Постанова

від 08.08.2019 по справі 804/12010/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №804/12010/14

адміністративне провадження №К/9901/5758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Шлай А.В., Іванова С.М., Чабаненко С.В.) у справі № 804/12010/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 4 червня 2014 року за № 0000452203 яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, за основним платежем в розмірі 62 248 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку контрагенту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вважаючи на те, що реальною господарською діяльністю контрагенти позивача - ТОВ Транс Груп Капітал та ТОВ Інтерсервіс-Постач не займались, а були створені для фіктивної підприємницької діяльності, будь-які угоди, господарські операції укладені з ними не можуть розглядатись як такі, що мали на меті отримання прибутку на законних підставах.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним у акті перевірки, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Крім того, від податкового органу надійшло клопотання про заміну відповідача, яке задоволено Судом.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 12 березня 2014 року по 13 березня 2014 року співробітниками податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Інтерсервіс-Постач та ТОВ Транс Груп Капітал за січень 2010 року - грудень 2012 року. За результатами перевірки податковим органом складений акт від 13 березня 2014 року №508/04-62-22-3/36573894.

Висновками акта встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 130 248 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232203 від 20 березня 2014 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 77 810 грн (з яких 62 248 грн - за основним платежем, 15 562 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подана скарга, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19 травня 2014 року №2791/10/04-36-10-08-09 задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000232203 в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 15 561 грн, в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення.

Товариством подано до Міністерства доходів і зборів України повторну скаргу, яка рішенням про результати розгляду скарги від 17 червня 2014 року №10763/6/99-99-10-01-15 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000232203 від 20 березня 2014 року з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, без змін.

На підставі акта перевірки, з урахуванням рішення за розглядом первинної скарги, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452203 від 4 червня 2014 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 62 249 грн (з яких 62 248 грн - за основним платежем, 1 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2010 року ТОВ Транс Груп Капітал , як постачальником, на адресу Товариства виписана податкова накладна, сума податку на додану вартість за якою у розмірі 68 000 грн включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Інші первинні документи, як то, щомісячні звіти про залишок товарно-матеріальних цінностей та щомісячні звіти про рух товарно-матеріальних цінностей за період 2009 - 2011 роки, позивачем знищені, про що складено акт від 31 грудня 2013 року.

Між Товариством (покупець) та ТОВ Інтерсервіс-Постач (продавець) укладено договір № 202 від 2 лютого 2011 року, предметом якого є купівля-продаж заготівки крюка, заготівки колеса. Копія вказаного договору до матеріалів справи не наддавалась, однак, оскільки за своєю правовою природою акт перевірки є носієм інформації, яка отримана під час перевірки податковим органом, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що останній має розглядатись як належний та допустимий доказ при встановленні обставин укладення господарських договорів та їх змісту, відтвореного безпосередньо в цьому акті.

На підтвердження реальності виконання договору позивачем надані: акт приймання продукції (товару) за кількістю та якістю, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виписки по рахунку.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі №0417/1-298/2011. Зазначеним вироком встановлено, що ТОВ Інтерсервіс-Постач та ТОВ Транс Груп Капітал створені (придбані) з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, для переказу грошових коштів із безготівкової у готівкову форму, використовуючи банківські рахунки підприємств. Організована злочинна група осіб у складі організатора ОСОБА_1 , членів групи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 діяла в період з листопада 2008 року до 31 березня 2011 року, після чого її діяльність була припинена правоохоронними органами.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат до оподаткування, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг з огляду на доводи податкового органу про підтвердження фіктивності діяльності контрагентів Товариства, правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірного договору.

Встановивши, що у справі, яка розглядається стосовно є вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі №0417/1-298/2011, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та, відповідно, посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Верховний Суд України, в постанові від 1 грудня 2015 року у справі № 21-3788а15 зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що враховуючи, що реальною господарською діяльністю контрагенти позивача не займались, а були створені для фіктивної підприємницької діяльності, будь-які угоди, господарські операції укладені з ними не можуть розглядатись як такі, що мали на меті отримання прибутку на законних підставах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 804/12010/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду