Постанова

від 06.10.2014 по справі 815/4929/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4929/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут-Імпорт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 року № 0000582203 та № 0000572230, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут-Імпорт» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Фрут-Імпорт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2014 року № 0000582203 та № 0000572230.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Фрут-Імпорт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 року № 2891/15-53-22-9/34800893, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 20.06.2014 року № 0000582203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 396 606 грн. (за основним платежем - 264 404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 132 202 грн.) та № 0000572230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 270 807 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 20.05.2014 року по 26.05.2014 року на підставі направлень від 14.05.2014 року № 001211/942, № 001212/943, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області посадовими особами відповідача, згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Фрут-Імпорт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 30.05.2014 року № 2891/15-53-22-9/34800893 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Фрут-Імпорт» код ЄДРПОУ 34800893 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2014 року, відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено показник від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) за період березень 2014 року на суму 6579345 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) за період березень 2014 року на загальну суму 2955866 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 2691462 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та (рядок 18 - рядок 21) за період березень 2014 року на загальну суму 264 404 грн. (а.с. 124-135 том 4).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 20.06.2014 року № 0000582203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 396 606 грн. (за основним платежем - 264 404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 132 202 грн.) та № 0000572230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 270 807 грн. (а.с. 136, 138 том 4).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Фрут-Імпорт» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи їх скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між TOB «Фрут-Імпорт» як постачальником укладено договір поставки від 01.10.2012 року № 11 із TOB «Гонорій» (код ЄДРПОУ 38205323) щодо продажу овочів та фруктів (а.с. 36-39 том 1).

У січні 2014 року між TOB «Фрут-Імпорт» та TOB «Гонорій» укладено додаткову угоду від 09.01.2014 до договору поставки від 01.10.2012 №11, згідно п.1 якої покупець у випадку невиконання або несвоєчасного виконання п. 4.2 договору та на вимогу постачальника повертає поставлений товар постачальнику (а.с. 35 том 1).

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору у січні 2014 року ТОВ «Фрут-Імпорт» поставило на адресу TOB «Гонорій» товар (овочі та фрукти) на загальну суму 109817740,34 грн., згідно видаткових та податкових накладних (а.с. 240-265 том 1, 3-248 том 2, 1-240 том 3, 2-6 том 4).

Зазначені операції відображені у бухгалтерському обліку, а саме проводкою Дт pax. 902 «Собівартість реалізації» - Кт pax. 281 «Товари», Дт pax. 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» - Кт pax. 702 «Доходи від реалізації» в облікових регістрах за січень 2014 року.

В січні 2014 року у рахунок погашення заборгованості за відвантажений товар у попередніх періодах від TOB «Гонорій» отримано грошові кошти на загальну суму 1907808,00 грн., в т.ч. ПДВ - 317968,00 грн., які були відображені у бухгалтерському обліку проводкою Дт pax. 31 «Рахунки в банках» - Кт pax. 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Придбані в січні 2014 TOB «Гонорій» товари не було відпущено TOB «Гонорій», а були передані на зберігання TOB «Фрут-Імпорт» згідно договору зберігання б/н від 03.01.2014 року та додаткової угоди від 10.01.2014 року №1 (а.с.34, 40-41 том 1), згідно складських документів, що підтверджується складськими квитанціями (а.с. 7-123 том 4).

У зв'язку з неможливістю оплати товару на підставі п.1 додаткової угоди від 22.01.2014 року в березні 2014 року TOB «Гонорій» повернуто товар TOB «Фрут-Імпорт» на загальну суму 109817740,34 грн. згідно зворотних накладних.

В бухгалтерському обліку вартість повернутих товарів від TOB «Гонорій» відображено проводкою Дт pax. 281 «Товари» - Кт pax.902 «Собівартість реалізації» , Дт 704 «Вирахування з доходів» - Кт pax. 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» облікових регістрах за березень 2014 року.

Згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 194 Податкового кодексу України встановлено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами

податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає

отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого

податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення

коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких

товарів/послуг.

Судом встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за березень 2014 (реєстраційний № ДПІ: 9021222925 від 17.04.2014 року) за ряд. 8.1 «коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання та податкових зобов'язань» та у додатку 1 до декларації у зв'язку з поверненням товарів від TOB «Гонорій» TOB «Фрут-Імпорт» зменшено податкові зобов'язання у розмірі 18302957 грн. на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Після повернення товару від TOB «Гонорій» в березні 2014 року він був проданий іншим підприємствам, а саме TOB «Г.Н.Т. НОВА ГРУП», TOB «СТИЛЬ МЕДІА», TOB «ТЕОКОМ», TOB «РОКФОР МАРКЕТ», TOB «КІНГ КОМПАНІ», на загальну суму 89457091,01 грн., в тому числі ПДВ - 14909515,19 грн., згідно укладених договорів поставки, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 16-33, 66-265 том 1, 209-250 том 4, 1-124 том 5).

В бухгалтерського обліку вартість товару, проданого цим підприємствам, відображено проводкою Дт pax. 902 «Собівартість реалізації» - Кт pax. 281 «Товари», Дт pax. 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» - Кт pax. 702 «Доходи від реалізації» в облікових регістрах за березень 2014 року.

В податковому обліку сума ПДВ нарахована на вартість продажу раніше повернутого товару, у розмірі 14909515,19 грн. відображено у дод. 5 до декларації з ПДВ за березень 2014 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та у рядку 1 Податкової декларації з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» за березень 2014 року у розмірі 14909515 грн. у зв'язку з продажем іншим підприємствам.

Вищезазначені обставини підтверджуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, які зокрема були надані останнім первеіряючим під час проведення перевірки, а саме договором поставки укладеним між TOB «Фрут-Імпорт» та TOB «Гонорій», договорами на отримання послуг, контрактами на отримання товару, видатковими накладними, податковими накладними.

У подальшому під час розгляду заперечень на акт перевірки та до суду позивачем були додатково надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення правочинів, а саме договір зберігання, укладений між TOB «Гонорій» та TOB «Фрут-Імпорт», товаротранспортні накладні, а також, зважаючи на повернення товару, зворотні накладні, податкові накладні та розрахунок коригування податкових зобов'язань.

Також у судовому засіданні представником позивача були надані висновки державних санітарно-епідеміологічної експертиз та карантинні сертифікати (141-191 том 5).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за вищезазначеними договорами поставки, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем: завищено показник від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) за період березень 2014 року на суму 6579345 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) за період березень 2014 року на загальну суму 2955866 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 2691462 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та (рядок 18 - рядок 21) за період березень 2014 року на загальну суму 264 404 грн. фактично на підставі матеріалів акту ДПІ у Святошинському районі у м. Києві ГУ Міндоходів в Одеській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гонорій» від 28.03.2014 року № 267/26-57-22-03/38205323, відповідно до висновків якого встанволено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Гонорій» з суб'єктами господарювання-покупцями та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

Таким чином на підставі вищезазначених результатів перевірки контрагента позивача, відповідач в даному акті перевірки дійшов висновку, щодо наявності факту відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ Гонорій» із ТОВ «Фрут-Імпорт»; проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій переважно з надання податкової вигоди, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про відсутність поставки за укладеними ТОВ «Фрут-Імпорт» з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ «Фрут-Імпорт» з усіма вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «Фрут-Імпорт».

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07.

Податковим органом фактично зроблений висновок, що ТОВ «Гонорій» та інші контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

У своїх висновках податковий орган вважає, що контрагент позивача фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документували операції із товаром.

При цьому, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В свою чергу, судом встановлено, що укладаючи вищезазначені договори поставки, позивач правомірно виходив з наступного:

а) станом на дату укладення договору усі його контрагенти були зареєстровані в

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не перебували

в стані припинення;

б) станом на дату укладення договорів вищезазначені контрагенти перебували на обліку в органах доходів і зборів та не мали податкового боргу;

в) директорами вищезазначених підприємств були надані всі передбачені законодавством статутні та реєстраційні документи, зокрема: статут товариства, виписка про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо фіктивності діяльності, зокрема, ТОВ «Гонорій» із ТОВ «Фрут-Імпорт» не підтверджено жодними доказами, а позивач правомірно, у відповідності з вимогами чинного законодавства уклав господарський договір з ТОВ «Гонорій».

Також відповідачем не доведено суду протиправність господарських операцій та їх бухгалтерське оформлення з наступним оподаткуванням, які мали місце між позивачем та його контрагентами: TOB «Г.Н.Т. НОВА ГРУП», TOB «СТИЛЬ МЕДІА», TOB «ТЕОКОМ», TOB «РОКФОР МАРКЕТ», TOB «КІНГ КОМПАНІ», ТОВ «ОПТОВА БАЗА - «ЧАЙ - АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПРОСЕРВІС».

Наявність договору поставки укладеним між TOB «Фрут-Імпорт» та TOB «Гонорій», договорів на отримання послуг, контрактів на отримання товару, видаткових накладних, податкових накладних, договору зберігання, укладеного між TOB «Гонорій» та TOB «Фрут-Імпорт», товарно-транспортних накладних, висновків державних санітарно-епідеміологічних експертиз, карантинних сертифікатів, а також, зважаючи на факт повернення товару, що підтверджено зворотними накладними, податковими накладними та розрахунок коригування податкових зобов'язань є переконливим доказом відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства.

Перелічені документи свідчать, що сторонами вказаних вище правочинів, були дотриманні норми чинного законодавства, протиправний умисел, при укладанні правочинів, був відсутній, правочини були реальними і вчинялися за всіма правилами укладання договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки відповідача є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.

Суд вважає, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які, на думку відповідача, порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця.

Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як встановлено судом вище, зобов'язання за вищезазначеними договорами виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, доводи податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ «Фрут-Імпорт» на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угоди, укладеної між останнім та ТОВ «Гонорій» не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.06.2014 року № 0000582203 та № 0000572230, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут-Імпорт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 року № 0000582203 та № 0000572230 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.06.2014 року № 0000582203 та № 0000572230.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 06 жовтня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов