Ухвала

від 26.02.2015 по справі 813/5123/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 876/9372/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

18.07.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра" (надалі - ТзОВ "Надра") звернулось до суду із адміністративним позовом до відповідача - Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - Стрийська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000092201 від 26.02.2014 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі Акта перевірки від 14.02.2014 року № 206/22-01/32418189 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Надра" код ЄДРПОУ 32418189 з питань достовірності декларування ПДВ по взаємовідносинах з ППФ "Торреон" за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р.", в основу якого взято акт іншого податкового органу про неможливість звірки його контрагента. Вважає, що такий акт не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Позивач наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування ним податкового кредиту, тому підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагента не вдалось перевірити. Висновки про порушення норм податкового законодавства можуть бути зроблені лише на підставі первинних бухгалтерських документів. Зазначає, що первинні документи були надані позивачем в повному обсязі. Будь яких заперечень щодо невідповідності вказаних первинних документів законодавству (відсутність реквізитів, невідповідність підписів тощо) відповідачем в Акті не встановлено, відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ППФ "Торреон". Тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.02.2014 року № 0000092201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що реальність операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту, а відтак до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На думку апелянта, допущені позивачем порушення полягають у здійсненні безтоварних операцій, проведення їх лише з метою оформлення документів без реального факту виконання робіт, реалізації робіт та матеріалів ППФ "Торреон".

У судовому засіданні 26.02.2015 року представник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області заявив клопотання в порядку ст.55 КАС України та просив суд апеляційної інстанції замінити відповідача у справі Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області на Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

В обґрунтування заявленого клопотання представник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області зазначив, що Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області є правонаступником Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, а відтак і належним відповідачем у справі.

Так, відповідно до ст.55 КАС України - у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне замінити сторону відповідача Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ТзОВ "Надра" зареєстроване як юридична особа 14.04.2003 року виконавчим комітетом Стрийської міської ради. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14171070014000796. Код суб'єкта господарювання 32418189.

На підставі направлення від 06.02.2014 року № 000063/22-01, виданого відповідачем, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Надра" з питань достовірності декларування ПДВ за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 14.02.2014 року № 206/22-01/32418189 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Надра" код ЄДРПОУ 32418189 з питань достовірності декларування ПДВ по взаємовідносинах з ППФ "Торреон" за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року " (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Надра" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 16433,00 грн, в т.ч. за червень 2012 року за рахунок відображення у податковому обліку документів по операціях з придбання послуг, факт отримання яких від ППФ "Торреон" не доведено.

На підставі Акта перевірки Стрийською ОДПІ 26.02.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 20541,00 грн, у тому числі за основним платежем - 16433,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4108,00 грн.

Таке повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження, однак органами доходів і зборів залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з наступних встановлених фактів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Так, ТзОВ "Надра" в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ППФ "Торреон" (ЄДРПОУ 31381043) надано суду копію Договору про надання послуг з питань комерційної діяльності № 03/2012 від 13.03.2012 року укладеного з ППФ "Торреон" (надалі - Договір), копію Акту прийому-передачі наданих послуг з питань комерційної діяльності від 27.06.2012 року, копія податкової накладної від 27.06.2012 року № 34, копію повідомлення про відступлення права вимоги № 07/2012 від 03.07.2012 року, копію платіжного доручення № 537 від 09.07.2012 року.

Як вбачається з поданих документів, згідно Договору ТзОВ "Надра" виступало Замовником, а ППФ "Торреон" - Виконавцем. Виконавець зобов'язаний надати ТзОВ "Надра", відповідно до умов Договору послуги з питань комерційної діяльності, а саме консультації з побудови геологічної моделі родовища та їх моніторингу, а Замовник зобов'язаний прийняти послуги, та оплатити їх. Відповідно до умов Договору, а саме п. 2 Додатку № 1 до Договору від 13.03.2012 року, враховуючи повідомлення ППФ "Торреон" про відступлення ТОВ "Балтік Тур" права виконання зобов'язання згідно Договору, укладеного між ППФ "Торреон" та ТзОВ "Надра" на суму 98600,00 грн, 09.07.2012 року ТзОВ "Надра" на рахунок ТОВ "Балтік Тур" було сплачено 98600,00 грн платіжним дорученням № 537. Передбачені умовами Договору послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг з питань комерційної діяльності від 27.06.2012 року на загальну суму 98600,00 грн, в тому числі ПДВ - 16433,33 грн. ППФ "Торреон" була виписана податкова накладна № 34 від 27.06.2012 р. на загальну суму 98600,00 грн, в тому числі ПДВ - 16433,33 грн.

Також до матеріалів справи позивачем долучено копії документів на підтвердження статусу ППФ "Торреон" як суб'єкта господарювання - юридичної особи та як платника податків на момент укладання Договору:

- копія Довідки АА № 532929 з ЄДРПОУ ППФ "Торреон";

- копію Свідоцтва серія А00 № 721834 про державну реєстрацію юридичної особи ППФ "Торреон";

- копія Довідки про взяття на облік платника податків від 25.03.2011 року № 208/10 ППФ "Торреон";

- копію Свідоцтва № 03470720 від 19.03.2001 року про реєстрацію платника податку на додану вартість ППФ "Торреон";

- копію Виписки серія ААБ № 359843 з ЄДРПОУ.

Дослідивши Акт перевірки, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ТзОВ "Надра" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків став Акт від 11.06.2013 року № 116/2200/31381043 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ППФ "Торреон" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року", складений ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

При цьому, судом встановлено, що вказаним Актом ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ППФ "Торреон". Окрім того, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий Акт як доказ у справі судом не може братися до уваги, так як він не спростовує реальність господарських операцій, оскільки ним зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТзОВ "Надра" та його контрагента не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.

Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки. Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону.

Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

У ході судового розгляду спростовано докази, на які покликався апелянт при проведенні перевірки позивача та в апеляційній скарзі. Використання акта перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, та актів про неможливість проведення зустрічних звірок як належних та допустимих доказів є необгрунованим. Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ТзОВ "Надра" податкового законодавства податковий орган не надав.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного переконання, що відсутні будь-які підстави для висновків про безтоварність описаних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 р. по справі № 813/5123/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 03.03.2015 року.