Постанова

від 01.10.2014 по справі 910/4801/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/4801/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Пель Сюрвей" - Осмоловської О.О.,

ТДВ "Страхова компанія "Індіго" - Луценко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014

та на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014

у справі № 910/4801/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пель Сюрвей"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"

про стягнення 96640,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ТОВ "Пель Сюрвей" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ "Страхова компанія "Індіго" про стягнення з відповідача 96640,00 грн. боргу за надані послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2014 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (колегія суддів у складі: суддя Пашкіна С.А. - головуючий, судді Сітайло Л.Г., Баранець О.М.), позов задоволено. Стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Індіго" на користь ТОВ "Пель Сюрвей" 96640,00 грн. боргу.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 03.06.2014, постанову апеляційного суду від 22.07.2014, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 203, 241, 526, 610, 901 ГПК України, ст. 193 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 03.06.2014 та постанову апеляційного суду від 22.07.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 17.07.2007 відповідачем як замовником та позивачем як виконавцем укладено договір про надання послуг сюрвейєра та аварійного комісара 17/07/07, відповідно до умов якого виконавець на підставі письмового запиту замовника в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, бере не себе зобов'язання виконувати поставлені в заяві замовника завдання на території України, та, через своїх агентів, за її межами, а саме: здійснювати контроль за проведенням вантажно-розвантажувальних робіт, проводити облік майна, вантажів; готувати рекомендації і проводити заходи щодо зниження страхового ризику; проводити розслідування обставин та причин настання страхових подій, надавати висновки, які знаходяться в сфері його компетенції; визначати розмір та характер збитків і вживати заходів щодо їх зменшення; здійснювати розшук втраченого чи викраденого майна, а також реалізацію пошкодженого майна; забезпечувати та реалізовувати регресні права замовника; готувати рекомендації та забезпечувати гарантії щодо загальної аварії (пункти 1.1-1.7 договору);

- п. 2.4.4 договору сторони узгодили, що замовник зобов'язаний вчасно і повністю оплачувати виконані позивачем роботи після підписання акта виконаних робіт, а також за умови попереднього узгодження із замовником, компенсувати додаткові витрати виконавця на ведення справи з метою якісного виконання своїх зобов'язань за цим договором;

- відповідно до п. 5.1 договору цей договір укладено на 1 рік. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо за 30 днів до закінчення цього договору жодна із сторін не вимагає його припинення, договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах без додаткового узгодження сторонами;

- позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками сторін акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з 14.08.2012 по 03.12.2012 за результатами заявок, за якими позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги загалом на суму 96640,00 грн.;

- роботи за договором № 17/07/07 від 17.07.2007 надавалися позивачем на підставі заявок, копії яких наявні в матеріалах справи, які він отримував на виконання укладеного відповідачем як страховиком та ТД "Ніко" як страхувальником договору страхування № 209-10495-10 від 27.05.2010;

- 15.11.2013 позивач звернуся до відповідача з письмовою претензією № 8, яка отримана відповідачем 27.11.2013, з вимогою сплатити вартість наданих послуг згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 17/07/07 від 17.07.2007 в сумі 97540,00 грн.;

- у відповідь на претензію позивача № 8 від 15.11.2013 відповідач листом № 61/2-171213/3 від 17.12.2013 повідомив про те, що підстави для оплати наданих послуг за договором № 17/07/07 від 17.07.2007 відсутні у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують фактичне надання послуг.

У зв'язку з несплатою вказаних послуг позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 526, 530, 610, 629, 902 ЦК України, ст. 193 ГК України, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем умов договору № 17/07/07 від 17.07.2007 та прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень послуг загалом на суму 96640,00 грн., про що свідчать підписані та посвідчені печатками обох сторін акти виконаних робіт (наданих послуг), які згідно з вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України прийнято господарськими судами в якості належних та допустимих доказів.

Крім того, судами враховано, що умовами укладеного сторонами у справі договору не визначено строк оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим останнім направлено відповідачу претензію № 8 від 15.11.2013 про сплату вартості наданих послуг, яка отримана відповідачем 27.11.2013. Однак, відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг в сумі 96640,00 грн. у семиденний строк не сплатив.

Враховуючи вказані фактичні обставини справи, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем було порушено умови договору та ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо своєчасного виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, оскільки доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, такі доводи фактично стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також містять заперечення, які були предметом дослідження господарських судів і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, правові підстави для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/4801/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере