Рішення

від 26.09.2014 по справі 922/2880/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2014 р.Справа № 922/2880/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Квітень", м. Харків до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Луньова Т.В. (дов. б/н від 20.06.2014 року); Єзлова О.Л. (паспорт); Житник Ю.Н. (дов. б/н від 15.08.2014 року);

від відовідача: Ткачук В.Ф. (директор); Богомолов С.О. (дов. б/н від 05.08.2014 року);

3-тя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»: Яновська В.С. (дов. № 38-1871 від 28.05.2010 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Квітень" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі - 595777,63 грн. та судові витрати.Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачем шкоди (збитків) позивачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2014 року порушено провадження у справі № 922/2880/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2014 року.

05.08.2014 року позивач через канцелярію суду надав лист про долучення документів до матеріалів справи та клопотання у якому просить суд перенести розгляд справи.

Відповідач у призначене судове засідання 05.08.2014 року не з'явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляу справи на іншу дату та документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2014 року задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи № 922/2880/14 на 18.08.2014 року

18.08.2014 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2014 року заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та продовжено подальший розгляд справи №922/2880/14 з урахуванням цієї заяви. Розгляд справи відкладено до 10.09.2014 року.

У судовому засіданні 10.09.2014 року від позивача надішла заява про уточнення позовних вимог про зменшення суми шкоди(збитків) у розмірі - 59357,28 (а.с. 10 т. 2) та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.09.2014 року судом задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи та прийнято заяву про уточнення позовних вимог від 10.09.2014 р., як заяву про зменшення суми позову та оголошено перерву до 22.09.2014 року.

19.09.2014 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові обґрунтування до відзиву на позов та документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні 22.09.2014 року надав додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції, які судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2014 року на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків, та у межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено до 26.09.2014 року.

23.09.2014 року через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких останнім підтверджуються договірні відносини з позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13446 від 16.02.2011 року. Також третьою особою повідомлено, що за вказаним договором у позивача відсутня заборгованість, що підтверджується наданим акт звірки взаємних розрахунків.

24.09.2014 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові докази в обґрунтування правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, які просить суд долучити до матеріалів справи.

25.09.2014 року позивач через канцелярію суду надав заперечення щодо отриманих від відповідача «розрахунків фактичних витрат послуг наданих ТОВ компанією «Квітень» Державному підприємству Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей в опалювальних сезонах 2012-2014 років» у якому зазначає про невідповідність вказаних розрахунків дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні 26.09.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 26.09.2014 року представник відповідача заявив усне клопотання про витребовування реєстраційної справи із бюро технічної інвентаризації та документи на підставі яких визначається порядок скликання загальних зборів співвласників, порядок про прецедуру скликання та прийняття рішення загальних зборів співвласників.

Згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, в зв"язку з тим, що відповідачем не вказано обставини які можуть підтвердити цей доказ.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.09.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Квітень»( позивач у справі) є власником частини нежитлової будівлі в літ. «А-6» загальною площею 5184 4 кв.м, що знаходиться за адресою: м Харків, пр Гагаріна,1.

Іншим співвласником зазначеної нежитлової будівлі в літ. «А-6» загальною площею 303,2 кв. м. (5-й поверх - центральна частина площею 79,7 кв.м. та ліве крило площею 223,5 кв.м.) є відповідач - Державне підприємство Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей.

Так, між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про те, що Позивач займається обслуговуванням належних йому нежитлових приміщень та одночасно надає послуги з обслуговування нежитлових приміщень Відповідачу, за що Відповідач сплачує Позивачу вартість отриманих послуг та вартість послуг з обслуговування належних Відповідачу нежитлових приміщень.

Тому, Позивач на всю нежитлову будівлю в літ. «А-6» за адресою: м Харків, пр Гагаріна,1 отримав технічні умови та уклав договори по експлуатаційному та сервісному обслуговуванню вказаної будівлі, зокрема з КП «Харківські теплові мережі» на купівлю-продажу теплової енергії в гарячій воді, з КП «Виробниче - технологічне підприємство «Вода» на відпуск та користування води, з КП каналізаційним підприємством «Харківкомуночиствод» (зараз КП «Харківводоканал») на надання послуг з водовідведення, з Акціонерною компанією «Харківобленерго» на постачання електричної енергії, з приватним підприємством «Мега-Транс» на вивезення твердих побутових відходів, з TOB «ІНЕКС-ПУЛЬТ» та ПП фірма «Инекс» на надання послуг з охорони та послуг системи сигналізації, з Червонозаводським РВ ГУ ДСНС у Харківській обл. на надання послуг з пожежної безпеки, з TOB «СП Харківліфт» на технічне обслуговування ліфтів, з КП профілактичної дезінфекції «Апрель» на надання послуг з дезінфекції місць загального користування, з TOB «Клінінгова компанія «Домовой» на надання послуг з прибирання, з TOB компанією «Фінпром.Інвест» на надання послуг з обслуговування сантехнічних систем, систем електропостачання та послуг з управління нежитловою будівлею.

З наведених підстав між Відповідачем та Позивачем були укладені договори про відшкодування комунальних та сервісних послуг: № 11 від 01.11.09 p. строком до 31.10 2010 p. (т.1 а.с. 11-13), №11 від 01.11.2010 р про відшкодування комунальних та сервісних послуг строком до 31.10.2011 p. (т.1 а.с. 18-20) та № 11 від 01.11.2011р. про відшкодування комунальних та сервісних послуг строком до 31.10.2012 року (т.1 а.с. 25-27).

Відповідно до предмету перелічених договорів сторони погодили, що протягом дії договору позивач надає відповідачеві, який є власником приміщення, загальною площею 303,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гагаріна,1 в літ.А-6, комплекс послуг, визначених в п. 2.1.1. ст.. 2 договору як власними силами, так і з залученням спеціалізованих організацій, в порядку та строки, визначені договором, а відповідач приймає та оплачує надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.1 перелічених договорів позивач зобов'язаний протягом строку дії та у відповідності з умовами договору надавати відповідачеві послуги (згідно переліку, який є невід'ємним додатком до договору) по експлуатаційному та сервісному обслуговуванню приміщення.

Згідно п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно у визначені договором строки відшкодовувати позивачу вартість витрат за спожиті комунальні послуги: електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, вивіз твердих побутових відходів у відповідності з тарифами на комунальні послуги та згідно розрахунків, наведених у Додатку до договору»Методика розрахунків оплати комунальних послуг», що є невід'ємною частиною договору.

Вартість спожитих комунальних послуг відшкодовується на підставі тарифів на комунальні послуги згідно з додатком, який є невідємною частиною договору.

Так, як зазначає позивач, протягом строку дії наведених договорів з 01.11.2009 року по 31.10.2012 року відповідач належним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати встановленої суму витрат за комунальні та сервісні послуги.

Умовами договору передбачено, що позивач зобов'язаний своєчасно інформувати відповідача про зміну вартості послуг по експлуатаційному та сервісному обслуговуванню приміщення.

Так, на виконання своїх зобов'язань по договору, наприкінці строку дії договору 31.10.2012 року позивачем було скликано збори співвласників нерухомості (в тому числі й відповідача), розташованої за адресою м.Харків, вул.. Гагаріна, 1. На повістку дня поставлено наступні питання: визначення процедури голосування; узгодження паспорта послуг і тарифів за ці послуги; узгодження заходів, які здійснюються у разі несплати комунальних та сервісних послуг у визначені договором строки тощо.

За результатами зборів співвласників було складено протокол від 31.10.2012 року та підписано присутніми співвласниками нерухомості, в тому числі й відповідачем.

Відповідно до протоколу співвласниками узгоджено паспорт послуг, який є підставою для укладення договору про надання сервісних та комунальних послуг власникам нерухомості, які повинні бути сформовані менеджерами управляючої компанії в строк до 01.11.2013 року та підписані власниками в строк до 10.11.2013 року.

Крім того, співвласники погодили, що у разі непогашення заборгованості споживачем за надані послуги впродовж одного місяця, до нього пред'являються вимоги щодо самостійного укладення договорів з постачальниками цих послуг.

Таким чином, відповідач надав свою згоду на укладення нового договору про відшкодування комунальних та сервісних послуг за паспортом послуг, який було погоджено на зборах співвласників.

На виконання домовленостей, що були досягнуті співвласниками нерухомості на загальних зборах, позивачем в жовтні 2012 року підготовано необхідний пакет документів для укладення договору про відшкодування комунальних та сервісних послуг за період з 01.11.2012. по 31.10.2013 року.

Проте, відповідач відмовився від укладання такого договору з позивачем, посилаючись на те, що сума договору на період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року більша за суму, що була узгоджена в попередньому договорі.

На підтвердження обгрунтованості ціни спірного договору, відповідачу були надані розрахунки та копії договорів, які були укладені позивачем з організаціями, які надають послуги з обслуговування нежитлової будівлі.

Однак, до теперішнього часу відповідач не підписав означений договір та в свою чергу продовжує споживати теплову енергію (проти продовження споживання теплової енергії за час з 01.11.2012 року відповідач не заперечує).

Більше того, Позивач неодноразово наполягав на тому щоб Відповідач самостійно оформив особові рахунки для здійснення оплати за комунальні послуги в організаціях, що надають комунальні послуги, проте Відповідач до цього часу не здійснив будь- яких дій задля врегулювання цього питання.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, договір про відшкодування комунальних та сервісних послуг за період з 01.11.2012 року до моменту звернення позивача з позовною заявою між сторонами не укладено.

Крім того, з пояснень третьої особи та доданих доказів вбачається, що станом на 24.09.2014 року заборгованість ТОВ «Квітень» перед КП «Харківські теплові мережі за договором купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №13446 відсутні. Тобто позивач виконує свої зобов'язання належним чином, незважаючи на несплату відповідачем вартості спожитої теплової енергії.

Разом з тим, третьою особою на підставі листа позивача від 21.11.2013 року №183 направило на адресу відповідача лист пропозицію про укладення договору. В даному листі вказано перелік документів та відомостей необхідних для укладення договору купівлі продажу теплової енергії, однак такі документи до теперішнього часу не надані відповідачем та відповідний договір не підписано. А отже, жодних правовідносин відповідача з третьою особою не існує.

Проте, незважаючи на відсутність договірних відносин з позивачем, відповідач у період з 01.11.2012 року по 30.04.2014 року продовжив споживати теплову енергію, що постачається згідно договору №13446 від 16.02.2011 року, укладеного позивачем з КП «Харківські теплові мережі», у результаті чого, позивачеві за вказаний період завдано збитків на загальну суму 59357,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності судового процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди.

Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Положення наведених норм кореспондуються з приписами ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.623ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не булла задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З наведених положень випливає, що збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди -причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. При цьому, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Визначено в Законі України «Про житлово-комунальні послуги»

Статтею 1 вказаного договору визначено поняття термінів, які вживаються у даному законі, зокрема, управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

Статтею 13 Законі України «Про житлово-комунальні послуги» здійснено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення. Так, житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п.6. ст.19 Законі України «Про житлово-комунальні послуги» особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Положеннями вказаного закону визначені права та обов'язки споживача та управителя.

Так, згідно ч.3 ст.20 Законі України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, згідно ст. 25 вказаного закону управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; дотримуватись умов договорів з учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів;

Оскільки позивач надає послуги й іншим співвласникам, з якими також укладено договори про відшкодування комунальних та сервісних послуг, він зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання по експлуатаційному забезпеченню, тому був вимушений оплачувати вартість спожитої відповідачем теплової енергії, з метою запобігання виникнення прострочення оплати по договору купівлі-продажу теплової енергії та нарахування третьою особою неустойки на суму простроченого зобов'язання.

Ухиляючись від укладення договору, відповідач усвідомлював про порушення норм чинного законодавства та настання негативних наслідків у вигляді збитків, які понесе позивач у зв'язку із несплатою відповідачем спожитих послуг з теплопостачання, проте незважаючи на цей факт, продовжував споживати теплову енергію.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про відшкодування комунальних та сервісних послуг, або самостійно укласти договори з постачальниками відповідних послуг. Однак відповідач до теперішнього часу ухиляється від будь-яких дій щодо врегулювання вказаного питання у відповідності до норм чинного законодавства.

За результатом з'ясування предмету і підстави позову, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, судом надано належну правову оцінку тим доказам, які були надані позивачем на підтвердження витрат на надання комунальних послуг, перевірено наданий позивачем розрахунок, із дослідженням первинних документів, досліджено його складові, формулу розрахунку, яким чином та на підставі чого позивач здійснював розрахунок витрат.

Отже на підставі такої правової оцінки та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, наявності збитків позивача, понесених останнім внаслідок неправомірних дій відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненими збитками, а також вини позивача в їх заподіянні.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок витрат, дійшов висновку про його обґрунтованість у розмірі 59357,28 грн. за період з 01.11.2012 року по 30.04.2014 року..

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та беручи до уваги доведеність складу правопорушення, яке стало результатом порушення законних прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (Пр. Гагаріна, 1, м. Харків, 61001,ЄДРПОУ 04880311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Квітень"(вул. Сумська, 50, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 31854899) суму шкоди (збитків) у розмірі 59357,28 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повний текст рішення складено 30.09.2014 року.

Суддя О.О. Ємельянова