Постанова

від 30.10.2014 по справі 910/1810/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 910/1810/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачаНесвіт О.О., Несвіт О.В., представники, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Енергоавтоматика" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі№ 910/1810/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Норд" доДочірнього підприємства "Енергоавтоматика", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПублічне акціонерне товариства "Донецькміськгаз", простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Норд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Енергоавтоматика" про повернення грошової суми з урахуванням штрафних санкцій і пені за договором №10 від 01.07.2013 у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, а саме: боргу у розмірі 33006грн, суми інфляційних втрат у розмірі 363грн, 3% річних у розмірі 447,60грн та пеню у розмірі 32505грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 (судді Грєхова О.А. - головуючий, Кирилюк Т.Ю., Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 (судді: Жук Г.А. - головуючий, Дикунська С.Я., Мальченко А.О.), позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Енергоавтоматика" на користь Публічного акціонерного товариства "НОРД" 33006грн основного боргу, 32505грн пені та 1804,97грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на повторний розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.231 Господарського кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.07.2013 між ПАТ "Норд" (замовник) та ДП "Енергоавтоматика (підрядник) було укладено договір №10 на придбання обладнання, монтаж та наладку вузла обліку витрат природного газу, за умовами п.1.1 якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати роботи, а замовник в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити придбання обладнання та наступну роботу: проект з узгодженням в ПАТ "Донецькміськгаз" та ДП "Донецькстандартметрологія", монтаж та наладку комерційного вузла обліку витрат природного газу згідно вимог стандарту ДСТУ ГОСТ 8.586.1...5:2009 на ПАТ "Норд" та інших діючих нормативів. Строк виконання робіт: червень 2013 року - грудень 2013 року.

Згідно з п.2.1, 2.2 договору оплата за обладнання та виконані підрядником роботи здійснюється за її договірною ціною, яка не перевищує 197000грн, (в т.ч. ПДВ 20 % - 32833,33грн). Договірна ціна, визначена у п.2.1 цього Договору, включає в себе відшкодування витрат підрядника, плату за обладнання та виконану роботу в термін згідно календарного плану.

Сторони визначили порядок розрахунків: 1 етап: передоплата за проект - 33006грн. Після виконання проекту та надання кошторисної документації на обладнання та роботи по монтажу вузла обліку газу для узгодження з замовником. 2 етап: Передоплата за обладнання. Остаточний розрахунок за даним договором проводиться згідно акту виконаних робіт та рахунку, протягом 10 днів з моменту отримання рахунку (розділ 3).

Згідно з умовами договору підрядник зобов'язався забезпечити своєчасну здачу змонтованого вузла обліку газу представникам ПАТ "Донецькміськгаз" та центру метрології та стандартизації, а замовник зобов'язався оплатити підряднику роботу в розмірі та строки, встановлені договором (п.п. 4.1, 4.5).

Відповідно до п.7.2 договору строк дії даного договору: з моменту підписання по 31.12.2013 року.

На виконання умов договору в якості попередньої оплати позивач перерахував відповідачу 33006грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №401 від 02.07.2013.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розробки та обов'язкового узгодження проекту в ПАТ "Донецькміськгаз" та ДП "Донецькстандартметрологія", звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення боргу (перерахованого авансового платежу) в розмірі 33006грн, інфляційних та річних, нарахованих на цю суму, та пені.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, вказав на їх обґрунтованість. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Статтею 849 даного Кодексу передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договору передав відповідачу технічне завдання на розробку проектно-кошторисної документації та влаштування комерційного вузла обліку природного газу.

02.07.2013 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача передоплату в розмірі 33006грн, як передбачено умовами договору, та не заперечується відповідачем.

Згідно з п.4.7 договору №10 від 01.07.2013 замовник зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу та підписати акт здавання-приймання виконаних робіт за умови належного виконання такої роботи підрядником протягом 3-х днів з дати одержання названого акта від підрядника.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором №10 від 01.07.2013. Наявна в матеріалах справи переписка між сторонами свідчить про те, що відповідач приступив до виготовлення проекту, однак через зауваження експертів ПАТ "Донецькміськгаз" (лист № 798 від 12.09.2013, № 846 від 23.09.2013, № 1131 від 18.11.2013, № 1231 від 10.12.2013) не виконав покладеного на нього договором обов'язку з узгодження проекту. Зазначене підтверджено листом ПАТ "Донецькміськгаз" від 19.05.2014, згідно якого відповідач неодноразово подавав проект на узгодження, після кожного розгляду проекту він повертався підряднику на доопрацювання з відповідними зауваженнями і станом на час розгляду спору проектна документація по реконструкції вузла обліку газу ПАТ "НОРД" не узгоджена, оскільки відповідачем не усунуто всіх недоліків.

За таких обставин суди дійшли висновку, що додані відповідачем до матеріалів справи робочі проекти не можуть бути належним доказом виконання ним підрядних робіт за договором, оскільки вони не були узгоджені в установленому законом та договором порядку.

При цьому суди відхили твердження відповідача про те, що саме несвоєчасність виконання замовником взятих на себе зобов'язань щодо надання правильних вихідних даних призвело до порушення строків виготовлення та передачі робочого проекту на узгодження в ПАТ "Донецькміськгаз" та ДП "Донецькстандартметрологія", оскільки прострочення кредитора, як свідчать матеріали справи (1 місяць), могли бути підставою продовження терміну робіт лише на місяць, а роботи не виконано та робочі проекти не узгоджені протягом року.

Відтак, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що відповідачем не надано належних доказів виконання робіт у визначений договором строк.

04.10.2013 ПАТ "Норд" надіслало на адресу відповідача претензію №3451 з проханням повернути суму авансу протягом трьох банківських днів з дати отримання даної претензії та вимогою розірвати договір. Відповідач листом від 28.10.2013 за №100 відмовився повернути кошти, але погодився на розірвання договору №10 за умови доплати за додатково виконані роботи по переробці проектних рішень в сумі 9798грн.

Як було зазначено вище, за умовами п.7.2 договору, строк дії даного договору встановлений з моменту підписання до 31.12.2013. Оскільки, доказів укладання сторонами додаткової угоди про продовження строку дії останнього суду не надано, суди дійшли висновку, що строк дії договору закінчився 31.12.2013.

Враховуючи викладене вище, а також те, що доказів виконання робіт на суму 33006грн чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано, суди дійшли висновку щодо задоволення вимоги про стягнення 33006грн.

Разом з тим колегія не погоджується з посиланням судів попередніх інстанцій на норми ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивач перерахував відповідачу грошові кошти за договором, тому ці грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими чи збереженими.

Що стосується вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних є безпідставною, оскільки стягнення з виконавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором на проектні роботи, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується стягнення пені, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.

За змістом статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Суди встановили, що в п.5 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що пеню у розмірі 32505грн нараховано у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Енергоавтоматика" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі № 910/1810/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда