Постанова

від 17.09.2014 по справі 910/3568/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 910/3568/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Грабенко В.А.

за участі представників

від сторін:

позивача Мамедова О.Л. дов. від 16.09.2014р. б/н

відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду

справи повідомлений належним чином

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

ТОВ "Владиоль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р.

у справі № 910/3568/14 (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом ТОВ "Вельтон - Україна"

до відповідача ТОВ "Владиоль"

про стягнення боргу за Договором оренди напівпричепа

у загальному розмірі 166 408, 75 грн.,

основного боргу 112 772, 87 грн.,

інфляційних втрат у розмірі - 927, 90 грн.,

3% річних - 8 108, 43 грн., 44 599, 55 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Вельтон - Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ "Владиоль" про стягнення боргу за Договором оренди напівпричепа №13/10 від 29.04.2010р. у загальному розмірі 166 408, 75 грн., у тому числі: основного боргу 112 772, 87 грн., інфляційних втрат у розмірі - 927, 90 грн., 3% річних - 8 108, 43 грн., 44 599, 55 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. №910/3568/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. №910/3568/14 відповідач ТОВ "Владиоль" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. №910/3568/14 скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ "ВЕЛЬТОН УКРАЇНА" у повному обсязі.

Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 20.06.2014р., відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, на підставі ст.ст.4-6, 69 ГПК України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., апеляційну скаргу ТОВ "Владиоль" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/3568/14 передано на розгляд колегії суддів: головуючий судя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тищенко І.А.

Ухвалою КАГС від 20.06.2014 р. №910/3568/14 колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тищенко І.А. поновлено строк на апеляційне оскарження Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014р., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено судове засідання.

За Розпорядженням заступника Голови КАГС від 12.08.2014р., враховуючи перебування судді Тищенко А.І. у черговій відпустці, змінено склад колегії суддів, подальший розгляд справи здійснювала колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 16.09.2014р., враховуючи перебування судді Тарасенко К.В. у черговій відпустці, змінено склад колегії суддів, подальший розгляд справи здійснювала колегія у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою КАГС від 17.09.2014р. прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Яковлєв М.Л.

У судове засідання від 17.09.2014р. не з'явився відповідач, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується залученим до матеріалів справи зворотнім поштовим повідомленням № 09-33/29761.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти продовження розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Владиоль" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. по даній справі залишити без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між ТОВ "ВЕЛЬТОН-УКРАЇНА" (орендодавець) та ТОВ "Владиоль" (орендар) 29.04.2010 р. було укладено Договір оренди напівпричепа №13/10 (надалі - "Договір") (т. 1 арк.с. 15).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується передати орендареві в термінове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти в термінове платне користування напівпричепи (надалі транспортні засоби) і зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Характеристики транспортного засобу:

1) напівпричеп Wielton NW 33 S, реєстраційний номер: АА 6886 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91019163;

Згідно п. 1.4 Договору транспортний засіб передається в оренду з метою використання орендарем для господарської діяльності в межах навантаження визначених ТУ.

У відповідності з п. 1.5 Договору строк оренди транспортного засобу за цим Договором становить 24 місяці, починаючи з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі транспортного засобу. Строком закінчення орендного періоду є дата виставлення орендодавцем останнього рахунку-фактури згідно графіка виплати орендних платежів, що наведений в Додатку №1 до даного договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно Графіку виплати орендних платежів (Додаток №1 до Договору) встановлено конкретні терміни оплати орендної плати помісячно по травень 2012р., тобто до закінчення строку дії Договору оренди (т.1 арк.с. 17).

Згідно п. 3.1 Договору передача в оренду і повернення транспортного засобу здійснюється за Актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного договору.

Датами фактичного прийняття транспортного засобу в оренду орендарем і повернення його орендодавцю вважаються дати підписання сторонами відповідних Актів прийому-передачі (п. 3.2 Договору).

Пунктом 5.2.1 Договору визначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі за будь-яких обставин в абсолютно безумовному порядку на основі отриманих від орендодавця рахунків-фактур вносити щомісячні орендні платежі згідно Додатку №1 до даного Договору (т.1 арк.с. 17).

Згідно п. 10.1 Договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "ВЕЛЬТОН-УКРАЇНА" на підставі Акту приймання-передачі від 01.05.2010р. передало, а ТОВ "Владиоль" прийняло у тимчасове платне користування напівпричеп Wielton NW 33 S, реєстраційний номер: АА 6886 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91019163 (т.1 арк. с. 18).

У період з травня 2010р. по травень 2012 р. між позивачем та відповідачем БУЛО ПІДПИСАНО ЩОМІСЯЧНІ АКТИ ЗДАЧІ-ПРИЙНЯТТЯ робіт щодо оренди напівпричепа на загальну суму 168 434,98 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач ТОВ "Вельтон - Україна" стверджував, що за весь період оренди напівпричепа з травня 2010р. по травень 2012р. відповідачем було сплачено орендні платежі частково на суму - 55 662,12 грн., останній платіж було здійснено відповідачем 22.05.2013р., що погашує борг за період з 31.05.2010р. по 31.01.2011р., що підтверджується банківськими Виписками з Р/рахунку позивача (т.1 арк. с. 44-74). Таким чином, борг з орендної плати за спірний період з 31.01.2011р. по 05.06.2012р. становить - 112 772,87 грн.

У зв'язку із наведеним позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 112 772,87 грн., а саме за спірний період з 31.01.2011р. по 05.06.2012р. Доказів погашення пред'явленої заборгованості за Договором оренди напівпричепа відповідачем ні у суді першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з Претензією №36 від 04.10.2011р. в якій просив погасити існуючу заборгованість станом на листопад 2011р. на суму 96 781, 28 грн. (т.1 арк. с. 76), проте відповідач відповіді на Претензію не надав, існуючої заборгованості в повному обсязі не погасив.

За оцінкою колегії суддів, відповідачем було порушено договірні обов'язки, щодо сплати орендної плати, які чітко були визначенні Графіком виплати орендних платежів (Додаток №1 - арк.с. 17).

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті орендних платежів у розмірі 112 772,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем було заявлено похідну вимогу про стягнення з відповідача 44 599,55 грн. неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, а саме у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендар зобов'язаний повернути транспортний засіб орендодавцю, а орендодавець прийняти його протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку оренди транспортного засобу за цим Договором за адресою визначеною у пункті 3.3.

Позивач вказував, що напівпричеп Wielton NW 33 S, реєстраційний номер: АА 6886 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91019163 станом на момент звернення позивача до суду першої інстанції відповідачем не повернуто, Акту приймання-передачі напівпричепа з оренди сторонами не складалося та не підписувалося.

Відповідачем під час розгляду справи у місцевому господарькому суді жодних доказів на підтвердження зворотнього не надано, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу майна після закінчення строку оренди передбаченого умовами Договору.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, місцевий господарський суд на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України дійшов висновку про обгрунтованість вимоги щодо виконання зобов'язання про повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії Договору, який за умовами оренди встановлено - 03.06.2012р.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору викладена у Постанові Верховного Суду України від 18.04.11 р. №30/190 та п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Оскільки, місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ "Владиоль" не повернуло орендоване майно (напівпричеп Wielton NW 33 S, реєстраційний номер: АА 6886 ХР, номер шасі: SUDNW3SBF91019163) орендодавцю за Актом приймання-передачі після закінчення строку дії Договору, то, за оцінкою колегії суддів, висновок господарського суду щодо нарахування відповідної неустойки є правомірним.

Позивачем у суді першої інстанції також було заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі - 8 108,43 грн. та інфляційні нарахування у розмірі - 927,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, які судом першої інстанції були перевірені та задоволені у заявленому розмірі.

Відповідач, обгрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначив про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

У доводах апеляційного оскарження ТОВ "Владиоль" стверджував про те, що позивачем не було надано жодного доказу виставлення останнього рахунку-фактури, як це передбачено Договором, тому час сплати орендної плати по пред'явленому боргу ще не настав, неповернення ним орендованого майна також пов'язано із не виставленням позивачем останнього рахунку-фактури, якого відповідач так і не отримав.

За оцінкою колегії суддів, з огляду на те, що п. 1.5. Договору сторони погодили строк оренди транспортного засобу - 24 місяці з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі орендного майна, а за п. 3.4. Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно протягом трьох робочих днів з моменту закінчення строку оренди транспортного засобу, то згідно вищевикладеному, виникнення у відповідача обов'язку повернути орендоване майно пов'язане саме із закінченням строку оренди транспортного засобу, та аж ніяк із закінчення орендного періоду, як на тому наполягає скаржник.

Колегія суддів вважає, що оскільки строк оренди транспортного засобу за Договором оренди напівпричепа №13/10 закінчився у травні 2012р., внаслідок спливу 24 місяців з дня підписання сторонами відповідного Акту прийому-передачі, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно у встановлений Договором строк, тобто з 03.06.2012р.

Крім того, Додатком № 1 до Договору оренди напівпричепа №13/10 від 29.04.2010р. СТОРОНИ ПОГОДИЛИ СТРОКИ СПЛАТИ ОРЕНДНИХ ПЛАТЕЖІВ, що встановлює обов'язок відповідача здійснити орендний платіж відповідного місяця, у передбачений Графіком виплати орендних платежів термін незалежно від отримання/неотримання відповідачем рахунку-фактури (т.1 арк.с. 17).

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно п. 5.2.1. вказаного Договору та Додатку №1, а саме Графіку виплати орендних платежів, в якому визначені конкретні ТЕРМІНИ СПЛАТИ з 31.05.2012р. до 05.06.2012р. (т.1 арк.с. 17), заперечення відповідача з посиланням на неотримання ним рахунків є безпідставними.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що Акт приймання-передачі напівпричепа з оренди від 27.05.2013р., про який зазначає скаржник у своїй скарзі, суду першої інстанції ним не надавалось, до матеріалів апеляційної скарги його також не долучено, тому посилання на існування даного документу є безпідставним.

Щодо зауваження скаржника про укладення Договору оренди напівпричепа №13/10 в іноземній валюті, за яким розмір орендної плати за користування транспортними засобами на місяць складає 625,00 Євро в т.ч. ПДВ, що на день підписання Договору становить 6 561,16 грн. за курсом НБУ (курс НБУ на 29.04.2010 р. - 10,49 грн.) за 1 повний календарний місяць (п. 2.2 Договору), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.3 Договору орендні платежі сплачуються в національній валюті України (гривня) і змінюються залежно від зміни курсу НБУ на день виставлення рахунку-фактури. Орендні платежі сплачуються орендарем відповідно Графіку виплати орендних платежів, що наведений в Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Слід зазначити, що положення чинного законодавства України хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що не Договір оренди напівпричепа №13/10 укладено в іноземній валюті, а відповідно до положень вказаного Договору, еквівалент визначено як будь-яку суму в Євро, яка підлягає перерахунку в гривню із застосуванням певного курсу (офіційний курс обміну валюти НБУ, який діє на дату розрахунку).

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не застосовано строків позовної давності, є також необґрунтованими, оскільки відповідно ч.3 ст. 267 ЦК України та п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що ч.3. ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У судове засідання Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р., в якому було прийнято оскаржене Рішення, відповідач ТОВ «Владиоль» не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, Заяви про застосування позовної давності до суду першої інстанції не надавав, тому зауваження щодо застосування строку позовної давності, у даному випадку, колегія суддів вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави задовольнити апеляційну скаргу. Таким чином, апеляційні вимоги ТОВ «Владиоль» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва у повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. №910/3568/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. № 910/3568/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. № 910/3568/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/3568/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

М.Л. Яковлєв