Ухвала

від 11.11.2014 по справі 820/14136/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р.Справа № 820/14136/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/14136/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Південтрансбуд"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Південтрансбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.04.2014 року № 0001112203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/14136/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 11.11.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстровано як юридична особа 30.11.1992 року, узято на облік в органах державної податкової служби як платник податків 23.04.1998 року за № 3759, зареєстровано як платник податку на додану вартість 17.05.2012 року (т. 1 а.с. 94-97).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Будконструкція-2012" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість всього у сумі 39301 грн. (т. 1 а.с. 53-64).

Не погодившись з висновками акту перевірки, листом за вих. № 24 від 27.03.2014 року позивач звернувся до Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області із запереченнями до акту перевірки (т. 1 а.с. 65-70).

За результатами розгляду заперечення, листом за вих. № 2934/10/20-23-22-01-25 від 04.04.2014 року Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області повідомила позивача, що висновки акту перевірки від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т. 1 а.с. 71-76).

На підставі висновків акту перевірки від 25.02.2014 року № 264/20-23-22-01-06/14097227, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року № 0001112203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 49126,25 грн., з яких: основний платіж - 39301 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 9825,25 грн. (т. 1 а.с. 78).

Листом від 24.04.2014 року за вих. № 27 позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року № 0001112203 (т. 1 а.с. 80-86).

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.06.2014 року за вих. № 4023/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року № 0001112203 залишено без змін, а скаргу директора ПАТ "Південтрансбуд" - без задоволення (т. 1 а.с. 89-93).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок контролюючого органу про не підтвердженість реальності здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ "Будконструкція-2012" за грудень 2012 року.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту № 488/26-55-22-07/38239950 від 13.02.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки "Будконструкція-2012" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 26 листопада 2012 року ПАТ "Південтрансбуд" (Замовник) укладено з ТОВ "Будконструкція-2012" (Підрядник) договір підряду № 16/12.

Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки виконати роботи з реконструкції частини приміщення Мереф'янської ЗОШ № 3 для розміщення дошкільного дитячого закладу № 4 за адресою: м. Мерефа, вул. Лесі Українки, 68-а (т. 1 а.с. 112-114).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Приписами статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно до статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 543 від 25.12.2012 року, № 544 від 26.12.2012 року, № 545 від 27.12.2012 року, № 546 від 28.12.2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року № 1, № 2, № 3, № 4, відомостями ресурсів, локальними кошторисами.

Оплата за договором здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача та копією платіжного доручення № 16 від 11.03.2013 року (т. 1 а.с. 115-160).

Необхідність укладення вищезазначеного договору позивач обґрунтовує потребою виконання умов попередньо укладеного договору між ПАТ "Південтрансбуд" (Учасник) та Мереф'янською міською радою (Замовник) договору № 163 від 21.11.2012 року, відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2012 році виконати роботи, зазначені у технічному завданні, проектно-кошторисній документації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування робіт: реконструкція частини приміщення Мереф'янської ЗОШ № 3 для розміщення дошкільного дитячого закладу № 4 за адресою: м. Мерефа, вул. Лесі Українки, 68-а (т. 1 а.с. 161-163).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 1 від 17.12.2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року № 1 (т. 2 а.с. 29-40).

Оплата за договором здійснена Мереф'янською міською радою у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (т. 2 а.с. 41).

Щодо наданих локальних кошторисів за договорами підряду колегія суддів вважає за потрібне відзначити наступне.

Первинними кошторисами в інвесторській кошторисній документації є локальні кошториси. Основою для їх складення є обсяг робіт, визначений в складі проекту (робочого проекту).

Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис .

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано докази передачі контрагенту робочого проекту за договором підряду, отже за наявності основи для складання кошторису, було визначено обсяг та види робіт і матеріалів, які враховувались при його складанні.

Передання робіт субпідрядником і прийняття їх Генпідрядником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Також колегія суддів відмічає, що спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», затверджені типові форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт не відповідають вимогам наведеного наказу та не містять інформації про витрати, понесені тим чи іншим підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, перелік використаних матеріально-технічних ресурсів, тощо, відповідачем був зроблений висновок про відсутність доказів їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства, а тому фактичне отримання позивачем будівельних робіт від контрагента не підтверджено належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти Форми № КБ-2в були заповнені з дотриманням законодавчо встановлених приписів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені операції містять у своїй суті розумні економічні причини (ділову мету), оскільки платник податку мав намір та одержав економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, про що свідчить отриманий прибуток.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його правомірності.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/14136/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Бартош Н.С. Подобайло З.Г.