Постанова

від 03.06.2015 по справі 809/2556/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року № 876/10038/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Святненка С.В.,

представника відповідача Яремаки Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «Теплодар» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 809/2556/14 за позовом приватного підприємства фірми «Теплодар» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року приватне підприємство фірма «Теплодар» (надалі - ППФ «Теплодар», Підприємство) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - Коломийська ОДПІ) від 22.12.2011 р. за № 0001282310 та від 03.05.2012 р. за № 0000040220.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржувані рішення винесені на підставі помилкових висновків відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за результатами господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнологія-Ко» (надалі - ТОВ «Укртехнологія-Ко») та приватним підприємцем ОСОБА_4 (надалі - ПП ОСОБА_4.), що спростовується первинними документами, реальністю господарської операції в часі та наявністю самого товару і наданих послуг, отриманих за результатами виконання договірних взаємовідносин.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ППФ «Теплодар», яке вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильної правової оцінки обставин справи та безпідставної відмови у задоволенні позову. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані документи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ППФ «Теплодар» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 24.11.2003 р. та взяте на податковий облік в Коломийській ОДПІ 28.11.2003 року за № 110.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ППФ «Теплодар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Укртехнологія-Ко», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. складено акт № 3326/231/32699570 від 13.12.2011 року, за висновками якого позивачем порушено вимоги ч.ч.1 та 5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог на час вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. на загальну суму 19980 грн.

Також встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання із ПДВ на загальну суму 3330 грн за жовтень 2010 року.

Відповідно до встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.12.2011 року за № 0001282310, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із ПДВ на суму 4995,00 грн, з яких: 3330,00 грн - за основним платежем та 1665,00 грн - за штрафними санкціями.

Документальною невиїзною перевіркою ППФ «Теплодар» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП ОСОБА_4, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, про що складено акт від 20.04.2012 р. № 337/220/32699570, встановлено порушення позивачем вимог пп.198.6 ст.198 та п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з ПП ОСОБА_4 за травень 2011 року на загальну суму 43000 грн, внаслідок чого ППФ «Теплодар» завищено податковий кредит на суму 7167 грн, а також не внесені зміни до податкових декларацій з ПДВ за березень - травень 2011 року відповідно до попереднього акту перевірки № 2045/231/32699570 від 12.10.2011 р., в результаті чого позивачу донараховано ПДВ на суму 29 116,00 грн, а саме: за березень 2011 року - в сумі 5913 грн, за квітень 2011 року - в сумі 3296 грн та за травень 2011 року - на суму 19 907 грн.

Відповідно до встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2012 року за № 0000040220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 29 117,00 грн, з яких: 29116,00 грн - за основним платежем та 1 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно із матеріалами справи, в спірний період позивачем укладено з ТОВ «Укртехнологія-Ко» договір від 25.10.2010 р. про купівлю у останнього воріт гаражних - 1 шт. та воріт металевих - 1 шт.; вартість товару - 19980,00 грн, в тому числі ПДВ - 3330,00 грн. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано до перевірки видаткову накладну № УТ-29105 від 29.10.2010 р., податкову накладну № 29105 від 29.10.2010 р. та копію платіжного доручення № 100 від 08.06.2011 р.

03.05.2011 р. позивач уклав з ПП ОСОБА_4 договір підряду № 0305 на виконання ремонтних (штукатурних) робіт по будівлі офісу ППФ «Теплодар» загальною вартістю 43000 грн. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано до перевірки податкову накладну від 16.05.2011 р. № 16051 на суму 43000 грн, в тому числі ПДВ 7166,67 грн, акт № 1605/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2011 р. та копію платіжного доручення № 101 від 20.06.2011 р.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що для підтвердження даних податкового обліку та правомірності формування податкового кредиту можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З приводу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртехнологія-Ко» судом зазначено, що місцезнаходження останнього не встановлене, за місцем реєстрації товариство не знаходиться, про що складено відповідний акт. Також ці операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а зібрані у справі докази підтверджують укладання ТОВ «Укртехнологія-Ко» цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд також взяв до уваги пояснення директора ТОВ «Укртехнологія-Ко» ОСОБА_5 від 15.02.2011 року про те, що він за пропозицією знайомого ОСОБА_6 став директором товариства за винагороду, керівництво товариством і господарську діяльність від його імені не здійснював, а лише підписував звітність та документи, які йому додому привозили невідомі особи, в тому числі й ОСОБА_6

Щодо взаємовідносин з ПП ОСОБА_4 судом встановлено, що, в порушення вимог статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», останній не мав відповідних ліцензій на право здійснення будівельних робіт.

Крім того, всупереч Правилам визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 та наказу Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. № 237/5, на підтвердження факту виконання ремонтних робіт надано акт № 1605/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), хоча належними документами на підтвердження цих робіт повинні бути Акт приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3.

Крім того, постановою Косівського районного суду від 30.01.2014 р. ПП ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 212 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності і вироком цього ж суду від 30.01.2014 його було засуджено за частинами першою та четвертою статті 358 КК України за відображення у податковій звітності з ПДВ впродовж квітня - вересня 2011 року завідомо неправдивих даних, що призвело до ухилення від сплати податку та ненадходження до бюджету коштів в розмірі 814357,00 грн.

З приводу донарахованих грошових зобов'язань в розмірі 21494,00 грн за результатами господарських взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Технострой-99», відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000040220 від 03.05.2012 р., суд зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Технострой-99» їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2011 р., оформленої актом від 12.10.2011 р. № 2045/231/32699570, відповідачем винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.10.2011 р. за № 0000912310, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 21949,00 грн.

Це податкове повідомлення-рішення відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 р. у справі № 9104/2812/12 є узгодженим і підлягає виконанню, проте позивачем не проведено коригування від'ємного значення з ПДВ, що призвело до його неправомірного зарахування в сумі 21949,00 грн до складу податкового кредиту наступного звітного періоду й заниження суми податкового зобов'язання на цю суму.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено у статті 1 Закону № 996-XIV, згідно якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що надані позивачем до суду документи не підтверджують реального характеру господарських операцій із ТОВ «Укртехнологія-Ко», тому не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт) до складу валових витрат, а суми ПДВ з придбання робіт (послуг) до складу податкового кредиту.

При цьому необхідно зазначити, що всупереч положенням пункту 198.3 статті 198 ПК України позивачем не надано до суду докази подальшого використання придбаних воріт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, зокрема, їх оприбуткування, використання (списання на будівництво) тощо. Натомість, фотокартки воріт не можуть слугувати такими доказами.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині визнання правомірним донарахування позивачу грошових зобов'язань в розмірі 21949,00 грн за результатами господарських взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Технострой-99», відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000040220 від 03.05.2012 р., оскільки станом на час проведення перевірки податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.10.2011 р. за № 0000912310 не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням, тому позивач не повинен був проводити коригування від'ємного значення з ПДВ. Як видно із матеріалів справи, після набрання законної сили цим податковим повідомленням-рішенням згідно із рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду, коли податкове зобов'язання стало узгодженим, позивач самостійно провів коригування від'ємного значення з ПДВ.

Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000040220 від 03.05.2012 р. в сумі 21949,00 грн підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін в частині, що стосується господарських відносин із ПП ОСОБА_4

Клопотання мотивовані тим, що сторонами у справі досягнуто податковий компроміс щодо неузгоджених податкових зобов'язань із ПДВ, визначених податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 03.05.2012 року № 0000040220, в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 7167 грн за основним платежем, а ППФ «Теплодар» сплачено до бюджету 358,35 грн (5% від цієї суми).

Враховуючи виконання ППФ «Теплодар» вимог пункту 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, Коломийська ОДПІ прийняла рішення про погодження застосування податкового компромісу від 26..03.2015 року за № 000007/09-07-22/32699570.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25.12.2014 р. № 63-VIII, який набрав чинності 17.01.2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Матеріали справи містять рішення податкового органу за № 000007/09-07-22/32699570 щодо погодження застосування податкового компромісу за результатами розгляду заяви позивача від 18.03.2015 року вх.№ 4275/10 та докази сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

За приписами пункту 3 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до положень статті 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених у справі обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін - в частині, що стосується господарських відносин із ПП ОСОБА_4 - необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції в цій частині - визнати нечинною, а провадження в адміністративній справі в цій частині - закрити, оскільки сторонами у справі досягнуто примирення у формі податкового компромісу, умови примирення не суперечать вимогам законодавства й не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000040220 від 03.05.2012 р. в сумі 21949,00 грн підлягає скасуванню як протиправне.

В решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 113, 157 ч.1 п.3, 194, 195, 196, 198, 200, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «Теплодар» задовольнити частково.

Клопотання про затвердження примирення сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу та закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 809/2556/14 в частині скасування податкового повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми «Р» від 03.05.2012 року № 0000040220, в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 7167 грн за основним платежем - визнати нечинною і провадження в цій частині закрити, у зв'язку з досягненням сторонами податкового компромісу.

У частині відмови в задоволенні позову щодо збільшення податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2012 року за № 0000040220 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21 950,00 грн постанову скасувати і прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми «Р» від 03.05.2012 року за № 0000040220 в частині збільшення приватному підприємству фірмі «Теплодар» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21 950,00 грн, з яких: 21 949,00 грн - за основним платежем та 1 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 809/2556/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова в повному обсязі складена 08 червня 2015 року.