Ухвала

від 23.09.2014 по справі 826/14208/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14208/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВЕКТОР" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 року № 0001612201 та № 0001602201, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРВЕКТОР» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 року № 0001612201 та № 0001602201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій за договорами поставок та надання послуг, укладених позивачем з ТОВ «Константа - Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання - передачі обладнання, актами надання послуг, факт оплати за отримані послуги та товари підтверджується банківськими виписками, реальність укладених угод також підтверджується подальшою реалізацією отриманих товарів на адресу третьої особи - ТОВ «Епіцентр К». Відповідачем, натомість єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України, є посилання на Акти перевірок контрагентів позивача. Зокрема у вказаних Актах зафіксовано відсутність управлінського та технічного персоналу для виконання укладених договорів, що є порушенням норм ПК України, так як останніми передбачена індивідуальна відповідальність суб'єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвектор», зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 11.03.2000 року №10691200000024400, ідентифікаційний код юридичної особи 30790012, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА № 779801 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій визначені види діяльності позивача за КВЕД, зокрема: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; виробництво інших меблів. (т.1 а.с.69-70)

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість з 26.03.2009 року (індивідуальний податковий номер - 307900126548), номер свідоцтва платника ПДВ - 200032443.

На підставі наказу начальника ДПІ від 25.06.2013 року № 114 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», повідомлення про проведення перевірки від 26.06.2013 року № 697/10/22-20, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.04.2010 року по 30.04.2013 року. За наслідками перевірки було складено акт від 08.07.2013 року № 26/1-22-01-30790012 (т.1 а.с.11-22, 102-103).

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ТОВ «Форвектор» з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» в грудні 2011 року, січні, березні та серпні 2012 року, а саме: останні поставляли товарно-матеріальні цінності та надавали послуги відповідно до умов договорів.

Під час здійснення перевірки відповідачем були використані акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.12.2012 року № 7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року та акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.12.2012 року № 7594/22-7/37817020 від 15.03.2013 року № 531/22.4-13/37817014 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Онікс ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами продавцями та підприємствами - покупцями за період листопад - грудень 2011 року та січень - березень 2012 року; ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012 року № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року. Із наведених актів убачається зокрема, що у ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності. Враховуючи вищенаведене, фахівці ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС і ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийшли до висновку, що правочини, укладені ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Колегія суддів відзначає, що одним із таких контрагентів ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» є позивач.

У висновках акту перевірки позивача зазначено, що документальною позаплановою перевіркою відповідачем встановлені порушення:

- п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 51 351,00грн., в тому числі за ІV квартали 2011 року на суму 19 883,00грн., за І квартал 2012 року на суму 20 137,00грн., за ІІІ квартали 2012 року на суму 7 046,00грн., за ІV квартали 2012 року на суму 4 285,00грн.;

- п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 47 259,00грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 17 290,00грн., за січень 2012 року на суму 19 465,00грн., за березень 2012 року на суму 917,00грн., за серпень 2012 року на суму 5 506,00грн., за жовтень 2012 року на суму 4 081,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.07.2013 року:

- № 0001612201 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 59 218,00грн. з якої основний платіж 51 351,00грн. та штрафна санкція у розмірі 7 867,00грн.;

- № 0001602201 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 59 073,75грн. з якої основний платіж 47 259,00грн. та штрафна санкція 11 814,75 грн. (т.1 а.с.23-24).

Вважаючи, що податкові повідомлення - рішення, винесені контролюючим органом протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу , крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу товару та надання послуг № 23/12, за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві комплектуючи меблеві матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити вартість на умовах цього договору. Договір укладений строком до 31.12.2012 року (п.3.1) (т.1 а.с.25-26).

З метою підтвердження реальності укладеного договору позивачем надано: видаткову накладну № 78 від 11.01.2012 року на загальну суму 16 072,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 678,67 грн. із зазначенням найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ, посад, номерів та дат довіреностей на підставі яких був отриманий товар позивачем, податкову накладну № 140 від 11.01.2012 року на суму 16 072,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 678,67 грн. (т.1 а.с.27-28).

Також, між цими ж сторонами укладено договір № 03/01, за умовами якого Постачальник зобов'язується надати позивачу (Замовник) послуги (роботи) з виготовлення комплекту меблів з матеріалів ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (Виконавець) за індивідуальним замовленням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю повну вартість виготовлених і наданих згідно з умовами договору, специфікацією-замовленням меблів та послуг (т.1 а.с.29-30).

На виконання умов договору сторонами підписана: специфікація-замовлення на виготовлення комплекту меблів та акт надання послуг від 25.01.2012 року на загальну суму 32 120,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 353,33 грн., надано податкову накладну № 514 від 25.01.2012 року на суму 32 120,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 353,33 грн. (т.1 а.с.31-33).

30.11.2011 року між позивачем (Орендар) та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (Орендодавець) укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів № 30/11, за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в операційну оренду основні засоби за переліком, який є невід'ємною частиною цього договору. Орендар надає приміщення для встановлення вищезазначених основних засобів за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 30. Основні засоби передаються в операційну оренду згідно з актом приймання-передачі основних засобів, якій є невід'ємною частиною цього договору. Основні засоби передаються в операційну оренду для виробничих цілей (т.1 а.с.34-35).

На виконання умов договору сторонами підписані:

- перелік основних засобів, які передані в операційну оренду;

- акт приймання-передачі комплексу обладнання для виготовлення меблевої продукції від 01.12.2011 року;

- методика розрахунку оплати за оренду основних засобів;

- акти надання послуг - оренда обладнання від 30.12.2011 року на суму 35 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 833,33 грн., від 22.12.2011 року на суму 68 742,00 грн. у т.ч. ПДВ 11 457,00 грн., від 31.01.2012 року на суму 53 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 8 833,00 грн. та графіки часів роботи в грудні 2011 року і в січні 2012 року на оренду обладнання позивачем;

- податкові накладні № 940 від 29.12.2011 року на суму 35 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 833,33 грн., № 651 від 22.12.2011 року на суму 68 742,00 грн. у т.ч. ПДВ 11 457,00 грн., № 340 від 13.01.2012 року на суму 30 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 000,00 грн., № 343 від 13.01.2012 року на суму 23 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 3 833,33 грн. (т.1 а.с.36-48).

06.01.2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу товару та надання послуг № 06/01, за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві комплектуючи меблеві матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити вартість на умовах цього договору. Договір укладений строком до 31.12.2012 року (п.3.1) (т.1 а.с.49-50).

На виконання умов договору сторонами підписані:

- акт надання послуг від 24.012012 року - вантажні, транспортні та експедиторські роботи за січень 2012 року на суму 15 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 600,00 грн.;

- видаткова накладна № РН-00153 від 15.03.2012 року на загальну суму 5 501,80 грн. у т.ч. ПДВ 916,97 грн.;

- податкові накладні № 644 від 24.01.2012 року на суму 15 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 600,00 грн., № 432 від 15.03.2012 року на суму 5 501,80 грн. у т.ч. ПДВ 916,97 грн., які надані позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та суми включені останнім до складу податкового кредиту за звітні податкові періоди (т.1 а.с.51-54).

23.07.2012 року між позивачем (Орендар) та ТОВ «Тесей ЛТД» (Орендодавець) укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів № 23/07/12, за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в операційну оренду основні засоби за переліком, який є невід'ємною частиною цього договору. Орендар надає приміщення для встановлення вищезазначених основних засобів за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 30. Основні засоби передаються в операційну оренду згідно з актом приймання-передачі основних засобів, якій є невід'ємною частиною цього договору. Основні засоби передаються в операційну оренду для виробничих цілей. (т.1 а.с.56-57)

З метою підтвердження реальності укладеного договору позивачем надано:

- перелік основних засобів, які передані в операційну оренду;

- акт приймання-передачі комплексу обладнання для виготовлення меблевої продукції від 31.07.2012 року;

- методика розрахунку оплати за оренду основних засобів;

- акти надання послуг - оренда обладнання № 41 від 31.10.2012 року на суму 24 486,00 грн. у т.ч. ПДВ 4 081,00 грн., № 33 від 31.08.2012 року на суму 33 033,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 505,50 грн.;

- податкові накладні № 1086 від 31.10.2012 року на суму 24 486,00 грн. у т.ч. ПДВ 4 081,00 грн. і № 1067 від 31.08.2012 року на суму 33 033,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 505,50 грн. (т.1 а.с.36-48).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за товар і послуги проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані банківські виписки в яких визначено призначення платежів як оплата за товар та послуги згідно вище перелічених договорів (т.2 а.с.58-65).

Судом першої інстанції також вірно наголошено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Варто наголосити, що підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.12.2012 року № 7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року; акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.03.2013 року № 531/22.4-13/37817014 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Онікс ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами продавцями та підприємствами - покупцями за період листопад - грудень 2011 року та січень - березень 2012 року; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012 року № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року.

З даного приводу варто також зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З метою підтвердження реальності укладених господарських договорів важливим є використання придбаного товару/отриманої послуги в межах власної господарської діяльності. Так, з матеріалів справи вбачається, що придбані у ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» товарно-матеріальні цінності позивачем реалізовано на адресу третьої особи ТОВ «Епіцентр К» на підтвердження чого позивач надав суду договори та специфікації (т.1 а.с.223-247).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві в апеляційній скарзі наголошено, що певні документи, що були подані позивачем до суду першої інстанції відповідачу надані не були, а саме:

- технічні документи на основні засоби (станки та установки які зазначенні в додатку 1 договору №30/11), відповідно в яких має бути зазначено модель основного засобу (станку, установки) і зі спливу якого часу необхідно проводити амортизацію засобу, та що саме цієї моделі був переданий станок ;

- технічні документи на основні засоби (станки та установки які зазначенні в додатку 1 договору №23/07/12), відповідно в яких має бути зазначено модель основного засобу (станку, установки) і зі спливу якого часу необхідно проводити амортизацію засобу, та що саме цієї моделі був переданий станок, установка;

- акти прийому-передачі товару, що являє собою первинний документ і за відсутності якого невідомо яким чином проводилась відповідна операція;

- акт надання послуги, що являє собою первинний документ і за відсутності якого невідомо яким чином проводилась відповідна операція.

- банківські виписки з відміткою клієнт-банк, тому не відомо яким чином був здійснений безготівковий розрахунок згідно договору №06/01;

- банківські виписки з відміткою клієнт-банк за договором №30/11 ;

- банківські виписки з відміткою клієнт-банк за договором №23/07/12;

- банківські виписки з відміткою клієнт-банк за договору №23/12.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в розумінні норм ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відносяться до первинних документів технічні документи на основні засоби, в тому числі із зазначенням моделі основного засобу (станку, установки) та зі спливу якого часу необхідно проводити амортизацію засобу та, що саме цієї моделі був переданий станок, установка. Відтак ненадання таких документів при проведенні перевірки та/або суду жодним чином не може стати підставою для підтвердження реальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентами.

Окрім того, матеріали справи містять листи вих. №13/06-13 від 11.06.2013 року та №12/06-13 від 11.06.2013 року, які були скеровані позивачем до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (із відмітками податкового органу щодо їх прийняття) та з яких вбачається, що позивачем надавалися контролюючому органу акти надання послуг та прийому - передачі товару, що, в свою чергу, підтверджує факт передачі товару та послуг.

Щодо зауважень апелянта відносно відсутності банківських виписок з відміткою клієнт-банк колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено раніше, на підтвердження здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентами за товар і послуги, в матеріалах справи містяться банківські виписки в яких визначено призначення платежів як оплата за товар та послуги згідно вище зазначених договорів, які також завірено печаткою підприємства (т.2 а.с.58-65).

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що норми чинного законодавства України, які визначають поняття первинного документу, не передбачають обов'язковим для підтвердження господарських операцій суб'єкта господарських відносин з його контрагентами надання банківських виписок з відміткою клієнт-банк.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.