Постанова

від 21.01.2009 по справі 2-а-973/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа

№  2-а-973/08 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"21"

січня 2009 р.                                                                              

м. Луцьк

Волинський

окружний адміністративний суд:

у складі

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі

судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю

позивачаОСОБА_2.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до

Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про зобов'язання провести

нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2.

звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку

Волинської області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної

соціальної допомоги дитині війни, посилаючись на те, що вона має статус дитини

війни, оскільки народилсяІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до ст.6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну допомогу у

вигляді щомісячної доплати до пенсії. Просить зобов'язати відповідача провести

нарахування щомісячної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30%

мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 р. р., 11 місяців 2008 р. в сумі 4331

грн.

У судовому

засіданні позивач збільшила розмір вимог - просить зобов'язати відповідача  провести нарахування щомісячної соціальної

допомоги дитині війни за 12 місяців 2008 р.

У

запереченнях від 20.01.2009 року відповідач позову не визнав, зазначаючи, що

він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими

актами та в межах коштів, які були виділені державним бюджетом для виплат

соціальної допомоги дітям війни. Просить застосувати строки позовної давності,

в позові відмовити. Просить справу розглядати без  участі представника управління.

Дослідивши

подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом

встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться

на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Луцьку, протягом

2006-2007 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати

як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та

виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується

довідкою відповідача від 21.01.09 № 1930\8 та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 із

проставленим у ньому штампом «дитина війни».

Відповідно

до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004

року, який набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується

замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п.

17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від

20.12.2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України

«Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п. 17

ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги

дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету

у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за

погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки

чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати

у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не

приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет

України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями)

повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про

відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання

відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині

війни за 2006 рік.

Згідно із п.

12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від

19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до

якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,

відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у

розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у

справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього

Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того,

було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції

позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії

неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» була відновлена з 9.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році

не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України,

тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання

відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як

дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9

липня до 31 грудня 2007 року.

Відповідно

до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону

України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності

1.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім

тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання

чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням

Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі

№1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення

пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили

чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у

якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами

загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок

дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008

року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10

відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому суд

приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання

відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як

дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22

травня до 31 грудня 2008 року.

Відповідно

до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в

районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління

Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління

Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду

України в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює

перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати

відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачеві

нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни за період

1 січня до 31 грудня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті

Луцьку, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку, що саме

на відповідачеві лежить обов'язок провести нарахування позивачеві державної

соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії

за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня

2008 року.

Відповідно

до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України для звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для

звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями)

суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує

пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно

до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні

правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини

(аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону

приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до

адміністративного суду.

Керуючись

ст.ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на

підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позов задовольнити частково.

Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області провести

нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня

2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31грудня 2008 року

в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

У

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне

оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений

строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили

після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова

може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через

Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження

подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 26

січня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,

яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                       О. О.

Андрусенко