Ухвала

від 30.09.2014 по справі 2а/0470/9470/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/24164/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року

у справі № 2а/0470/9470/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр») звернулось з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2011 року № 536/232/00292304.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185 , ст. 188 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме: занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року на загальну суму 158 974,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, задеклароване у податкових деклараціях з податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 43 650, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено про нікчемність правочинів укладених ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з ТОВ фірма «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011 року № 0001192320, яким ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198717,50 грн. (за основним платежем - 158974,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39743,50 грн.) та №0001202320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 43650,00 грн.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції між ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» та ТОВ фірма «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ фірма «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Басстрой» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов