Постанова

від 18.09.2014 по справі 813/5123/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року № 813/5123/14

Львівський окружний адміністративний суду у складі головуючого-судді Кедик М.В., за участю секретаря судового засідання Харіва М. Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Надра", представник - Демчик О.І. до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Боднар Л.Б., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2014 року № 0000092201 -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра" (далі - ТзОВ "Надра") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Стрийська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000092201 від 26.02.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акта перевірки від 14.02.2014 року № 206/22-01/32418189 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Надра" код ЄДРПОУ 32418189 з питань достовірності декларування ПДВ по взаємовідносинах з ППФ "Торреон" за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р.", в основу якого взято акт іншого податкового органу про неможливість звірки його контрагента. Вважає, що такий акт не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Позивач наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування ним податкового кредиту, тому підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагента не вдалось перевірити. Висновки про порушення норм податкового законодавства можуть бути зроблені лише на підставі первинних бухгалтерських документів. Зазначає, що первинні документи були надані позивачем в повному обсязі. Будь яких заперечень щодо невідповідності вказаних первинних документів законодавству (відсутність реквізитів, невідповідність підписів тощо) відповідачем в Акті не встановлено, відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ППФ "Торреон". Тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених в позові та в поясненнях, які були надані під час розгляду справи.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту, а відтак до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На думку відповідача, допущені позивачем порушення полягають у здійсненні безтоварних операцій, проведення їх лише з метою оформлення документів без реального факту виконання робіт, реалізації робіт та матеріалів ППФ "Торреон".

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ТзОВ "Надра" зареєстроване як юридична особа 14.04.2003 року виконавчим комітетом Стрийської міської ради. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14171070014000796. Код суб'єкта господарювання 32418189.

На підставі направлення від 06.02.2014 року № 000063/22-01, виданого відповідачем, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Надра" з питань достовірності декларування ПДВ за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.02.2014 року № 206/22-01/32418189 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Надра" код ЄДРПОУ 32418189 з питань достовірності декларування ПДВ по взаємовідносинах з ППФ "Торреон" за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року " (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Надра" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ( зі змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 16433,00 грн, в т.ч. за червень 2012 року за рахунок відображення у податковому обліку документів по операціях з придбання послуг, факт отримання яких від ППФ "Торреон" не доведено.

На підставі Акта перевірки Стрийської ОДПІ 26.02.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 20541,00 грн, у тому числі за основним платежем - 16433,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4108,00 грн.

Таке повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження, однак органами доходів і зборів залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Перелік підстав, відповідно до яких платник податку не має права відносити відповідні суми до податкового кредиту наведено у п. 198.6 ст. 198 ПК України, а відтак, виходячи із змісту п. 7.3 ст. 7 ПК України, перелік цих підстав є вичерпним.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ППФ "Торреон" (ЄДРПОУ 31381043) надано суду копію договору про надання послуг з питань комерційної діяльності № 03/2012 від 13.03.2012 року укладеного з ППФ "Торреон" (далі - Договір), копію акту прийому-передачі наданих послуг з питань комерційної діяльності від 27.06.2012 року, копія податкової накладної від 27.06.2012 року № 34, копію повідомлення про відступлення права вимоги № 07/2012 від 03.07.2012 року, копію платіжного доручення № 537 від 09.07.2012 року.

Як вбачається з поданих документів, згідно Договору ТзОВ "Надра" виступало Замовником, а ППФ "Торреон" - Виконавцем. Виконавець зобов'язаний надати ТзОВ "Надра", відповідно до умов Договору послуги з питань комерційної діяльності, а саме консультації з побудови геологічної моделі родовища та їх моніторингу, а Замовник зобов'язаний прийняти послуги, та оплатити їх. Відповідно до умов Договору, а саме п. 2 Додатку № 1 до Договору від 13.03.2012 року, враховуючи повідомлення ППФ "Торреон" про відступлення ТОВ "Балтік Тур" права виконання зобов'язання згідно Договору, укладеного між ППФ "Торреон" та ТзОВ "Надра" на суму 98600,00 грн, 09.07.2012 року ТзОВ "Надра" на рахунок ТОВ "Балтік Тур" було сплачено 98600,00 грн платіжним дорученням № 537. Передбачені умовами Договору послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг з питань комерційної діяльності від 27.06.2012 року на загальну суму 98600,00 грн, в тому числі ПДВ - 16433,33 грн. ППФ "Торреон" була виписана податкова накладна № 34 від 27.06.2012 р. на загальну суму 98600,00 грн, в тому числі ПДВ - 16433,33 грн.

Також до матеріалів справи позивачем долучено копії документів на підтвердження статусу ППФ "Торреон" як суб'єкта господарювання - юридичної особи та як платника податків на момент укладання Договору:

- копія Довідки АА № 532929 з ЄДРПОУ ППФ "Торреон";

- копію Свідоцтва серія А00 № 721834 про державну реєстрацію юридичної особи ППФ "Торреон";

- копія Довідки про взяття на облік платника податків від 25.03.2011 року № 208/10 ППФ "Торреон";

- копію Свідоцтва № 03470720 від 19.03.2001 року про реєстрацію платника податку на додану вартість ППФ "Торреон";

- копію Виписки серія ААБ № 359843 з ЄДРПОУ.

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ТзОВ "Надра" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків став акт від 11.06.2013 року № 116/2200/31381043 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ППФ "Торреон" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року", складений ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ППФ "Торреон". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть містити жодних висновків про господарські операції, оскільки такими актами лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Крім того, як вбачається із змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між позивачем та ППФ "Торреон" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства. Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

За таких умов, долучений відповідачем до матеріалів справи акт не має жодного доказового значення для оцінки господарських операцій позивача.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору суду не надано.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які підстави для висновків про безтоварність описаних господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обставини щодо неправомірності дій позивача при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У ході судового розгляду спростовано докази, на які покликався відповідач при проведенні перевірки позивача та в письмових запереченнях. Використання акта перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, та актів про неможливість проведення зустрічних звірок як належних та допустимих доказів є необгрунованим. Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ТзОВ "Надра" податкового законодавства відповідач не надав.

Беручи до уваги наведене та те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до вимог ст. 71 КАС України не довів правомірність свого рішення, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлень-рішень від 26.02.2014 року № 0000092201, а отже позов є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.02.2014 року № 0000092201.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра" (ЄДРПОУ 32418189, 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 19,) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова складена у повному обсязі 23.09.2014 року.