Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/18510/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18510/14 02.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД»

Про стягнення 178 273,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Жданюк Д.В. - по дов. № 48.2-08д/220-14 від 25.02.2014

від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» 178 273,85 грн. заборгованості за договором про надання овердрафту № 49.10/12/11-О від 30.09.2011, з яких сума заборгованості за кредитом становить 166 491,71 грн. та 11 782,14 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18510/14 та призначено справу до розгляду на 18.09.2014.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : 03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, що зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Позивачем 18.09.2014 до відділу діловодства суду надійшла заява разом з належними доказами надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18510/14 від 18.09.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.09.2014, розгляд справи був відкладений на 02.10.2014.

Позивач в судовому засіданні 02.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 02.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.09.2014 та ухвали від 18.09.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 18.09.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача, а саме: 03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55.

Відповідач ухвалу суду від 18.09.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 22.09.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.09.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» (клієнт) було укладено договір про надання овердрафту № 49.10/12/11-О (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк надає клієнту грошові кошти (далі - овердрафт) шляхом забезпечення можливості здійснення клієнтом операції за рахунком понад залишок власник коштів клієнта.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.2. договору максимальна заборгованість клієнта за овердрафтом протягом строку дії цього договору не може перевищувати максимального ліміту овердрафту, розрахованого у відповідності до Методики розрахунку ліміту (максимального ліміту) овердрафту, що міститься в додатку 1 до цього договору та є її невід'ємною частиною, в сумі 115 000,00 грн. (далі - максимальний ліміт овердрафту).

Відповідно до п. 1.3. договору ліміт овердрафту (далі ліміт овердрафту), розраховується згідно з Методикою розрахунку ліміту (максимального ліміту) овердрафту (додаток 1 до цього договору), і на момент набрання чинності цього договору становить 150 000,00 грн. Визначений у цьому пункті договору ліміт овердрафту діє з моменту укладення цього договору до дати, вказаної в п. 1.4., або до дати встановлення нового ліміту овердрафту в порядку, визначеному п. 1.3.1. цього договору.

Згідно з п. 1.5. договору овердрафт надається клієнту для проведення розрахунків, які виникають в процесі його господарської діяльності.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що заборгованість за овердрафтом, процентами та комісіями повинна бути остаточно погашена клієнтом не пізніше 29.03.2012.

Відповідно до п. 2.1. договору днем надання овердрафту вважається день оплати з рахунку розрахункових документів клієнта на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому рахунку.

Згідно з п. 2.2. договору днем погашення овердрафту вважається день зарахування на рахунок клієнта грошових коштів до досягнення на ньому кредитового або нульового залишку. Погашення заборгованості за овердрафтом здійснюється при кожному зарахуванні грошових коштів на рахунок автоматично.

Відповідно до п. 2.3. договору за користування овердрафтом клієнт сплачує банку проценти у розмірі 20% (двадцять) процентів річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом на рахунку.

Згідно з п. 2.4. договору нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється у валюті овердрафту за фактичну кількість днів користування овердрафтом в розрахунковому періоді та році, якщо овердрафт надано у національній валюті України/російських рублях/англійських фунтах стерлінгах, або фактична кількість днів в розрахунковому періоді та умовно 360 днів у році, якщо овердрафт надано у іншій валюті. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення овердрафту.

Згідно з п. 2.7. договору сплата нарахованих процентів здійснюється до 25 числа кожного місяця, та в день остаточного погашення заборгованості за Овердрафтом, визначений у пункті 1.4. цього договору. У разі відсутності коштів на рахунку сплата процентів може здійснюватись за рахунок та в межах невикористаної частини ліміту овердрафту, який встановлено на момент такої сплати.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу прав).

Положеннями договору купівлі-продажу прав визначено наступні терміни:

«Позичальник» означає позичальника за кредитним договором, які зазначені у додатку 1.

«Дата відступлення» означає дату підписання акту приймання-передачі прав вимоги.

«Кредитний договір» означає кожний договір про надання кредиту у будь-якій формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, зазначений в додатку 1, разом із усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (якщо такі є).

«Права вимоги» означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу прав продавець цим погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погодився купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну ціну купівлі.

Згідно додатку 1 до договору купівлі-продажу прав продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, в тому числі щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» за договором № 49.10/12/11-О від 30.09.2011 в загальній сумі 166 491,71 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання по сплаті овердрафту за договором має виконувати новому кредитору - позивачу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання в передбачений договором строк в повному обсязі не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 166 491,71 грн.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 166 491,71 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту та сплаті відсотків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку прострочення клієнтом строків оплати овердрафту, процентів та/або комісій, визначених у відповідності до умов цього договору, клієнт сплачує банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення починаючи з дня виникнення прострочення.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати овердрафту і процентів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті овердрафту не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 11 782,14 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 11 782,14 грн. пені за несвоєчасне повернення овердрафту обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» (м. Київ, вул. Васильківська, 55, код ЄДРПОУ 36644169) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 166 491 (сто шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 71 коп. основного боргу, 11 782 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 14 коп. пені, 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 06.10.2014.

СуддяВ.В.Сівакова