Ухвала

від 17.12.2014 по справі 826/12048/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12048/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деланта» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деланта» до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 17.07.2014 № 44042987, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деланта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області в якому просило визнати дії головного державного виконавця Шпака О.І. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження № 44042987 неправомірними; визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2014 № 44042987.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області прийнято постанову від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої визнано ТОВ «Деланта» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 54 810,00 грн.

Постанова скріплена печаткою та підписом заст. начальника, містить дату набрання чинності - з 12.06.2014.

ІДАБК у Київській області подано до Відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження по постанові від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04 про накладення штрафу. При цьому, у заяві про відкриття виконавчого провадження додатково вказано, що постанова про накладення штрафу набрала законної сили 12.06.2014.

17.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 17.07.2014 № 44042987 в якій міститься посилання на виконавчий документ: постанову від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04.

Крім іншого, зазначено у постанові, що виконавчий документ видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області із зазначенням адреси - м. Київ, б-р. Л.Українки, код ЄДРПОУ 37783132.

Боржником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Деланта», адреса: м. Київ, вул. Пчілки, 2-б, код ЄДРПОУ 36825003.

Зазначено, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 12.06.2014, що відповідає відомостям, наведеним у виконавчому документі (постанові). Вказується також, що заява про примусове виконання подана 14.07.2014.

Згідно із оскаржуваною постановою боржнику запропоновано самостійно виконати виконавчий документ до 23.07.2014 включно.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом з вимогою визнати її протиправною та скасувати, а дії державного виконавця щодо її прийняття неправомірними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова державного виконавця є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 вказаного Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства, змісту виконавчого документа, який відповідає вимогам ст. 18 Закону, враховуючи відсутність визначених ст. 26 Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, в силу наведених вище норм законодавства державний виконавець був зобов'язаний прийняти до виконання постанову Інспекції про стягнення штрафу, а також відкрити виконавче провадження, прийнявши відповідну постанову, що і було вчинено державним виконавцем.

Крім цього, з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається обов'язку державного виконавця перевіряти законність виконавчого документу, обов'язку здійснювати перевірку щодо набрання законної сили (чинності) рішенням, на підставі якого стягується борг, на чому наполягає позивач. Державний виконавець керується змістом виконавчого документу та може відмовити у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі наявності цієї інформації у державного виконавця.

При цьому, доводи позивача про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження оскільки, як зазначає позивач, постанова про накладення штрафу була оскаржена позивачем до суду та не набрала законної сили, є необґрунтованими та не можуть братися до уваги, з огляду на те, що у постанові, вказана дата набрання нею чинності - 12.06.2014, відомості про що зазначені виходячи з відсутності у Інспекції документально підтверджених відомостей про її оскарження, а відтак у відповідності до вищезазначених положень Закону України «Про виконавче провадження», у відповідача не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за даним виконавчим документом.

Надана представником позивача копія вступної та резолютивної частин постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, якою задоволено позов ТОВ «Деланта» в частині визнання неправомірним та скасування припису відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.05.2014 № С-1305/2, а також визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.05.2014 № З-2805/1-7/10-31/2805/08/04 колегією суддів не береться до уваги, оскільки прийнята пізніше, ніж державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, у разі, якщо після відкриття виконавчого провадження рішення відповідного органу (посадової особи) буде скасовано, виконавче провадження підлягатиме закінченню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 44042987) від 17 липня 2014 року діяв на підставі та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та обґрунтованою.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваної постанови, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деланта» є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деланта» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 19.12.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.