Постанова

від 23.09.2014 по справі 804/12010/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р. Справа № 804/12010/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представники позивача - Біднина О.І., Ганжа О.В.

представник відповідача - Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000452203 від 04.06.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) , 14010100, шістдесят дві тисячі двісті сорок дев'ять гривен 00 копійок, з яких за основним платежем 62248,00 грн., та за штрафними санкціями 1,00 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дніпрокрансервіс» (код за ЄДРПОУ 36573894) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Транс Груп Капітал» за січень 2010 року - грудень 2012 року від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894 та зазначив, що позивачем до перевірки не було надано документів на підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Транс Груп Капітал», документи, що підтверджують якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника відсутні, також з урахуванням вироку Ідустріального суду по справі № 0417/1-298/2011 яким встановлено, що ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Транс Груп Капітал» було створено без наміру здійснення підприємницької діяльності, ТОВ «Дніпрокрансервіс» не підтверджено право формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» (далі за текстом - ТОВ «Дніпрокрансервіс» або позивач) зареєстроване 23.04.2007р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Бабушкінського районі м. Дніпропетровська, свідоцтво про державну реєстрацію від 20.07.2009 року № 12241020000047009. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36573894. Місцезнаходження суб'єкта господарювання, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49041, Дніпропетровська область, Бабушкінський район, житловий масив Тополя-3 буд.47, корпус 1. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.07.2009 за № 14622 та перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.10.2009 року № 100248915 виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер - 365738904626 був зареєстрований платником ПДВ з 08.10.2009 року по день підписання акту.

Так, на підставі направлень №427 і №428 від 12.03.2014р. та наказу від 12.03.2014 року №361 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідно до п.п. 78.1.1, п. 78.1. ст 78. та згідно п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, в період з 12.03.2014 року по 13.03.2014 року співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дніпрокрансервіс» (код за ЄДРПОУ 36573894) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Транс Груп Капітал» за січень 2010 року - грудень 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 130 248 грн., у тому числі по періодам: грудень 2010 року на суму 68 000 грн.; лютий 2011 року на суму 29 074 грн.; березень 2011 року на суму 33 147 грн.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дніпрокрансервіс» (код за ЄДРПОУ 36573894) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (код за ЄДРПОУ 37276482) та ТОВ «Транс Груп Капітал» (код за ЄДРПОУ 37069822) за період січень 2010 року - грудень 2012 року».

На підставі Акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232203 від 20.03.2014р., яким ТОВ «Дніпрокрансервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77 810 грн. (з яких 62 248 грн. - за основним платежем, 15 562 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була подана скарга від 26.03.2014р. за вих. №127, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.05.2014р. №2791/10/04-36-10-08-09 була задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000232203 від 20.03.2014р. в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 15561 грн., в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення.

ТОВ «Дніпрокрансервіс» було подано до Міністерства доходів і зборів України повторну скаргу від 28.05.2014р. №356 на податкове повідомлення-рішення № 0000232203 від 20.03.2014р., яка рішенням про результати розгляду скарги від 17.06.2014р. №10763/6/99-99-10-01-15 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000232203 від 20.03.2014р. з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, без змін.

На підставі Акту перевірки, з урахуванням рішення за розглядом первинної скарги, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452203 від 04.06.2014р., яким ТОВ «Дніпрокрансервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 249 грн. (з яких 62 248 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000452203 від 04.06.2014р. позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була подана скарга від 12.06.2014р. за вих. №92, яка рішенням 17.06.2014р. №10763/6/99-99-10-01-15 була залишена без розгляду.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894, а отже і податкове повідомлення-рішення № 0000452203 від 04.06.2014р. є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається із акту від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894 предметом перевірки ТОВ «Дніпрокрансервіс» були, зокрема, взаємовідносини із ТОВ «Транс Груп Капітал»: у період грудень 2010 року. ТОВ «Транс Груп Капітал» як постачальником в адресу ТОВ «Дніпрокрансервіс» була виписана податкова накладна, сума податку на додану вартість за якою у розмірі 68000 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

ТОВ «Дніпрокрансервіс» до перевірки не було надано документального підтвердження щодо взаємовідносин із ТОВ «Транс Груп Капітал» через знищення даних документів, що підтверджено Актом №1 від 31.12.2013року про видалення на знищення документів, що не підлягають зберіганню. Відповідно до акту були знищені: щомісячні звіти про залишок товарно-матеріальних цінностей та щомісячні звіти про рух товарно-матеріальних цінностей за період 2009 - 2011 роки.

Наказом Міністерства юстиції України N 578/5 від 12.04.2012 року затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (надалі - Перелік).

Пунктом 2.10 наведеного Переліку визначено, що обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2011 році, починається з 01 січня 2012 року.

Статтею 336 вказаного Переліку зазначено, що строк зберігання первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо) становить 3 роки.

Таким чином, позивачем було правомірно знищено первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій із ТОВ «Транс Груп Капітал», отже, в даному випадку, з огляду на законодавчу правомірність та обґрунтованість відсутності документів як документального підтвердження здійснення господарських операцій, не надання первинних документів не може слугувати причиною для виключення суми ПДВ зі складу податкового кредиту.

Як вбачається із акту перевірки від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894 між ТОВ «Дніпрокрансервіс» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (продавець) було укладено договір №202 від 02.02.2011 року.

Згідно умов даного договору ТОВ «Дніпрокрансервіс» було придбано заготівки крюка, заготівки колеса, що підтверджено актом приймання продукції (товару) за кількістю та якістю від 03.03.2011 року за видатковою накладною №93 від 03.03.2011 року та рахунком-фактурою №93 від 03.03.2011 року на заготівки крюка та актом приймання продукції (товару) за кількістю та якістю від 03.02.2011 року за видатковою накладною №66 від 03.02.2011 року та рахунком-фактурою №66 від 03.02.2011 року на заготівки колес.

Транспортування вказаного товару було здійснено відповідно до товарно-транспортних накладних № 2 від 03.02.2011 року, № 5 від 03.03.2011 року.

Також реальність здійснення господарських операцій з придбання заготівок крюка та використання придбаної продукції в господарській діяльності позивача підтверджено Актом списання № ДК-0000119 від 31.03.2011р. в рахунок загальновиробничих витрат.

Факт здійснення розрахунку за умовами укладеного договору підтверджено виписками по рахунку платника податку.

Після фактичного виконання ТОВ «Інтерсервіс-Постач» умов договору №202 від 02.02.2011 року останнім було надано ТОВ «Дніпрокрансервіс» зареєстровані належним чином у єдиному реєстрі податкових накладних та заповнених у відповідності до вимог Податкового кодексу України податкові накладні: №66 від 03.02.2011 року; №93 від 03.03.2011 року.

Суми ПДВ за вищезазначеними податковими накладними було віднесено ТОВ «Дніпрокрансервіс» до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий-березень 2011 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за лютий-березень 2011 року.

Стосовно висновку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «Дніпрокрансервіс» не надано сертифікати якості, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару - суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару (заготовки крюків та колес), який постачалося позивачу згідно з вищенаведеним договором. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ «Дніпрокрансервіс», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, про що зазначено у акті приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.

Крім того, придбані у ТОВ «Інтерсервіс-Постач» заготівки колес в подальшому були реалізовані позивачем ТОВ «Юженерго», що підтверджено видатковою накладною № ДК-0000019 від 22.02.2011 року та рахунком-фактурою № ДК-0000211 від 03.02.2011 року.

Також, як вбачається із акта перевірки позивача, висновок податкового органу зроблений із урахуванням вироку суду по справі №0417/1-298/2011 від 12.08.2011 року, винесеного Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська.

Відповідно до змісту акту перевірки від 13.03.2014 року №508/04-62-22-3/36573894, підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, скоїли ряд злочинів в складі організованої групи, в період часу з вересня 2008 року по 31 березня 2011. Зазначено, що ОСОБА_5, будучи організатором організованої групи осіб, діючи умисно, спільно з членами організованої групи ОСОБА_11, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, повторно скоїли фіктивне підприємництво, а саме придбання юридичної особи - ТОВ «ТРАНС ГРУП КАПІТАЛ» код ЄДРПОУ 37069822, з метою здійснення своєї злочинної діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переказу грошових коштів з безготівкової в готівкову форму. ОСОБА_5, будучи організатором групи, спільно з членами організованої групи ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 і Міхайловім AM., діючи умисно, повторно, скоїв фіктивне підприємництво, а саме створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ «Транс-Лайн» (код ЄДРПОУ 37276456), ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (код ЄДРПОУ 37276482), ТОВ «ТБЛ Спецметалл »(код ЄДРПОУ 37276503), ТОВ« Терраформ »(код ЄДРПОУ 37276477), ТОВ« Гранд-Буд Престиж »(код ЄДРПОУ 37276498) та ТОВ« Торгсфера »(код ЄДРПОУ 37276461), з метою здійснення незаконної діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.

Слід зауважити, що податковим органом не було надано належної копії зазначеного вироку суду.

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Суд зазначає, що у вироку Індустріального районного суду по справі №0417/1-298/2011 від 12.08.2011 року відсутнє дослідження господарських операцій, позивача із ТОВ «Транс Груп Капітал» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач»; відсутній також висновок про безпідставність складання первинних документів за укладеними договорами; окрім того, жодної згадки про ТОВ «Дніпрокрансервіс» у вироку взагалі не міститься.

Слід зауважити, що визнання керівника юридичної особи винним у здійсненні фіктивного підприємництва саме по собі не призводять автоматично до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «Дніпрокрансервіс» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Слід зауважити, що контрагент позивача - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» на момент вчинення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 18.09.2014 року і був припинений лише 25.05.2012 року за судовим рішенням, у зв'язку із визнанням банкрутом, про що внесено відповідний запис, та контрагент ТОВ «Транс Груп Капітал» на момент вчинення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 18.09.2014 року і був припинений 27.07.2011 року за судовим рішенням, у зв'язку із визнанням банкрутом, про що внесено відповідний запис.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутні порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 130 248 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку контрагенту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000452203 від 04.06.2014р., яким ТОВ «Дніпрокрансервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 249 грн. - прийняте Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп., що підтверджується квитанцією 3961.49.1 від 08.08.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 04.06.2014 року за № 0000452203 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, за основним платежем в розмірі 62 248 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» (код за ЄДРПОУ 36573894) суму судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» згідно квитанції № 3961.49.1 від 08.08.2014р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом п'яти днів.

Суддя Е.О. Юрков