Постанова

від 24.09.2014 по справі 820/14136/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 р. № 820/14136/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Арустамові А.А.,

за участю представника позивача - Болибіка І.О.,

представника відповідача - Шляхти В.В. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Південтрансбуд" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Південтрансбуд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.04.2014 року № 0001112203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство "Південтрансбуд", ідентифікаційний код юридичної особи 14097227, зареєстровано як юридична особа 30.11.1992 року, узято на облік в органах державної податкової служби як платник податків 23.04.1998 року за № 3759, зареєстровано як платник податку на додану вартість 17.05.2012 року (т. 1 а.с. 94-97).

Фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Будконструкція-2012" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість всього у сумі 39301 грн. (т. 1 а.с. 53-64).

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі не підтвердженості реальності здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ "Будконструкція-2012" за грудень 2012 року.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту № 488/26-55-22-07/38239950 від 13.02.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки "Будконструкція-2012" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року.

Також в акті перевірки перевіряючі посилаються на відсутність актів виконаних робіт за типовою формою КБ-2в та відомостей ресурсів.

Не погодившись з висновками акту перевірки, листом за вих. № 24 від 27.03.2014 року позивач звернувся до Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області із запереченнями до акту перевірки (т. 1 а.с. 65-70).

За результатами розгляду заперечення, листом за вих. № 2934/10/20-23-22-01-25 від 04.04.2014 року Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області повідомила позивача, що висновки акту перевірки від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т. 1 а.с. 71-76).

На підставі висновків акту перевірки від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року № 0001112203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 49126,25 грн., з яких: основний платіж - 39301 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 9825,25 грн. (т. 1 а.с. 78).

Листом від 24.04.2014 року за вих. № 27 позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року № 0001112203 (т. 1 а.с. 80-86).

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.06.2014 року за вих. № 4023/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року № 0001112203 залишено без змін, а скаргу директора ПАТ "Південтрансбуд" - без задоволення (т. 1 а.с. 89-93).

З висновками відповідача, викладеними в акті перевірки суд не погоджується з наступних підстав.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Приписами статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно до статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

26 листопада 2012 року ПАТ "Південтрансбуд" (Замовник) укладено з ТОВ "Будконструкція-2012" (Підрядник) договір підряду № 16/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки виконати роботи з реконструкції частини приміщення Мереф'янської ЗОШ № 3 для розміщення дошкільного дитячого закладу № 4 за адресою: м. Мерефа, вул. Лесі Українки, 68-а (т. 1 а.с. 112-114).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 543 від 25.12.2012 року, № 544 від 26.12.2012 року, № 545 від 27.12.2012 року, № 546 від 28.12.2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року № 1, № 2, № 3, № 4, відомостями ресурсів, локальними кошторисами.

Оплата за договором здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача та копією платіжного доручення № 16 від 11.03.2013 року (т. 1 а.с. 115-160).

Також, суд зазначає, що договір зазначений вище договір укладений на підставі попередньо укладеного ПАТ "Південтрансбуд" (Учасник) та Мерефянською міською радою (Замовник) договору № 163 від 21.11.2012 року, відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2012 році виконати роботи, зазначені у технічному завданні, проектно-кошторисній документації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування робіт: реконструкція частини приміщення Мереф'янської ЗОШ № 3 для розміщення дошкільного дитячого закладу № 4 за адресою: м. Мерефа, вул. Лесі Українки, 68-а (т. 1 а.с. 161-163).

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 1 від 17.12.2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року № 1 (т. 2 а.с. 29-40).

Оплата за договором здійснена Мерефянською міською радою у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (т. 2 а.с. 41).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між позивачем та ТОВ "Будконструкція-2012" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Суд, дослідивши договір, укладений між позивачем та ТОВ "Будконструкція-2012", вважає, що його укладено відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам частини 1 статті 205, частини 2 статті 207, частини 1 статті 208, частини 1 статті 638, частини 3 статті 639 ЦК України, статей 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд не приймає посилання органу Міндоходів на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту № 488/26-55-22-07/38239950 від 13.02.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки "Будконструкція-2012" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення не виконано, доказів відсутності факту реального вчинення позивачем господарських відносин з ТОВ "Будконструкція-2012" за грудень 2012 року не надано.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2014 року № 0001112203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Південтрансбуд" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, буд. 41, ідентифікаційний код юридичної особи 14097227) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2014 року.

Суддя А.С. Мороко