Рішення

від 29.09.2014 по справі 911/1916/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа № 911/1916/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Лутак Т.В. - головуючий суддя, суддів Зайця Д.Г., Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 304 312, 02 грн.

за участю представників:

від позивача: Сіроус Н.О.

від відповідача: Брижак О.М.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 304 312, 02 грн. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.06.2014 р.

12.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н б/д (вх. № 11288/14 від 12.06.2014 р.) та відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № 11289/14 від 12.06.2014 р.).

Присутній у судовому засіданні 12.06.2014 р. представник позивача надав суду супровідний лист б/н від 12.06.2014 р., до якого додано частину витребуваних судом документів та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1916/14 на п'ятнадцять днів.

У судових засіданнях 12.06.2014 р. та 07.07.2014 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва.

11.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 11.07.2014 р. (вх. № 13514/14 від 11.07.2014 р.), до яких також додано документи по справі.

Присутні у судовому засіданні 14.07.2014 р. представники сторін надали суду клопотання б/н від 14.07.2014 р. (вх. № 126/14 від 14.07.2014 р. та вх. № 127/14 від 14.07.2014 р.), у яких, враховуючи категорію і складність справи та зважаючи на обмежені строки розгляду спору, просять суд розглянути дану справу колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 911/1916/14.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 15.07.2014 р. призначено колегію суддів з розгляду справи № 911/1916/14 у складі: головуючий суддя Лутак Т.В., судді Заєць Д.Г., Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2014 р. справу № 911/1916/14 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Лутак Т.В., судді Заєць Д.Г., Саванчук С.О., призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2014 р., зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р. станом на час розгляду справи та надати суду відповідний акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін, а також зобов'язано позивача надати певні документи.

18.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 18.08.2014 р. (вх. № 16724/14 від 18.08.2014 р.) про приєднання до матеріалів справи доказів в обґрунтування позовних вимог.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 17212/14 від 21.08.2014 р.) про долучення до матеріалів справи копії накладної на повернення товару № 2648 від 14.07.2014 р. на суму 7 599, 00 грн.

21.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог б/н від 21.08.2014 р. (вх. № 17242/14 від 21.08.2014 р.), у якому останній зазначає, що ним було списано як безнадійний борг суму у розмірі 23 489, 81 грн. та відповідачем було здійснено повернення товару на суму 7 599, 00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги на зазначені суми та просить суд стягнути з відповідача 273 223, 21 грн. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищевказане клопотання позивача про зменшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 273 223, 21 грн. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р. з підстав заявлених у позові.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2014 р. відкладено розгляд справи на 11.09.2014 р.

У судовому засіданні 11.09.2014 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/1916/14 на п'ятнадцять днів.

Присутній у судовому засіданні 29.09.2014 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2014 р. проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві.

У судовому засіданні 29.09.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.04.2006 р. між сторонами укладено договір поставки № 1428, з урахуванням додаткової угоди № 5 про заміну сторони у зобов'язанні, за умовами якого позивач зобов'язався постачати і передавати у власність відповідача, а відповідач - приймати і оплачувати товари згідно з замовленнями відповідача та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 договору позивач буде вважатися таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовлені відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що якщо позивач доставляє товари у меншій кількості, ніж зазначено у замовлені, відповідач має право прийняти товар і зробити відповідне коригування у накладній, у випадку наявності різниці між кількістю, зазначеною у накладній та фактичною кількістю товару, яка також підписується представником позивача.

Відповідно до п. 2.13 договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови і отриманні товарів. Відповідач має право приймати товари без додаткової перевірки їх кількості і якості, за умови, що вони належним чином упаковані, і немає видимих пошкоджень. Перевірка кількості і якості товарів виконуються під час отримання товарів, і у випадку виявлення будь-яких недоліків відповідач складає акт у порядку, обумовленому в п. 2.14 цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у прас-листі, затвердженому сторонами.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у ст. 9 цього договору, протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50, 00 грн., та що позивач надасть належним чином оформленні рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір укладений строком до 31 грудня 2006 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Згідно з п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови» відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки № 1428 від 27.04.2006 р. ним була здійснена поставка товару відповідачу за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р. на загальну суму 1 737 317, 89 грн. Належне виконання позивачем своїх обов'язків за зазначеним договором підтверджується, як зазначає останній, видатковими накладними, що додані до позовної заяви.

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, а частину товару було повернуто, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 304 312, 02 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В подальшому, як вже зазначалося вище, позивачем у процесі розгляду даної справи було списано як безнадійний борг суму у розмірі 23 489, 81 грн. та відповідачем було здійснено повернення товару на суму 7 599, 00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги на зазначені суми та просить суд стягнути з відповідача 273 223, 21 грн. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на наступне: у нього залишився нереалізований товар на суму 50 012, 52 грн., по якому, з урахуванням п. 3.3 договору та п. 1.1 додатку № 3, термін виконання грошового зобов'язання ще не настав; частина наданих позивачем видаткових накладних, а саме на суму 194 071, 08 грн. не мають доказової сили, оскільки вони не містять реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як у них не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутнє посилання на будь-яку довіреність, а в графі «отримав» міститься підпис невстановлених осіб; частина наданих позивачем видаткових накладних, а саме на суму 24 399, 04 грн. взагалі не мітить підпису відповідальних осіб за здійснення господарських операцій; включення позивачем до загальної заборгованості суми за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0006212 від 31.08.2011 р., № РН-0008323 від 30.11.2011 р. та № РН-0008856 від 08.07.2013 р. є безпідставним, оскільки зазначені видаткові накладні серед тих, що надані до суду відсутні; грошові зобов'язання з оплати поставленого товару за договором у розмірі 8 990, 13 грн. слід вважати такими, що припинилися, оскільки за заявою позивача № 10 від 21.01.2014 р. відповідачем був проведений взаємозалік заборгованостей. Крім того, починаючи з 04.05.2011 р до 23.01.2014 р. відповідач перерахував позивачу 1 341 272, 00 грн. за поставлений товар згідно договору поставки № 1428 від 27.04.2006 р., що підтверджується довідкою ПАТ «Український професійний банк» № 34/05-07/177 від 06.06.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір поставки № 1428 від 27.04.2006 р., видаткові накладні за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р., приймальні акти до видаткових накладних, банківські виписки, довідки з банківських установ вих. № 14-03/198 від 12.06.2014 р. та № 08.1.2/297 від 03.07.2014 р., накладні повернення, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, акти звірки взаєморозрахунків від 25.04.2014 р. та від 20.08.2014 р.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду видаткові накладні, що підтверджують поставку позивачем відповідачу товару за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р. за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р., з урахуванням приймальних актів до них, на загальну суму 1 720 807, 63 грн.

Із вищезазначених видаткових накладних, що надані позивачем до матеріалів справи, видаткова накладна № РН-0008323 від 30.11.2011 р. на суму 2 626, 30 грн. не приймається судом як належний та допустимий доказ, що підтверджує отримання товару відповідачем, оскільки не містить підпису та печатки відповідача.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок та довідок із банківських установ за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р. відповідачем було сплачено позивачу 1 341 272, 00 грн. за поставлений товар згідно договору поставки № 1428 від 27.04.2006 р.

Разом з тим, відповідно до наданих позивачем накладних на повернення товару, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних вбачається, що відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 53 912, 59 грн.

Таким чином, відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками/штампами сторін, з урахуванням приймальних актів до них, вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р. товар на загальну суму 1 718 181, 33 грн., разом з тим, з наявних у матеріалах справи банківських виписок, довідок із банківських установ та накладних на повернення товару вбачається, що відповідачем було сплачено та повернено товар на загальну суму 1 395 184, 59 грн.

Крім того, відповідно до наданого позивачем клопотання про зменшення позовних вимог, ним було списано як безнадійний борг суму у розмірі 23 489, 81 грн.

Посилання позивача на акти звірки взаєморозрахунків не може бути взяте судом до уваги, оскільки: по-перше, вони не підписані в двосторонньому порядку представниками сторін; по-друге, чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі.

За таких обставин, з вищезазначеного вбачається, що борг відповідача перед позивачем за отриманий товар за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р. згідно договору поставки № 1428 від 27.04.2006 р. становить 299 506, 93 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що у нього залишився нереалізований товар на суму 50 012, 52 грн., по якому, з урахуванням п. 3.3 договору та п. 1.1 додатку № 3, термін виконання грошового зобов'язання ще не настав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим якщо чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з п. 3.3 договору та п. 1.1 додатку № 3 настання строку виконання зобов'язання щодо оплати відповідачем поставленого товару сторони поставили в залежність від факту реалізації товару, що є дією особи, а не подією, яка неминуче має настати, а відтак суд вважає, що сторони чітко не встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до норм чинного законодавства договір поставки є оплатним і обов'язок відповідача оплатити придбаний за договором товар не залежить від факту його реалізації.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, підписання відповідачем та скріплення печатками видаткових накладних свідчить про прийняття останнім цього товару та, відповідно, наявності у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Твердження відповідача про те, що частина наданих позивачем видаткових накладних, а саме на суму 194 071, 08 грн. не мають доказової сили, оскільки вони не містять реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як у них не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутнє посилання на будь-яку довіреність і в графі «отримав» міститься підпис невстановлених осіб, а частина видаткових накладних, а саме на суму 24 399, 04 грн. взагалі не мітить підпису відповідальних осіб за здійснення господарських операцій, а тому вони не можуть бути належними доказами на підтвердження поставок товару та наявної заборгованості відповідача перед позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки кожна спірна накладна скріплена відбитком печатки/штампу юридичної особи - відповідача, у той час, як докази втрати відповідачем печаток/штампів, якими були скріплені відповідні накладні, або ж докази того, що печатка/штамп вибули з підприємства в результаті злочинних дій третіх осіб до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що змістом договору є ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань, що в контексті п. 3.3 договору є домовленістю про те, що відповідач, як покупець зобов'язаний попередити, позивача, як постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/або накладних, у той час, як доказів повідомлення відповідачем про недоліки у спірних накладних не надано, а неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності за порушення правил ведення бухгалтерського обліку та звітності, однак, не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо посилання відповідача на безпідставне включення позивачем до загальної заборгованості суми за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0006212 від 31.08.2011 р., № РН-0008323 від 30.11.2011 р. та № РН-0008856 від 08.07.2013 р., суд зазначає, що при визначенні загальної суми поставленого відповідачу товару за період з 30.04.2011 р. по 06.02.2014 р. у розмірі 1 718 181, 33 грн., зазначені накладні судом не враховувалися, оскільки видаткові накладні № РН-0006212 від 31.08.2011 р. та № РН-0008856 від 08.07.2013 р. відсутні у матеріалах справи, а видаткова накладна № РН-0008323 від 30.11.2011 р. не містить підпису та печатки відповідача і не прийнята судом як належний та допустимий доказ.

Твердження відповідача про те, що ним 27.01.2014 р. за заявою позивача № 10 від 21.01.2014 р. був проведений взаємозалік заборгованостей згідно договору поставки № 1428 від 27.04.2006 р. на загальну суму 8 990, 13 грн., у зв'язку з чим грошові зобов'язання з оплати поставленого товару у розмірі 8 990, 13 грн. слід вважати такими, що припинилися, може бути взяте судом до уваги відповідно до п. 3.5 договору та п. 1.6 додатку № 3, проте воно не спростовує суму заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Таким чином, відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р. суду не надав.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зважаючи на положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості (основного боргу) за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р. у розмірі 273 223, 21 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» 621, 78 грн. судового збору, виходячи із суми зменшення розміру позовних вимог, сплаченого згідно платіжного доручення № 1000915366 від 13.05.2014 р.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 22, ідентифікаційний код - 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, ідентифікаційний код - 33835789) 273 223 (двісті сімдесят три тисячі двісті двадцять три) грн. 21 коп. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р. та 5 464 (п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 46 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, ідентифікаційний код - 33835789) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 621 (шістсот двадцять одна) грн. 78 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 1000915366 від 13.05.2014 р.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 03.10.2014 р.

Головуючий суддя Т.В. Лутак

Суддя Д.Г. Заєць

Суддя С.О. Саванчук