Постанова

від 18.08.2014 по справі 910/1810/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 910/1810/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н, б/д дочірнього підприємства «Енергоавтоматика» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року

у справі № 910/1810/14 (головуючий суддя - Грєхова О. А., судді - Кирилюк Т. Ю., Ярмак О. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «НОРД»

до Дочірнього підприємства «Енергоавтоматика»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Донецькміськгаз»

про стягнення 66 321, 60 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Луценко В. І. - керівник; Циганенко О. М., - дов. б/н від 09.01.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 року до господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «НОРД» з позовом до дочірнього підприємства «Енергоавтоматика», Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство «Донецькміськгаз» про стягнення 66 321, 60 грн, що становить 33 006, 00 грн сплаченого позивачем авансу, 325 05, 00 грн пені, 363, 00 грн інфляційних втрат та 447, 60 грн - 3 % річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору № 10 від 01.07.2013 року він перерахував відповідачу 33 006, 00 грн попередньої оплати на виконання робіт, але відповідач роботи не виконав, а тому має повернути отриману суму на підставі ст. 1212 ЦК України, сплативши за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати, річні згідно ст. 625 ЦК України, та пеню в розмірі 32 505, 00 грн згідно умов п. 5.5 договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства «Енергоавтоматика» (ідентифікаційний код 25277702) на користь публічного акціонерного товариства «НОРД» (ідентифікаційний код 13533086) 33 006, 00 грн боргу, 32 505, 00 грн пені та 1 804, 97 грн в повернення судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

07.07.2014 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 23.06.2014 року у справі № 910/1810/14, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що судом першої інстанції не враховано вимог ст. ст. 221, 612, 613, 888 ЦК України згідно яких прострочення боржника не наступає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Апелянт стверджує, що прострочив виконання зобов'язань за договором у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання щодо передачі технічного завдання на виконання робіт в строк визначений умовами договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Енергоавтоматика» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/1810/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Жук Г. А., суддів - Мальченко А. О., Сухового В. Г., призначено розгляд справи на 18.08.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року склад колегії суду змінено, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В. Г. у відпустці, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Жук Г. А., судді - Дикунська С. Я., Мальченко А.О.

Представник апелянта у судовому засіданні 18.08.2014 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову.

Представник позивача в судове засідання 18.08.2014 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа не скористалася правом участі в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.07.2013 року між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (підрядник за договором) було укладено договір № 10 на придбання обладнання, монтаж та наладку вузла обліку витрат природного газу (а. с. 13, т. 1), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати роботи, а замовник в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити придбання обладнання та наступну роботу: проект з узгодженням в ПАТ «Донецькміськгаз» (третя особа у справі) та ДП «Донецькстандартметрологія», монтаж та наладку комерційного вузла обліку витрат природного газу згідно вимог стандарту ДСТУ ГОСТ 8.586.1...5:2009 на ПАТ «Норд» та інших діючих нормативів.

Договором сторони обумовили строк виконання робіт: червень 2013 року - грудень 2013 року.

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору оплата за обладнання та виконаної підрядником роботи, здійснюється за її договірною ціною, яка не перевищує 197 000, 00 грн, (в т.ч. ПДВ 20 % - 32 833, 33 грн). Договірна ціна, згідно п. 2.1 договору, включає відшкодування витрат підрядника, плату за обладнання та виконану роботу в термін згідно календарного плану.

Оплата за цим договором проводиться шляхом проведення передоплати за проект (1 етап роботи за договором) в розмірі 33 006, 00 грн, передоплати за 2 етап роботи після виконання проекту та надання кошторисної документації на обладнання та роботи по монтажу вузла обліку газу для узгодження з замовником. Остаточний розрахунок за даним договором проводиться, згідно акту виконаних робіт та рахунку, протягом 10 днів з моменту отримання рахунку.

Згідно умов договору підрядник, зобов'язався забезпечити своєчасну здачу змонтованого вузла обліку газу узгодженого ПАТ «Донецькміськгаз» та центром метрології та стандартизації, а замовник зобов'язався оплатити підряднику роботу в розмірі та строки, встановлені договором та згідно календарного плану, відповідно до якого строк виконання проекту, його узгодження в ПАТ «Донецькміськгаз» та ДП «Донецькстандартметрологія» становить 40 днів (п. п. 4.1, 4.5 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору строк дії даного договору: з моменту підписання по 31.12.2013 року. Договір підписано сторонами без зауважень чи застережень.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, з елементами договору поставки та договору на проведення проектних робіт, згідно якого, в силу ст.ст. 837,887 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даних норм Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору в якості попередньої оплати позивач перерахував відповідачу 33 006, 00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 401 від 02.07.2013 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо розробки та обов'язкового узгодження проекту в ПАТ «Донецькміськгаз» та ДП «Донецькстандартметрологія» позивач звернувся до суду з позовом про повернення перерахованого авансового платежу.

Згідно ст. ст. 887, 888, 889 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язаний розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник - прийняти та оплатити їх. При цьому, замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, яке, також, може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на виконання умов договору, передав відповідачу технічне завдання на розробку проектно-кошторисної документації та влаштування комерційного вузла обліку природного газу.

02.07.2013 року позивач перерахував на поточний рахунок відповідача передоплату в розмірі 33 006, 00 грн, як передбачено умовами договору, та не заперечується відповідачем.

За умовами договору та відповідно до вимог ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Отже, акт прийняття-передачі виконаних робіт є єдиним прямим доказом, що може засвідчувати виконання підрядником своїх зобов'язань належним чином.

Згідно з п. 4.7 договору № 10 від 01.07.2013 року, замовник зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу та підписати акт здавання-приймання виконаних роботи за умови належного виконання такої роботи підрядником протягом 3-х днів з дати одержання названого акта від підрядника.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором № 10 від 01.07.2013 року.

Наявна в матеріалах справи переписка між сторонами свідчить про те, що відповідач приступив до виготовлення проекту, однак через зауваження експертів ПАТ «Донецькміськгаз» (лист № 798 від 12.09.2013 року, № 846 від 23.09.2013 року, № 1131 від 18.11.2013 року, № 1231 від 10.12.2013 року) не виконав покладеного на нього договором № 10 від 01.07.2013 року обов'язку з узгодження проекту. Зазначене підтверджено листом ПАТ «Донецькміськгаз» від 19.05.2014 року (а. с. 34, т. 2), згідно якого відповідач неодноразово подавав проект на узгодження, після кожного розгляду проекту він повертався підряднику на доопрацювання з відповідними зауваженнями і станом на час розгляду спору проектна документація по реконструкції вузла обліку газу ПАТ «НОРД» не узгоджена оскільки відповідачем не усунуто всіх недоліків.

Таким чином колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що додані відповідачем до матеріалів справи робочі проекти не можуть бути належним доказом виконання ним підрядних робіт за договором, оскільки вони не були узгоджені в установленому законом та договором порядку.

Твердження відповідача про те, що саме несвоєчасність виконання замовником взятих на себе зобов'язань щодо надання правильних вихідних даних призвело до порушення строків виготовлення та передачі робочого проекту на узгодження в ПАТ «Донецькміськгаз» та ДП «Донецькстандартметрологія» судом обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки прострочення кредитора, як свідчать матеріали справи (1 місяць), могли бути підставою продовження терміну робіт лише на місяць, а роботи не виконано та робочі проекти не узгоджені протягом року.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідачем не надано належних доказів виконання робіт у визначений договором строк.

04.10.2013 року ПАТ «Норд» надіслало на адресу відповідача претензію № 3451 з проханням повернути сплачені грошові кошти протягом трьох банківських днів з дати отримання даної претензії та вимогою розірвати договір. Відповідач листом від 28.10.2013 року за № 100 відмовився повернути кошти, але погодився на розірвання договору № 10 за умови доплати за додатково виконані роботи по переробці проектних рішень в сумі 9 798, 00 грн.

Згідно з п. 7.2 договору, строк дії даного договору встановлений з моменту підписання до 31.12.2013 року. Оскільки, доказів укладання сторонами додаткової угоди про продовження строку дії останнього суду не надано, суд дійшов правомірного висновку, що строк дії договору, в силу п. 7.2 закінчився 31.12.2013 року.

Доказів виконання робіт на суму 33 006, 00 грн чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано. Відтак, після вимоги позивача про розірвання договору та закінчення строку дії договору відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13.

Отже, враховуючи, що на час судового розгляду даної справи договір № 10 від 01.07.2013 року, на виконання якого були сплаченні грошові кошти у сумі 33 006, 00 грн, припинив дію, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правової підстави утримання спірних коштів, а відтак, вимога про стягнення 33 006, 00 грн підлягає задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань позивач крім стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, просить стягнути з відповідача 363, 00 грн інфляційних втрат, 447, 60 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Дана позиція закріплена у п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Враховуючи викладене місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 611 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. ст. 216, 217, 231 ГК України господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання у вигляді господарських санкцій застосовується на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання. Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 року у господарській справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011 року у справі № 4/5025/1063/11.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, колегія погоджується з висновком суду, що пеню у розмірі 32 505, 00 грн нараховано у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/1810/14 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Енергоавтоматика» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/1810/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/1810/14 залишити без змін.

3.Справу № 910/1810/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко