Постанова

від 24.09.2014 по справі 809/2556/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа № 809/2556/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Візінському М.В.,

за участю:

представника позивача - Святненка С.В.,

представників відповідача - Мельника Р.Я., Абрамової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства фірми "Теплодар"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001282310 від 22.12.2011 р., та №0000040220 від 03.05.2012 р,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Теплодар» (надалі також - позивач, ПП фірма «Теплодар») звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, Коломийська ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001282310 від 22.12.2011 та №0000040220 від 03.05.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань документального підтвердження ПП фірма «Теплодар» господарських відносин з ТзОВ «Укртехнологія - Ко», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 по 31.10.2010, оформленої актом від 13.12.2011 року №3326/231/32699570 виявлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3330 грн, внаслідок чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001282310 від 22.12.2011 р, згідно з яким приватному підприємству фірма «Теплодар» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4995 грн., з якої за основним платежем донараховано - 3330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1665,00 грн. Також, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань документального підтвердження господарських відносин з приватним підприємцем ОСОБА_5, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, оформленої актом від 20.04.2011 року №337/220/32699570, виявлено завищення суми податкового кредиту на суму 7167,00 грн по господарських відносинах із підприємцем ОСОБА_5 Крім цього, цим ж актом перевірки виявлено, що позивачем не зроблено самостійні виправлення в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на підставі іншого акту перевірки відповідача №2045/231/32699570 від 12.10.2011., згідно з яким відповідач визнав недійсними господарські відносини між позивачем та ТОВ «Технострой-99», що призвело до неправомірного та безпідставного формування від'ємного значення з ПДВ, внаслідок чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000040220 від 03.05.2012р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2917 грн.

Оскаржувані рішення просить визнати недійсними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі помилкових висновків відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських відносинах із ТзОВ «Укртехнологія-Ко» та ПП ОСОБА_5, які спростовуються первинними документами, реальністю господарської операції в часі та наявністю самого товару і наданих послуг, отриманих за результатами виконання договірних взаємовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях. Додатково пояснили суду, що стосовно контрагентів позивача ТзОВ «Укртехнологія-Ко», ПП ОСОБА_5 та ТОВ «Технострой-99» існують рішення судів, які набрали законної сили згідно з висновками яких вказані господарюючі суб'єкти в спірний період характеризувалися як недобросовісні та такі, що здійснювали господарську діяльність поза межами правового поля, з метою надання податкової вигоди третім особам. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство фірма «Теплодар» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 24.11.2003 року виконавчим комітетом Коломийської міської ради та взяте на податковий облік в Коломийській ОДПІ 28.11.2003 року за №110.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП фірми «Теплодар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Укртехнологія- Ко», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року складено Акт №3326/231/32699570 від 13.12.2011 року, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 19980 грн. Також, встановлено порушення пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1. п.7.4. та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3330 грн, в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 3330 грн (а.с.10-16).

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.12.2011 року №0001282310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4995,00 грн, з яких за основним платежем донараховано 3330,00 грн, за штрафними санкціями - 1665,00 грн (а.с.17).

Також, встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки приватної фірми «Теплодар» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП ОСОБА_5, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, оформленої Актом від 20.04.2012р., №337/220/32699570 виявлені порушення в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ПП ОСОБА_5, за травень 2011 року на загальну суму 43000 грн, що суперечить вимогам пп.198.6 ст.198; п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП фірма "Теплодар" завищено суму податкового кредиту на 7167 грн, а також не внесені зміни до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-травень 2011 року відповідно до попереднього акту перевірки №2045/231/32699570 від 12.10.2011 в результаті чого позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 29116,00 грн, а саме: за березень 2011 року в сумі 5913 грн; за квітень 2011 року в сумі 3296 грн; за травень 2011 року в сумі 19907 грн.

За наведених підстав відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 03.05.2012 року №0000040220, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 29117,00 грн, з яких за основним платежем - 29116,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Судом встановлено, що в спірний період позивачем укладено договір купівлі-продажу (без №) від 25.10.2010 року, згідно з яким ТОВ «Укртехнологія - КО» зобов'язувалося передати ПП фірма «Теплодар» ворота гаражні - 1 шт., ворота металеві - 1 шт., а останній прийняти товар та сплатити за нього суму на умовах Договору. Вартість товару, визначена умовами того ж Договору становила 19980,00 грн, в тому числі ПДВ - 3330,00 грн. Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Укртехнологія - КО» підтверджуються видатковою накладною №УТ-29105 від 29.10.2010 року та податковою накладною від 29.10.2010 року №29105. Оплата проведена в безготівковому порядку в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №100 від 08.06.2011 року. Інших документів, на підтвердження господарської операції по придбанню воріт гаражних та металевих позивачем суду не надано.

Господарські взаємовідносини позивача з ПП ОСОБА_5 супроводжувалися договором підряду №0305 від 03.05.2011 року, згідно з умовами якого, останній приймав на себе обов'язок виконати ремонтні роботи (штукатурні) по будівлі офісу «Теплодар» загальною вартістю 43000 (сорок три тисячі) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ.

Виконання ремонтних робіт супроводжувалося податковою накладною від 16.05.2011 року №16051 на суму 43000 грн, в тому числі ПДВ 7166,67 грн, а також Актом №1605/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2011 року (а.с.33,34). Оплата позивачем проводилася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням №101 від 20.06.2011 року (а.с.21).

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначений конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин належить застосувати наступі нормативно правові акти: Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (також - ПК України); Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, чинний на момент дії спірних правовідносин; Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, №996-ХІV, із змінами та доповненнями; Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-ІІІ від 01.06.2000 року, із змінами та доповненнями; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р., № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р., за №168/704.

Так, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р, № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р., № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р., за № 168/704 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.п.2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В підпункті 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. ст.198 ПК України).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку та правомірності формування податкового кредиту можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході дослідження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Укртехнологія - КО» судом встановлено, що згідно з актом від 04.03.2011 року №177/231/35766471 про результати планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнологія - КО» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 16.04.2008 року по 31.12.2010 року відповідачем проведено обстеження юридичної адреси ТзОВ «Укртехнологія - КО» та складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за місцем реєстрації. На виконання запиту відповідача №90 від 14.02.2011, в ході проведених заходів щодо встановлення фактичної адреси ТзОВ «Укртехнологія - КО» відділом податкової міліції Коломийської ОДПІ складено довідку №78/26-9 від 21.02.2011 року про не встановлення місцезнаходження ТзОВ «Укртехнологія - КО» (а.с.107).

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів встановлено укладання та виконання ТзОВ «Укртехнологія-КО» цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, з ПП "Гранс-Сервіс" код ЄДР19389101, ПП "Компанія "Бізнес" код за ЄДР36304068, ТзОВ "Агропрем'єра" код ЄДР 36797647, ТзОВ "Альфагруп-М" код ЄДР 36797928.

Перевіркою, шляхом співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, встановлено, що валові доходи ТзОВ «Укртехнологія-КО» сформовано за рахунок контрагентів-покупців, серед яких, в тому числі ПП Фірма «Теплодар» у жовтні 2010 року на суму 16650 грн.

Господарські операції за період з 16.04.2008 р. по 31.12.2010 р. щодо придбання ТзОВ «Укртехнологія-КО» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТзОВ «Укртехнологія-КО» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Таким чином, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ «Укртехнологія-Ко» через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; через відсутність трудових резервів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів в порушення вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215. п.1 ст.216, ч. 1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "Укртехнологія-Ко" з постачальниками та покупцями.

Крім цього, судом встановлено, що 28.03.2011 року ТзОВ «Укртехнологія-Ко» зверталось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій органу державної податкової служби. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року у справі №2а-2135/11/0970 позов залишено без розгляду. Рішення суду набрало законної сили

Судом встановлено, що згідно з умовами договору купівлі-продажу (без №) від 25.10.2010 року ТОВ «Укртехнологія - КО» прийняло на себе обов'язки передати товар після повної його оплати позивачем, а сам перехід права власності згідно з умовами Договору оформлявся видатковою накладною (актом прийому-здачі). Насправді, згідно з поданими документами видаткова накладна №УТ-29105 видана 29.10.2010 року, а оплата проведена згідно з платіжним дорученням через 8 (вісім) місяців - тільки 08.06.2011. Крім цього, сам Договір не містить істотних умов правочину в частині визначення строків поставки та оплати товару, а також терміну дії Договору.

Позивачем не надано суду жодних письмових доказів, які б підтверджували в який спосіб здійснювалася поставка товару, а також сам факт отримання товару від ТОВ «Укртехнологія - КО».

В судовому засіданні встановлено та підтверджується поясненнями від 15.02.2011 року директора ТОВ «Укртехнологія - КО» Мартинюка В.О., що у середині 2009 року на пропозицію свого знайомого ОСОБА_7 він погодився стати директором ТОВ «Укртехнологія - КО» за винагороду. Фактичне керівництво товариством та здійснення господарської діяльності він не проводив, хто керував товариством та де знаходиться офіс товариства йому теж не відомо, звітність та інші документи йому привозили на домашню адресу для підпису різні невідомі особи, в тому числі ОСОБА_7 (а.с.108,109).

Щодо взаємовідносинах позивача з СПД ОСОБА_5, судом встановлено, що згідно з актом перевірки ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області про результати позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 ОСОБА_5 за період, що перевірявся, серед основних видів діяльності надавав послуги з будівництва (а.с.121). Згідно вказаного акту перевірки встановлено, що у підприємця ОСОБА_5 відсутні відповідні ліцензії на право здійснення будівельних робіт, що є порушенням статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-ХІV - будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Визначення вартості будівництва здійснюється згідно з Правилами визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 (зі змінами та доповненнями). Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. №237/5 затверджено типову форму №КБ-2в (типові форми первинних документів з обліку в будівництві). Наказом затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та №КБ-3 Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", запроваджено їх застосування з 1 липня 2002 р., та поширено типові форми №КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності: №КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

В супереч вищенаведених правових норм, якими регламентовані вимоги до первинних документів на підставі яких повинні виконуватися будівельні роботи, взаємовідносини між позивачем та СПД ОСОБА_5, оформлялися простим актом №1605/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), без дотримання вимог, щодо визначення кошторисної вартості та переліку будівельних робіт, що виконувалися.

Крім цього, судом встановлено, що СПД ОСОБА_5 відповідно до постанови Косівського районного суду від 30.01.2014. звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 212 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (а.с.111-114) та відповідно до вироку Косівського районного суду від 30.01.2014 в іншому кримінальному провадженні визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України за відображення у податковій звітності з податку на додану вартість впродовж квітня - вересня 2011 року завідомо неправдивих даних, що призвело до ухилення від сплати податку та ненадходження до бюджету коштів в розмірі 814357,00 грн (а.с.115-118).

За наведених обставин та вказаних правових норм позивачем не підтверджено належними доказами реальність господарських операцій з ТзОВ «Укртехнологія - КО» та СПД ОСОБА_5, а відтак у ПП фірма "Теплодар" відсутні правові підстави для відображення їх наслідків у податковому обліку.

Аналогічні висновки в подібних спірних правовідносинах, з тих ж самих підстав, щодо тих самих контрагентів, відображені в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 року у справі №147602/12/9104.

Представником позивача в судовому засіданні подано фотокартки металевих воріт та гаражних воріт на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Укртехнологія - КО». З приводу наявної фото фіксації воріт, суд не заперечує обставину наявності такого товару у позивача, проте з огляду досліджені в судовому засіданні докази та встановлені обставини у справі, суд дійшов переконання про неможливість поставки даного товару саме ТзОВ «Укртехнологія - КО», окрім того самі фотознімки не містять необхідної інформації, яка б давала змогу ідентифікувати виробника чи постачальника даного товару.

Що стосується частини донарахованих грошових зобов'язань в розмірі 21494,00 грн за результатами господарських взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Технострой-99», відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000040220 від 03.05.2012 року, слід зазначити, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Технострой-99» їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2011 року, оформленої актом від 12.10.2011 року №2045/231/32699570, відповідачем винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.10.2011 року за №0000912310, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 21949,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року №9104/2812/12 є узгодженим і підлягає виконанню, проте позивачем не проведено коригування від'ємного значення з податку на додану вартість, що призвело до його неправомірного зарахування в сумі 21949,00 грн до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання в розмірі 21949,00 грн, а також в розмірі 7167,00 грн по операціях з ПП ОСОБА_5, що в сумі становить 29116,00 грн.

Приписами частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача не спростовують встановлених судом обставин, підтверджених належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства фірми "Теплодар" (ідентифікаційний код 32699570) в дохід Державного бюджету України суму несплаченого судового збору в розмірі 1641 (одна тисяча шістсот сорок одна) гривня 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 29.09.2014 року.