Рішення

від 29.01.2007 по справі 12/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

29.01.2007                                                                                                     Справа  № 12/7

За позовом товариства „Велт”, м. Ужгород

до відповідача товариства „Штрік –Шік –Штол”, смт. Королево Виноградівського району

про стягнення заборгованості в сумі 4 292,50 грн.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача –Субота М. І., директор (явка уповноважених представників сторін у судове засідання  –на розсуд сторін)

Від відповідача – не викликався (явка уповноважених представників сторін у судове засідання  –на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства „Велт”, м. Ужгород до товариства „Штрік –Шік –Штол”, смт. Королево Виноградівського району про стягнення заборгованості в сумі 4 292,50 грн.

          Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи, зокрема, зазначив, що перевізником вантаж (швейне обладнання) доставлено згідно домовленостей з м. Будапешт (Угорщина) до м. Виноградів (Закарпатська обл.. Україна) в строк. Перевезення вантажу здійснювалось з 06.09.2004 року по 08.09.2006 року, про що зазначено в СМR № 002591 –відправником, митним органом, вантажоотримувачем.

Крім цього, представник позивача зазначив, що підприємство –позивач з повагою і розумінням ставиться до господарської діяльності відповідача, а тому не збільшує розмір суми позовних вимог відповідно до ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних збитків, 3% річних та не заявляє інших матеріальних і моральних вимог, оскільки керується положеннями міжнародної Конвенції „Про договір міжнародного перевезення вантажів по автошляхах” від 19.05.1956 року ратифікованих Україною згідно ст. 9 Конституції України.

Між тим, представник відповідача повідомив суд про те, що після розвантаження вантажу у м. Виноградів відповідач змінив свої наміри та забажав доставити вантаж в м. Чернівці, проте ніяких супровідних документів на заново завантажений товар перевізнику не надавав, що суперечило б правилам перевезення вантажів, призвело б до грубого порушення діючого законодавства.

Водночас, представник позивача заявив про те, що намагався вирішити спір в добровільному порядку, про що його повідомлено по телефону та письмово (в доказ чого надав лист –відповідь відповідача від 13.12.2006 року про відмову від підпису акту виконаних робіт), однак відповідач уникає добровільного врегулювання спору чи погасити борг по витратах за перевезення вантажу.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          У судовому засіданні 24.01.2007 року оголошувалася перерва до 29.01.2007 року (ст. 77 ГПК України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 4 292,50 грн.  –основного боргу щодо оплати за транспортні послуги міжнародного сполучення, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          -  СМR № 002591;

          -  рахунком № 811 від 08.11.2006 року;

          -  актом виконаних робіт від 08.09.2006 року;

-  калькуляцією транспортних витрат міжнародного перевезення по маршруту Будапешт –Чоп –Виноградів в період з 04.09.2006 року по 08.09.2006 року;

          -  податковими накладними № 811/1, 811 від 08.11.2006 року;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                    Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Отже, укладення договору перевезення (наявність зобов'язальних відносин) вантажу підтверджується складенням транспортної накладної або іншого документа, встановленого транспортними кодексами, якими в даному випадку є СМR № 002591 (п.3 ст. 909 ЦК України).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін (ст. 920 ЦК України), тоді як матеріали справи та СМR № 002591 фіксує волевиявлення відправника вантажу відправити через перевізника та отримання вантажу отримувачем –відповідачем по справі, і про що стверджено печатками всіх учасників перевезення під контролем митного органу.

Правовідносини сторін у спорі також (з огляду п.2 ст. 929 ЦК України) регулюються  п.п. 1, 3 ст. 929 ЦК України, де за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови  договору  транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін,  якщо інше на встановлено законом,  іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 933 ЦК України - клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію  про  властивості  вантажу,  умови його перевезення,  а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. У   разі   ненадання  клієнтом  документів  та  необхідної інформації  експедитор  має  право   відкласти   виконання   своїх обов'язків  за  договором  транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Саме тому, заперечення відповідача є неправомірним щодо обгрунтування відмови від оплати через недоставку вантажу з м. Виноградів у м. Чернівці, як про це зазначається у листі відповідача від 13.12.2006 року.

Відтак, дії відповідача не направлені на належне дотримання положень ст. ст. 8, 10 Закону України „Про транспортну –експедиторську діяльність”.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання транспортних послуг міжнародного сполучення з м. Будапешт до м. Виноградів, що мало дійсність і відбулося (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих  транспортних послуг міжнародного сполучення є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1.            Позов задоволити  повністю.

           2. Стягнути з товариства „Штрік –Шік –Штол” (смт. Королево Виноградівського району, вул. Партизанська, 13) на користь товариства „Велт” (м. Ужгород, вул. Швабська, 61; код 30459045) суму  4 292,50 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві грн. 50 коп.) –основного боргу та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.