Рішення

від 02.10.2014 по справі 912/2614/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 рокуСправа № 912/2614/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2614/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК", м.Фастів Київської області

до відповідача: дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Кіровоград

про стягнення 92 962,79 грн.

Представники сторін:

від позивача - Кондратьєв В.Ю., керівник;

від відповідача - Шкуруп А.О., довіреність № 100 від 18.09.14, провідний юрисконсульт.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК (надалі - ТОВ "Артемсіль Регіони-СК") звернулось до господарського суду Кіровоградської області (надалі - господарський суд) з позовною заявою, в якій просить стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") заборгованість в загальному розмірі 92 962,79 грн., що складається із суми основного боргу в розмірі 77 971,80 грн., 6 968,62 грн. 3% річних та 8 022,37 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування підстав позову зазначено про порушення відповідачем умов договору поставки № 655 від 01.08.2011 в частині проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар.

Відповідач позов заперечив, пославшись на відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідного товару саме відповідачем через те, що довіреності на отримання товару не надано, та зазначив, що строк оплати за договором не настав у зв'язку із ненаданням позивачем всіх супровідних документів на товар (відзив від 17.09.2014) (а.с. 43-46).

В судовому засіданні 02.10.2014 представником позивача позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю; представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог за наведених у відзиві обставин.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 між сторонами укладено договір поставки № 655 (надалі - Договір), за умовами якого ТОВ "Артемсіль Регіони-СК" (Постачальник) зобов'язався у 2011 році в порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, систематично поставляти товар (продукцію), а ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Покупець) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, приймати товар (продукцію) та оплачувати його (а.с. 12-15).

Предметом поставки за Договором є сіль технічна у кількості 2500 тонн; передбачено, що обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реально фінансування видатків (п.п. 1.2, 1.3. Договору). Ціна товару - 332,0 грн. з ПДВ, з урахуванням транспортних витрат (п. 3.1. Договору). Строк дії Договору - з моменту його підписання до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п. 10.1. Договору).

Зазначені вище та інші умови Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору, викладеного у формі єдиного документа, обома сторонами та скріплення печатками підприємств.

Як передбачено ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у встановлений договором строк. За приписами ст. ст. 689, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, та оплати повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки №655 від 01.08.2011 в період грудень 2011 - січень 2012 поставлено, а відповідачем отримано товар - сіль технічна на загальну суму 176 971,80 грн. Поставка й отримання товару оформлено за видатковими накладними № РН-0001792 від 01.12.2011 на суму 87 368,70 грн., № РН-0001802 від 02.12.2011 на суму 44 788,15 грн., № РН-0001851 від 05.12.2011 на суму 21 902,68 грн. та № РН-0000085 від 05.01.2012 на суму 22 912,27 грн. (а.с. 16-19).

Вказані накладні містять необхідні для первинних документів обов'язкові реквізити, а тому оцінюються господарським судом як належні докази на підтвердження здійснення зафіксованих в них господарських операцій з поставки товару.

Заперечення відповідача щодо відсутності довіреностей на одержання зі сторони відповідача товару не спростовує факт отримання ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" товару за вищезазначеними накладними, оскільки отримання відповідного товару визнається безпосередньо відповідачем в поясненнях від 02.10.2014 та підтверджується проведеними відповідачем оплатами (а.с. 67-76, 99).

Крім того, доставка товару здійснювалась залізничним транспортом, про що свідчать відповідні накладні (а.с. 87-94); на кожну здійснену поставку позивачем виписано податкові накладні (а.с. 95-98).

Однак, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково та з порушенням договірних строків оплати, сплативши позивачеві в період з 15.08.2012 по 27.09.2012 лише 99 000,00 грн. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 77 971,80 грн.

Відповідач у відзиві на позов розрахунок позивача щодо здійснених поставок на загальну суму 176 971,80 грн. та проведених оплат на суму 99 000,00 грн. не заперечив, проте вважає, що строк виконання зобов'язання за Договором не настав з підстав ненадання позивачем всіх документів, які визначені умовами Договору.

Оцінивши наведені доводи відповідача, господарський суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою ст. 692 Цивільного кодексу України. За положеннями наведеної норми покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, оплата за товар має здійснюватися у повному обсязі одночасно з отриманням товару, однак сторони мають право визначити в договорі інші строки оплати товару, у тому числі після його отримання.

Так, за приписами частини першої ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Відстрочення чи розстрочення платежу фактично є перенесенням строків сплати на визначений договором термін. При цьому відстрочкою платежу вважається умова оплати, при якому повний платіж здійснюється через певний час після виконання зобов'язань з поставки товару. Розстрочкою платежу вважається умова оплати, при якому платежі за договором здійснюються також через певний час після виконання зобов'язань з поставки товару (допускається також здійснення першого платежу одночасно з поставкою товару), але в кілька етапів.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі (чи видаткової накладної) та товарно-транспортної накладної з відстрочкою платежу до 90 (дев'яносто) календарних днів (пункт 4.1. Договору).

Отже, сторони узгодили в Договорі відстрочку платежу і Покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару не пізніше граничної дати, встановленої терміном відстрочки.

Посилання відповідача на те, що строк оплати товару не настав у зв'язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату, після чого за твердженням відповідача має здійснюватися відлік строку відстрочення, наведено без врахування умов Договору, яким передбачено, що видаткова накладна, згідно з якою відповідач зобов'язаний приймати поставлені товари, додається до рахунка (п. п. 4.4., 6.1.2. Договору). Отже, за умовами Договору рахунок на оплату і видаткова накладна направляються Покупцеві одночасно з поставкою товару, що за поясненням позивача було здійснено в даному випадку та на підтвердження чого надано, у тому числі, копії виписаних рахунків-фактур (а.с.65-66, 77-80). Відповідач, який не заперечує отримання товару та видаткових накладних, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на доводить жодними доказами, що під час прийняття відповідачем товару було виявлено відсутність певних документів, надання яких передбачено Договором.

Так, згідно пункту 2.4. Договору приймання продукції за кількістю і якістю провадиться уповноваженими представниками Покупця і Постачальника в порядку та на умовах, передбачених Договором відповідно до:

- у разі приймання будь-якого товару (продукції) окрім паливно-мастильних матеріалів відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 (надалі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7 (надалі - Інструкція № П-7).

Пунктом 12 Інструкції № П-6 встановлено, що приймання продукції по кількості робиться за транспортними і супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та ін.) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази складення вказаного в Інструкції № П-6 акта із зазначенням про відсутність документа, зокрема рахунку-фактури.

Натомість, доказами, які спростовують твердження відповідача про не отримання рахунків є, зокрема, посилання в платіжних документах відповідача під час здійснення часткових оплат на рахунок-фактуру № СФ-0000034 від 05.01.2012 (а.с. 67-76).

Не підтверджується матеріалами справи і твердження відповідача про не отримання зі сторони позивача документів, визначених пунктом 2.2. Договору, а саме - сертифіката на посвідчення якості відповідної продукції.

Так, за вимогами пункту 14 Інструкції № П-7, у відповідності до вимог якої має здійснюватися приймання товару за Договором (п. 2.4. Договору), приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться в точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.), що поставляється. Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Однак, докази складення зазначеного вище акта в матеріалах справи відсутні. Натомість, позивачем надано до суду копії посвідчень якості товару, які відповідають поставленій відповідачеві продукції та відповідним датам відвантаження (а.с. 81-86).

Більш того, стаття 666 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Між тим, документально підтверджені відомості щодо реалізації відповідачем зазначених вище положень закону в матеріалах справи відсутні.

Умови Договору стосовно товарно-транспортної накладної сторонами не застосовувались у зв'язку з перевезенням товару залізничним транспортом.

Висновок відповідача про те, що поставка товару за Договором не є здійсненою у зв'язку з не переданням позивачем супровідних документів, що визначені пунктом 2.2. Договору, є помилковим, оскільки умови Договору не встановлюють вказане як момент виконання Продавцем обов'язку з поставки товару.

Згідно пункту 1.2. Договору Постачальник виконує доставку товару у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (редакція 2000 року) з урахуванням особливостей, наведених у цьому Договорі, на умовах франко-склад місце поставки - склад Покупця.

Франко - це термін у міжнародній торгівлі, що позначає певне місце, визначене в договорі купівлі-продажу, у якому відбувається перехід права власності на товар та відповідальності за нього від продавця до покупця.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим Договором, засвідчується підписанням акта приймання-передачі (чи видаткової накладної) та товарно-транспортної накладної.

Отже, підписання відповідачем видаткових накладних про отримання товару свідчить про виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша ст. 530 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, враховуючи наявні у справі докази, позовні вимоги ТОВ "Артемсіль Регіони-СК" про стягнення з ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суми основного боргу в розмірі 77 971,80 грн., що є вартістю поставленого позивачем і не оплаченого відповідачем товару, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати стягнення з боржника інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, а тому вимога ТОВ "Артемсіль Регіони-СК" про стягнення з ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" інфляційних втрат і 3% річних на підставі частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірною.

Перевіривши розрахунок позивача по вказаним нарахуванням, господарський суд зазначає, що позивачем правильно визначено початок перебігу строку відстрочки, встановленого Договором, однак безпідставно включено в період часу, за який нараховано 3% річних, дні фактичної сплати відповідачем заборгованості та не враховано в окремих випадках положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача та дні фактичної сплати відповідачем суми боргу і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок 3% річних:

- по оплаті товару за накладною від 01.12.2011

за період з 01.03.2012 по 14.08.2012 на суму простроченого платежу 87 368,70 грн. в розмірі 1 195,95 грн.

за період з 15.08. по 16.08.2012 на суму простроченого платежу 77 368,70 грн. в розмірі 12,68 грн.;

за період з 17.08. по 19.08.2012 на суму простроченого платежу 67 368,70 грн. в розмірі 16,57 грн.;

за 20.08.2012 на суму простроченого платежу 57 368,70 грн. в розмірі 4,70 грн.;

за період з 21.08. по 22.08.2012 на суму простроченого платежу 47 368,70 грн. в розмірі 7,77 грн.;

за період з 23.08. по 27.08.2012 на суму простроченого платежу 37 368,70 грн. в розмірі 15,32 грн.;

за період з 28.08. по 06.09.2012 на суму простроченого платежу 27 368,70 грн. в розмірі 22,43 грн.;

за період з 07.09. по 16.09.2012 на суму простроченого платежу 17 368,70 грн. в розмірі 14,24 грн.;

за період з 17.09. по 20.09. на суму простроченого платежу 7 368,70 грн. в розмірі 2,42 грн.;

всього - 1 292,08 грн.

- по оплаті товару за накладною від 02.12.2011

за період з 02.03. по 20.09. на суму простроченого платежу 44 788,15 грн. в розмірі 745,25 грн.;

за період з 21.09. по 26.09.2012 на суму простроченого платежу 42 156,85 грн. в розмірі 20,73 грн.;

за період з 27.09.2012 по 14.07.2014 на суму простроченого платежу 33 156,85 грн. в розмірі 1 787,03 грн.;

всього - 2 553,01 грн.;

- по оплаті товару за накладною від 05.12.2011 за період з 06.03.2012 (03 та 04.03.2012 вихідні - субота, неділя) по 14.07.2014 на суму простроченого платежу 21 902,68 грн. в розмірі 1 548,51 грн.;

- по оплаті товару за накладною від 05.01.2012 за період з 05.04.2012 по 14.07.2014 на суму простроченого платежу 22 912,27 грн. в розмірі 1 563,55 грн.;

що всього становить 6 957,15 грн. 3% річних.

Отже, позовні вимоги про стягнення 6 968,62 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 957,15 грн. Підстави для стягнення 3% річних в розмірі 11,47 грн. відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача, про що зазначено вище.

Розрахунок позивачем інфляційних втрат за періоди: березень-вересень 2012 за накладною від 01.12.2011, березень 2012 - червень 2014 за накладними від 02.12.2011 і від 05.12.2011 та квітень 2012 - червень 2014 за накладною від 05.01.2012 в загальному розмірі 8022,37 грн. відповідає встановленим обставинам справи та вказана вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "Артемсіль Регіони-СК" про стягнення з ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заборгованості в розмірі 92 962,79 грн., що складається із суми основного боргу в розмірі 77 971,80 грн., 6 968,62 грн. 3% річних та 8 022,37 грн. інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню в розмірі 92 951,32 грн., з яких: 77 971,80 грн. основний борг, 8 022,37 грн. інфляційні втрати, 6 957,15 грн. 3% річних. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, ідентифікаційний код 32039992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК" (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Червоний шлях, 10, ідентифікаційний код 33534816) - 92 951,32 грн. заборгованості, з яких: 77 971,80 грн. основний борг, 8 022,37 грн. інфляційних втрат, 6 957,15 грн. 3% річних, а також 1 859,02 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.10.2014.

Суддя В.В.Тимошевська