Постанова

від 18.11.2014 по справі 911/1916/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 911/1916/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Старцева К.І., дов. б/н від 06.03.2014 року;

від відповідача - Брижак О.М., дов. б/н від 15.09.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.09.2014 року

у справі № 911/1916/14 (головуючий суддя - Лутак Т.В.,

судді: Заєць Д.Г., Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Манташов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 304 312,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року по справі № 911/1916/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» 273 223,21 грн. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 року та 5 464,46 грн. судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 621,78 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 1000915366 від 13.05.2014 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року по справі № 911/1916/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» 24 399,04 грн. основного боргу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2014 року.

18.11.2014 року у судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року по справі № 911/1916/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» 24 399,04 грн. основного боргу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 1428 (далі - Договір).

За умовами Договору, постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією.

Додатковою угодою № 5 до Договору поставки № 1428 було замінено сторону у зобов'язанні, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Край» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2».

Відповідно до п. 2.7 Договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 Договору позивач буде вважатися таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовлені відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що якщо позивач доставляє товари у меншій кількості, ніж зазначено у замовлені, відповідач має право прийняти товар і зробити відповідне коригування у накладній, у випадку наявності різниці між кількістю, зазначеною у накладній та фактичною кількістю товару, яка також підписується представником позивача.

Відповідно до п. 2.13 Договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови і отриманні товарів. Відповідач має право приймати товари без додаткової перевірки їх кількості і якості, за умови, що вони належним чином упаковані, і немає видимих пошкоджень. Перевірка кількості і якості товарів виконуються під час отримання товарів, і у випадку виявлення будь-яких недоліків відповідач складає акт у порядку, обумовленому в п. 2.14 цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у прас-листі, затвердженому сторонами.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у ст. 9 цього договору, протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн., та що позивач надасть належним чином оформленні рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що він укладений строком до 31 грудня 2006 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позивачем у період з 30.04.2011 року по 06.02.2014 року було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 1 737 317,89 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, а частину поставленого товару було повернуто, позивач звернувся в судовому порядку про стягнення з відповідача 304 312,02 грн. заборгованості. Сума вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморахунків від 25.04.2014 року (т. 1 а.с. 25-39) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 за 25.04.2011 -25.04.2014 р.р. (т. 1 а.с. 12-24).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було списано як безнадійний борг суму у розмірі 23 489,81 грн. та відповідачем було здійснено повернення товару на суму 7 599,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги на зазначені суми та просить суд стягнути з відповідача 273 223,21 грн. заборгованості за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 р.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» звертаючись до суду апеляційної інстанції, просило суд рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року по справі № 911/1916/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» 24 399,04 грн. основного боргу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» в апеляційній скарзі зазначає, що видаткові накладні, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення заборгованості не відповідають вимогам, що встановлені чинним законодавством України та не можуть бути визнані належним доказом для підтвердження поставок товару відповідачу та наявної заборгованості перед позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» не визнає факту поставки товару згідно видаткових накладних на загальну суму 24 399,04 грн., а саме: № РН-0008180 від 09.10.2012 р. на суму 252,00 грн., № РН-0009911 від 16.11.2012 р. на суму 2320,20 грн., № РН-0011203 від 12.12.2012 р. на суму 11 912,10 грн., № РН-0003136 від 21.01.2013 р. на суму 1 541,10 грн., № РН-0006919 від 03.06.2013 р. на суму 357,96 грн., № РН-0008541 від 02.07.2013 р. на суму 671,04 грн., № РН-0013216 від 02.10.2013 р. на суму 1 509,84 грн., № РН-0013918 від 14.10.2013 р. на суму 2 247,12 грн., № РН-0016975 від 25.11.2013 р. на суму 3 587,68 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» зазначає, що вищезазначені видаткові накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять підпису відповідальних осіб за здійснення господарських операцій, відсутнє будь-яке посилання на посади та прізвища осіб, що здійснювали прийом поставленого товару.

Зважаючи на вищевикладене, апелянт вважає, що зазначені видаткові накладні не являються первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій через їх невідповідність вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є односторонніми, а відтак, не є належними та допустимими доказами обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів - довіреностей, на підставі яких виписуються видаткові накладні, у разі отримання товару уповноваженою особою, а тому видаткові накладні, на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість, не можуть підтверджувати поставку товарів позивачем, та, відповідно, отримання товару відповідачем.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції не погоджуються з доводами апелянта та зазначає наступне.

Відповідно до норм законодавства, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вже зазначалося вище, поставка товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» Товариству з обмеженою відповідальністю «Край-2» підтверджується відповідними видатковими накладними.

Посилання апелянта про те, що видаткові накладні не можна вважати первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів вважає неправомірними та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду видаткові накладні, що підтверджують поставку позивачем відповідачу товару за договором поставки № 1428 від 27.04.2006 року за період з 30.04.2011 року по 06.02.2014 року, з урахуванням приймальних актів до них, на загальну суму 1 720 807,63 грн.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що видаткова накладна № РН-0008323 від 30.11.2011 року на суму 2 626,30 грн. не може вважатися належним та допустимим доказом, що підтверджує факт отримання товару відповідачем, оскільки не містить підпису та печатки відповідача.

Всі інші видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками/штампами сторін, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару та, відповідно, наявності у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків із позивачем за отриманий товар.

Стосовно тих видаткових накладних, з якими не погоджується апелянт у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони підписані та скріплені печаткою/штампом відповідача, а тому не можна стверджувати про неприйняття поставленого товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних, в той час, як доказів повідомлення відповідачем про недоліки у спірних накладних, суду не надано.

Також слід зазначити, що неправильне оформлення первинних документів, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідач, не звільняє останнього від покладених на нього обов'язків щодо сплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано довіреностей, на підставі яких виписуються видаткові накладні, у разі отримання товару уповноваженою особою, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на наступне.

Довіреність не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її виконання. Вона не відносить до розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відсутність довіреності ніяким чином не спростовує факту поставки товару.

Твердження апелянта про те, що не відбулося самої поставки за оспорюваними накладними, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останні скріплені відтиском печатки/штампу відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 273 223, 1 грн. заборгованості за договором поставки від 27.04.2006 року № 1428.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року по справі № 911/1916/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року по справі № 911/1916/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1916/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.Ф. Синиця

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 24.11.2014 року.