Постанова

від 02.10.2014 по справі 826/12048/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 02 жовтня 2014 року                   13:20                           № 826/12048/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Деланта» до:Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві третя особа:Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про:визнання неправомірними дій та скасування постанови від 17.07.2014 № 44042987,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Деланта» з позовом до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, в якому позивач просить: -          визнати дії головного державного виконавця Шпака О.І. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження № 44042987 неправомірними; -          визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження 17.07.2014 № 44042987. В обґрунтування позову позивач зазначає, що головним державним виконавцем Шпаком О.І. неправомірно відкрито виконавче провадження № 44042987 по виконанню постанови  ІДАБК у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від  28.05.2014 року, оскільки, як зазначає позивач, вказана постанова ІДАБК у Київській області про накладення штрафу не набрала законної сили та оскаржується у суді, а відтак у відповідача не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження по її виконанню. По суті, доводи представника позивача у судовому засіданні зводились до того, що державний виконавець повинен був перевірити – чи набрала постанова Інспекції законної сили та лише після цього вирішувати питання про відкриття виконавчого провадження. За наведених обставин позивач просить задовольнити позов. Відповідач, з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає спірну постанову законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування. У той же час, відповідач у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. Враховуючи наведене та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів. Третя особа подала заперечення проти позову у яких у задоволенні позову просила відмовити. Зокрема, у своїх запереченнях третя особа зазначила, що станом на момент подачі до державного виконавця заяви про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення штрафу (виконавчого документу) вказана постанова набрала законної сили та доказів про оскарження її у судовому порядку до ІДАБК у Київській області від позивача не надходило. Відтак, третя особа вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена правомірно. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. Втім, відповідачем подані заперечення проти позову, де він заперечує проти задоволення позову. З огляду на наведене ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України. При цьому, надалі на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області прийнято постанову від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Згідно із зазначеною постановою визнано ТОВ «Деланта» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 54  810,00 грн. Постанова скріплена печаткою та підписом заст. начальника, містить дату набрання чинності – з 12.06.2014 р. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Судом встановлено, що ІДАБК у Київській області подано до Відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження по постанові від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04 про накладення штрафу. При цьому, у заяві про відкриття виконавчого провадження додатково вказано, що постанова про накладення штрафу набрала законної сили 12.06.2014 року. Так, 17.07.2014 року державним виконавцем винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження 17.07.2014 № 44042987. У постанові міститься посилання на виконавчий документ: постанова від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04. Крім іншого, зазначено у постанові, що виконавчий документ видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області із зазначенням адреси – м. Київ, б-р. Л.Українки, код ЄДРПОУ 37783132. Боржником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Деланта», адреса: м. Київ, вул. Пчілки, 2-б, код ЄДРПОУ 36825003. Зазначено, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 12.06.2014 р., що відповідає відомостям, наведеним у виконавчому документі (постанові). Вказується також, що заява про примусове виконання подана 14.07.2014 р. Згідно із оскаржуваною постановою боржнику запропоновано самостійно виконати виконавчий документ до 23.07.2014 р. включно. Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного. Згідно з ч. 1. ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. Згідно з приписами статті 25 зазначеного Закону («Прийняття виконавчого документа до виконання») державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1). Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч.2). У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства, змісту виконавчого документа, який відповідає вимогам ст. 18 Закону, враховуючи відсутність визначених ст. 26 Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, в силу наведених вище норм законодавства державний виконавець був зобов'язаний прийняти до виконання постанову Інспекції про стягнення штрафу, а також відкрити виконавче провадження, прийнявши відповідну постанову, що у даному випадку і було правомірно вчинено державним виконавцем. В контексті наведеного суд зазначає, що з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається обов'язку державного виконавця перевіряти законність виконавчого документу, обов'язку здійснювати перевірку щодо набрання законної сили (чинності) рішенням, на підставі якого стягується борг, на чому наполягає позивач. В даному випадку державний виконавець керується змістом виконавчого документу та може відмовити у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 26 вищезгаданого Закону, у разі наявності цієї інформації у державного виконавця. З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови та підстав для її скасування. При цьому, доводи позивача про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження оскільки, як зазначає позивач, постанова про накладення штрафу була оскаржена позивачем до суду та не набрала законної сили, є необґрунтованими та не можуть братися судом до уваги, з огляду на те, що у постанові, як зазначено вище, вказана дата набрання нею чинності - 12.06.2014 року, відомості про що зазначені виходячи з відсутності у Інспекції документально підтверджених відомостей про її оскарження, а відтак у відповідності до вищезазначених положень ЗУ "Про виконавче провадження" у відповідача не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за даним виконавчим документом. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що у разі, якщо після відкриття виконавчого провадження рішення відповідного органу (посадової особи) буде скасовано, провадження підлягатиме, виконавче провадження підлягатиме закінченню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 вищезгаданого Закону, чим забезпечується захист прав боржника від незаконного стягнення сум за виконавчим документом навіть у разі відкриття виконавчого провадження за таким документом до скасування відповідного рішення, на підставі якого стягується сума боргу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи наведене у сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог,  суд не вбачає підстав для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та визнання протиправними дій щодо її прийняття, яка (постанова) за висновком суду є законною та обґрунтованою, вірною по суті, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити. Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.         Суддя                                                                                                        О.А. Кармазін