання послуг від даного контрагента у жовтні 2013 р. внаслідок чого підприємством порушено : п.198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок формування сум податкового кредиту на суму ПДВ 1288 грн. від здійснення діяльності з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" (код 25467704) - занижено ПДВ до сплати за жовтень 2013р. на суму ПДВ 1288 грн.; п.138.1, п. 138.2, п, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок формування сум витрат від здійснення діяльності з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" та, як наслідок заниження суми податку на прибуток за 2013р. в розмірі 1224грн.

Актом ТОВ "КАМАЗТЕХЦЕНТР" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по придбанню товарів (робіт, послуг) на загальну суму 238290 грн. у т.ч, на суму ПДВ 39715 гри., а саме: ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" за період жовтень 2013р. на суму ПДВ 39715 грн. та у зв'язку з вищевикладеним не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по продажу товарів ( робіт, послуг) на загальну суму 227 964 грн. у т.ч. ПДВ 39808, а саме: ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ТД Агродар", ТОВ "Агро Капітал", ТОВ "Супермаркет Запчастин Автек", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФГ "АЛЬЯНС", ТОВ "Термоелектро Україна" ХФ, ТОВ "АЛЬБІОН АВТО", ПАТ "Підсереднє", СТОВ "АГРОСВІТ", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Журавка", ОСОБА_5

На підставі висновків акту перевірки від 11.06.2014 р. №2315/20-30-22-01/30035205 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002112201 від 01.07.2014р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1529,90 гривень, в т.ч. за основним платежем -1224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -305,90 грн. та № 0002122201 від 01.07.2014р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1610,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 1288,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 322,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладений позивачем правочин є дійсний, виконаний сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржений та у судовому порядку не визнаний не дійсним, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цією операцією до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 11.06.2014 р. №2315/20-30-22-01/30035205, підставами для висновку про завищення податкового кредиту та заниження суми податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що правочин укладений від імені ТОВ "КАМАЗТЕХЦЕНТР" з ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" (постачальник) та ТОВ "Камазтехцентр" (покупець) було укладено Договір №23-05/13 від 23.05.2013 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався поставити, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та якості, які зазначені в узгоджених сторонами договору рахунках.

Зазначена господарська операція ТОВ "Камазтехцентр" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №23-05/13 від 23.05.2013 року; рахунками-фактурами, податковими накладними; видатковими накладними, оборотно сальдовою-відомостью по товарах за жовтень 2013 року.

На виконання умов вищезазначеного договору, постачальником було поставлено ТМЦ, що підтверджується рахунками-фактурами № 201013 від 02 жовтня 2013 року, № 021013 від 09 жовтня 2013 року, № 111013 від 11 жовтня 2013 року, № 161013 від 16 жовтня 2013 року, № 181013 від 18 жовтня 2013 року, № 251013 від 25 жовтня 2013 року, видатковими накладними № 142 від 02 жовтня 2013 року, № 145 від 11 жовтня 2013 року, № 143 від 09 жовтня 2013 року, № 146 від 16 жовтня 2013 року, № 144 від 18 жовтня 2013 року, № 148 від 25 жовтня 2013 року та податковими накладними № 5 від 02 жовтня 2013 року, № 6 від 09 жовтня 2013 року, № 8 від 11 жовтня 2013 року, № 9 від 16 жовтня 2013 року, № 10 від 18 жовтня 2013 року та № 12 від 25 жовтня 2013 року.

Відповідно до п.п.3.1.-3.2 Договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 20 днів з моменту прийому партії продукції покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно положень пп. 2.1-2.2 договору, поставка продукції проводиться партіями, згідно рахунків та накладних, відповідно до умов договору зберігання № 20-04/13.

Реальність виконання вказаних умов підтверджується наданим позивачем договором зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013 року, укладеним між ДП "Елластік" АТЦТ "Елласт" (Поклажодавець) та ТОВ "ВЕНТА ТРЕЙД" (Зберігач), відповідно до п.1.1. якого зберігач зобов`язується за плату зберігати вантаж, товар, майно, передане клієнтом і повернути це майно в цілості. Зберігання здійснюється на складській площі зберігача за адресою: м. Северодонецьк, вул. Механізаторська, 5/1.(п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.9 договору, зберігач здійснює транспортування, прийом та видачу майна Клієнта, а також весь перелік послуг в робочі дні з 09.00 год. до 18.00 год, крім випадків, передбачених у п.3.1.3 цього договору.

Проведення оплати за надання послуг зі зберігання та навантаження-відвантаження ТМЦ, проводилось на підставі додаткової угоди № 1 від 22.08.2013 року до договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013 року, відповідно до умов пп.5.1-5.3 якої, ціна за послуги зі зберігання майна та послуги по навантаженню-відвантаженню здійснюється за безготівковим рахунком або в готівковій формі після повної або часткової реалізації товару. Плата за послуги по зберіганню, здійснюється за безготівкоим рахунком або в готівковій формі шляхом внесення горошових коштів в касу Зберігача. Плата за послуги навантаженння-вивантаження та іншим послугам складу, здійснюється за безготівковим розрахунком або в готівковій формі на підтаві рахунку та Акту наданих послуг протягом 5 дній з моменту отримання клієнтом виставленого рахунку.

Факти придбання, отримання товару, проведення розрахунків, підтверджується договорами, податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за товар.

Факти придбання товарів, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, оскільки згідно довідки АА№847555 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Камазтехцентр" є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізоване допоміжна офісна діяльність ; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

В подальшому товари на загальну суму 238291,27 грн., були реалізовані ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ТД Агродар", ТОВ "Агро Капітал", ТОВ "Супермаркет Запчастин Автек", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФГ "АЛЬЯНС", ТОВ "Термоелектро Україна" ХФ, ТОВ "АЛЬБІОН АВТО", ПАТ "Підсереднє", СТОВ "АГРОСВІТ", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Журавка", ОСОБА_5, що підтверджується первинними документами, оборотно-сальдовою відомістю за жовтень 2013 р., журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 за жовтень 2013 р., журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 за жовтень 2013 р.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також, правомірність вчиненої операції по придбанню товарів за договором між ТОВ "Камазтехцентр" та ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" №23-05/13 від 23.05.2013 року, встановлена судом при розгляді справи №820/4622/14 за позовом Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року. (а.с. 86-93 т. 1)

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На час видачі податкових накладних ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.138.1, п. 138.2, п, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 198,2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарської операції спірного правочину вмотивований також посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якиої знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладеного суб'єктами господарювання правочину не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 820/13350/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.