Ухвала

від 01.10.2014 по справі 822/2877/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2877/14

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

представника відповідача - Шевчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

04.07.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

02.10.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.

24.09.2014 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Згідно ч.7 ст.56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Таким чином, особа не обмежена одним договірним представником, оскільки має законного - голову господарства, та мала можливість направити іншого представника в судове засідання для надання пояснень та доказів, в разі їх наявності.

Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як свідчать матеріали справи, повідомлення про розгляд справи отримано позивачем 23.09.2014 року, що свідчить про наявність в позивача часу для завчасної організації та планування можливості представництва власних інтересів в суді.

Окрім цього, до клопотання позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність причин неявки в судове засідання.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Летичівський комбікормовий завод", код за ЄДРПОУ 04330728 з питань достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 278/22/04330728 від 18.03.2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, абз. "а" п. 200.4, пп. "а" п. 200.4, пп. "б" п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту № 278/22/04330728 від 18.03.2014 року Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення - рішення № 0002681500, № 0002671500 від 09 квітня 2014 року.

Позивач, не погодившись із винесеним податковим органом податковим повідомленням - рішенням оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення - рішення № 0002671500 від 09 квітня 2014 року залишено без змін, а скарги без задоволення.

На думку позивача вище вказані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необгрунтованими, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" в перевіряємий період мало взаємовідносини із наступними контрагентами: ТОВ "Епіцентр К" (код ЄДРПОУ 32490244), ТОВ "Поділля Кабель-1" (код ЄДРПОУ 37126183), ТОВ "НАРС АВТО" (код ЄДРПОУ 33965307).

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ "Поділля Кабель-1" (код ЄДРПОУ 37126183).

ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" укладено з ТОВ "Поділля Кабель-1" Договір купівлі - продажу товарів № 18019 від 10.01.2013 року. Згідно якого позивач - "Покупець", ТОВ "Поділля Кабель-1" - "Продавець". Згідно даного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити. Предметом продажу є кабельно-провідникова продукція, електротехнічна продукція, що зазначаються в рахунках-фактурах та накладних на передачу товару, які є невід'ємною частиною даного Договору. Асортимент товару передбачається у накладних на випуск товару. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у рахунку - фактурі шляхом попередньої оплати. Договір набирає чинності з дати його укладання і діє протягом одного року.

Фактичність здійснення господарської операції по даному Договору підтверджується наданими позивачем до суду належним чином оформленими копіями Договору купівлі - продажу товарів № 18019 від 10.01.2013 року, податкової накладної № 1826 від 20.11.2013 року та видаткової накладної № РН-0027688 від 20.11.2013 року.

По взаємовідносинах позивача із ТОВ "НАРС АВТО" (код ЄДРПОУ 33965307).

15 жовтня 2013 року між ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" (Покупець) та ТОВ "НАРС АВТО" (Продавець) укладено Договір купівлі - продажу № 1. Предметом даного Договору є зобов'язання Продавця передати у власність належні йому транспортні засоби: - автомобіль MERSEDES-BENZ SPRINTER - 1, а Покупця прийняти і провести розрахунок. Продавець гарантує, що Товар, який буде поставлятися Покупцю, як на дату поставки, так і на дату укладення даного Договору належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, відчуженням, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь - якими фізичними та юридичними особами, державними органами, державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством . Вартість автомобіля MERSEDES-BENZ SPRINTER становить 125660,00 грн., а саме собівартість автомобіля - 110700,00 грн., обшивка салону - 11890,00 грн., поставка на облік - 3070,00 грн. Оплата здійснюється на поточний рахунок Продавця наступним чином 70% авансу від вартості автомобіля Покупець перераховує протягом 5 банківських днів з дати укладення договору. Остаточний розрахунок за товар здійснюється Покупцем в день отримання Товару. Днем отримання Товару вважається дата підписання видаткової накладної. Приймання-передача Товару відбувається уповноваженими представниками сторін на підставі довіреностей та підписаних видаткових накладних. Разом з Товаром Продавець зобов'язаний надати Покупцю належним чином оформлені товарно - супровідні документи.

На підтвердження господарської операції по Договору купівлі - продажу № 1 від 15 жовтня 2013 року позивачем надано до суду копії накладної № 46 від 12.12.2013 року, податкової накладної № 5 від 12.12.2013 року, податкової накладної № 12 від 26.11.2013 року та копію Договору купівлі - продажу № 1 від 15 жовтня 2013 року. В судовому засіданні встановлено повний розрахунок позивача за зазначений транспортний засіб.

Позивачем здійснювались операції по придбанню ТМЦ на підставі укладених договорів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за перевірений період, в яких декларувалися показники податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Показники податкового кредиту формувались на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентами позивача.

Відповідно до п. 201.1 ст.200 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В п.201.10 ст.201 ПК України зазначається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В силу п.201.10 ст.201 ПК України, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, проте, не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит на підставі належним чином оформленої продавцем товару податкової накладної, яка підтверджує факт придбання такого товару.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що отримані позивачем від його контрагентів податкові накладні на придбану продукцію оформлені з дотриманням п.201.1 ст. 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, слід звернути увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не надав належну оцінку обставинам справи, що привело до прийняття необгрунтованих рішень.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2013 року сумі 505776 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за листопад 2013 року на суму 520766 грн.

Оскільки відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими накладними.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Заявлена сума відшкодування з державного бюджету України 1416273 грн. задекларована в декларації з ПДВ за грудень 2013 року, що виникла при розрахунках ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" з постачальниками по цінам за придбані товари та послуги в періоді з жовтня по грудень 2013 року.

Відповідно позивачем було здійснено розрахунок від'ємного значення податку згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. (копія розрахунку міститься в матеріалах справи).

Суд не погоджується із доводами відповідача про відсутність права позивача на відшкодування сум ПДВ за наявності від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, що виник за рахунок діяльності підприємства та декларування за попередні періоди, зокрема з жовтня по грудень 2013 року.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України можна дійти висновку, що законодавець не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключно в наступному податковому періоді. Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 5355735 грн., частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а тому позивачем в грудні 2013 року правомірно заявлено суму, що підлягає відшкодуванню у розмірі 1416273 грн.

З огляду на вказані обставини, відсутні підстави вважати, що різниця між вірно визначеними сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту є завищеною на суму корегування податкового зобов'язання в бік його зниження, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу в цій частині та протиправність, прийнятого на їх підставі рішення.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.