Постанова

від 12.09.2014 по справі 816/2603/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2603/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Сукача О.Г.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кі лічзапчастина" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтек" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2014 року позивач ТОВ "Кі лічзапчастина" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган), третя особа - ТОВ "Комтек" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року № 0000472310

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод із зазначеними контрагентами, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту ТОВ "Кі лічзапчастина".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з контрагентами, господарська діяльність яких носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Кі лічзапчастина" (ідентифікаційний код 37185652) зареєстроване як юридична особа 21 липня 2010 року, підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у період з 14 грудня 2012 року по 17 грудня 2012 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 липня 2010 року по 30 червня 2012 року за результатами якої складено акт від 24 грудня 2012 року № 4760/22-5/37185652 (т. І а.с. 14-35).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Висновки податкового органа пов'язуються із здійсненням позивачем господарської діяльності з ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел", які, згідно інформації контролюючого органа, здійснювали діяльність по ланцюгу постачання, що не мала реального характеру (фінансово-господарські операції фактично відсутні), встановлено відсутність об'єктів оподаткування, а тому, на думку фахівців відповідача, зазначений у первинній документації товар контрагентами позивача фактично не поставлявся, оскільки останні не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов'язань. На переконання ДПІ у м. Полтаві, на користь вищевикладених висновків свідчить і відсутність доказів транспортування товару до місця здійснення господарської діяльності позивача, а також факт порушення кримінальної справи відносно засновника ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел".

На підставі викладеної інформації відповідач дійшов висновку, що податковий кредит позивача за період, охоплений перевіркою, сформований за рахунок господарських операцій з ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел", реальність виконання яких носить сумнівний характер.

Таким чином, за результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт від 24 грудня 2012 року № 4760/22-5/37185652, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження податку на додану вартість на 57803,00 грн. внаслідок непідтвердження реальності здійснених господарських операцій.

У зв'язку із надходженням 25 квітня 2014 року до податкового органу інформації про закриття кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ "Кі Лічзапчастина", на підставі акта перевірки акта від 24 грудня 2012 року № 4760/22-5/37185652 та відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14 травня 2014 року № 0000472310 (т. І а.с. 9), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 9079,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1908,00 грн.

ТОВ "Кі лічзапчастина", вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 24 грудня 2012 року № 4760/22-5/37185652 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернулось до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 14 травня 2014 року № 0000472310, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняті дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, в періоді, охопленому перевіркою, відображав у своєму бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел". Відповідач, посилаючись на непідтвердженість реальності виконання зазначених правочинів, вказує на безпідставне відображення позивачем у складі свого податкового кредиту господарських операцій з ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" протягом перевіреного періоду.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Кі лічзапчастина" (Замовник) та ТОВ "Комтек" (Постачальник) 01 квітня 2011 року укладено договір поставки № 010411 (т. І а.с. 139), за умовами якого останній зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність Замовника товар на підставі заявки, представленої в письмовій формі, переданої факсом, електронною поштою, або іншим способом, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати товар, найменування та характеристики якого наведені у виставлених рахунках-фактурах і накладних. Загальна сума договору на момент його укладення складає 500000,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що між ТОВ "Кі лічзапчастина" (Замовник) та ТОВ "Лінктел" (Постачальник) 01 лютого 2011 року укладено договір поставки № 010211 (т. І а.с. 87), за умовами якого останній зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність Замовника товар на підставі заявки, представленої в письмовій формі, переданої факсом, електронною поштою, або іншим способом, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати товар, найменування та характеристики якого наведені у виставлених рахунках-фактурах і накладних. Загальна сума договору на момент його укладення складає 500000,00 грн.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, на підставі даного договору ТОВ "Комтек" протягом квітня - грудня 2011 року, а ТОВ "Лінктел" протягом січня 2012 року поставляли позивачу запчастини та матеріали, на підтвердження чого складено податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі зазначених податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суму ПДВ в розмірі 1393,00 грн., за травень 2011 року суму ПДВ в розмірі 57,00 грн., за серпень 2011 року суму ПДВ в розмірі 22451,00 грн., за вересень 2011 року суму ПДВ в розмірі 11241,00 грн., за листопад 2011 року суму ПДВ в розмірі 16462,00 грн., за грудень 2011 року суму ПДВ в розмірі 1129,00 грн., за січень 2012 року суму ПДВ в розмірі 5720,00 грн. Зазначені документи надавались позивачем до перевірки та досліджувались фахівцями відповідача, при цьому зауваження щодо їх змісту та форми в акті перевірки відсутні.

Вивчивши податкові накладні, складені ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" за наслідками поставки позивачу запчастин, суд зазначає, що усі податкові накладні містять інформацію про продавця та покупця послуг, їх адреси, ІПН, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, номенклатуру товару його кількість, вартість, ставку податку, прізвище, підпис уповноваженої особи платника податку, що виписав такі накладні, а також, печатку продавця, у зв'язку з чим, - дають змогу ідентифікувати їх з конкретно визначеними господарськими операціями.

Крім того, суд зазначає, що на момент видачі вищезгаданих податкових накладних ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" мало статус платника податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку було зареєстроване як юридична особа, що не заперечується відповідачем.

Отже, вказані податкові накладні підтверджують факт придбання ТОВ "Кі лічзапчастина" у ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" товарів та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з придбання запчастин у ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії наступних документів: договорів поставки, видаткових, прибуткових та податкових накладних. Вказані документи надавалися на перевірку та були досліджені податковим ревізором-інспектором, зауваження щодо їх змісту та форми в акті перевірки відсутні.

Дослідивши вищезазначені копії документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплата придбаних запчастин позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел", що не заперечувалось представником контролюючого органа в судовому засіданні. Зауваження відповідача щодо порядку та форми розрахунків в акті перевірки відсутні.

Придбані у ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" послуги позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації запчастин третім особам через роздрібну торгівлю, що підтверджується наданими суду копіями первинних документів, які наявні в матеріалах справи (податкові, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, оплата контрагентами позивача товару - т.2 а.с.43-232, т.3 а.с.43-205).

Доводи представника відповідача про необхідність оформлення ТТН на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" до позивача вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, транспортну послугу визначено як перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

При цьому, ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Викладене дає підстави стверджувати про те, що оформлення ТТН є необхідним у разі фактичного перевезення вантажів.

Разом із тим, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, доставка товару від ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" здійснювалась позивачем без залучення вантажного транспорту, оскільки придбані ТОВ "Кі лічзапчастина" ТМЦ не потребують спеціалізованого перевезення, оскільки є малогабаритними та незначними за вагою, що у свою чергу підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ "Кі лічзапчастина" (т. ІІІ а.с. 247).

Дослідивши в судовому засіданні зразки поставленої ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел" продукції, суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності залучення вантажного транспорту для доставки придбаних ТОВ "Кі лічзапчастина" ТМЦ, та як наслідок спростовує посилання відповідача на непідтвердженість факту поставки запчастин платнику податків, мотивовані відсутністю ТТН.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача було пояснено, що в зв'язку з малогабаритністю ТМЦ, частина товару перевозилася власним автотранспортом, про що надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, а також за допомогою перевізника ТОВ "Транспортна компанія "Сат", що підтверджується договором про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт та рахунками на оплату.

З огляду на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем ТМЦ у ТОВ "Комтек" та ТОВ "Лінктел", встановлено факт понесення ТОВ "Кі лічзапчастина" витрат на придбання таких товарів та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів під час здійснення господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті перевірки від 28 вересня 2012 року № 2972/2-5/31758383 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Комтек" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року" та в акті перевірки від 28 вересня 2012 року № 2973/2-5/33714573 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Лінктел" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як визначено частиною 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини 2 статті 8, частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, позивачем та третьою особою у справі надано належні докази фактичної сплати ними своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету за період, що перевірявся.

Інших обґрунтованих доводів, що свідчили б про правомірність тверджень відповідача про порушення ТОВ "Кі лічзапчастина" вимог чинного законодавства ДПІ у м. Полтаві не надано.

З огляду на вищенаведене, висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено за помилкового розуміння норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку позивач не довів суду, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Абзацом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 18 червня 2014 року № 24/4772 про сплату судового збору у розмірі 182,70 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кі лічзапчастина" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтек" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 14 травня 2014 року № 0000472310.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38719450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кі лічзапчастина" (ідентифікаційний код 37185652) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова