Рішення

від 30.09.2014 по справі 918/1072/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2014 р. Справа № 918/1072/14

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології"

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару в сумі 65 306 грн. 70 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2415 від 15.07.2014р.).

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології" та відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 65 308 грн. 54 коп.

Ухвалою суду від 17.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, розгляд справи призначено на 29.07.2014р.

Ухвалою суду від 29.07.2014р. розгляд справи відкладено до 18.08.2014р.

15.08.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав уточнений розрахунок штрафних санкцій, за яким розмір штрафних санкцій становить 20 306 грн. 70 коп. та, відповідно, ціна позову становить 65 306 грн. 70 коп.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. розгляд справи відкладено до 12.09.2014р.

12.09.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 12.09.2014.р клопотання позивача задоволено, продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено до 30.09.2014р.

В судовому засіданні 30.09.2014р. представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

У судові засідання 29.07.2014р., 18.08.2014р., 12.09.2014р. та 30.09.2014р. відповідачі не з'явились та не забезпечили явку свого повноважного представника, витребувані судом документи не надали, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що відповідачам надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи уповноважених представників, а також для подання письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників ТОВ "Фенікс" та ТОВ "Транспорт. Маркетинг. Технології".

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №19/06-2012с (а.с. 15 - 16).

У відповідності до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступні товари: фарба для розмітки доріг, склокульки, розчинник, пластик для розмітки доріг, затверджувач.

Пунктом 1.2. вказаного Договору передбачено, що найменування, номенклатура, асортимент, кількість, ціна в гривнях визначаються у видаткових накладних або специфікаціях та рахунках-фактурах, виданих на підставі цього договору.

За приписами п. 4.3. Договору, передача товару повинна бути здійснена на підставі відповідних товарно - супровідних документів (видаткових накладних, специфікаціях). Підтвердженням факту прийняття товару є підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній або специфікації.

Відповідно до п. 4.4. Договору, право власності на товар, ризики його втрати, пошкодження та псування переходять до покупця в момент отримання ним товару.

Згідно пункту 4.5. Договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 затверджених Держарбітражем СРСР відповідно 15.06.1965 та 25.04.1966 року.

Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 199 728 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 8 від 20.06.2012р. на суму 20 808 грн. 00 коп., № 9 від 26.06.2012р. на суму 43 416 грн. 00 коп., № 11 від 06.07.2012р. на суму 45 540 грн. 00 коп., № 12 від 18.07.2012р. на суму 44 496 грн. 00 коп., № 16 від 27.07.2012р. на суму 1 800 грн. 00 коп., № 19 від 21.08.2012р. на суму 43 668 грн. 00 коп. (а.с. 18, 22, 27, 32, 36, 40).

Відповідач, в порушення умов Договору, розрахувався з позивачем за отриманий товар лише частково в сумі 154 728 грн. 00 коп. Таким чином, за ТОВ "Транспорт. Маркетинг. Технології" рахується заборгованість в розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку виникнення порушень умов сплати вартості товару покупцем, продавець має право упровадити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань, а також додатковий штраф в розмірі 20 % від простроченої суми у разі, якщо прострочка платежу складає більше 20 календарних днів сплата якої є обов'язковою.

На підставі ст. 625 ЦК України та п. 5.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 343 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 2 457 грн. 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 506 грн. 09 коп. та штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп. (уточнений розрахунок а.с. 70 - 71).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та поставив товариству з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології" товар на загальну суму 199 728 грн. 00 коп., що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними та товарно - транспортними накладними, що наявні в матеріалах справи (а.с. 17 - 42).

При цьому, суд зауважує, що вказані специфікації, видаткові накладні та товарно - транспортні накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Проте, всупереч умовам договору ТОВ "Транспорт. Маркетинг. Технології" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого товару у встановлений строк виконав частково в розмірі 154 728 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 50 - 56).

Таким чином, у ТОВ "Транспорт. Маркетинг. Технології" перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 45 000 грн. 00 коп. Доказів сплати боргу відповідач не надав.

На підставі викладеного та враховуючи, що вказана заборгованість на час розгляду справи не погашена, вона стверджується матеріалами справи, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 45 000 грн. 00 коп. законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у поданій позовній заяві позивач просить стягнути з ТОВ "Транспорт. Маркетинг. Технології" пеню в розмірі 3 343 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 2 457 грн. 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 506 грн. 09 коп. та штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп. (уточнений розрахунок а.с. 70 - 71).

При прийнятті рішення в цій частині суд бере до уваги наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку виникнення порушень умов сплати вартості товару покупцем, продавець має право упровадити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань, а також додатковий штраф в розмірі 20 % від простроченої суми у разі, якщо прострочка платежу складає більше 20 календарних днів сплата якої є обов'язковою..

На підставі пункту 5.2. Договору позивач нарахував ТОВ "Транспорт. Маркетинг. Технології" пеню (по кожній накладній окремо) в розмірі 3 343 грн. 22 коп. та штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 70 - 71).

Перевіривши правильність зробленого позивачем розрахунку, суд вважає обґрунтованим стягнення пені в розмірі 3 357 грн. 65 коп. та штрафу в розмірі 9 000 грн. 00 коп. Однак, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє позовні вимоги в цій частині в розмірі 3 343 грн. 22 коп. та штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних (по кожній накладній окремо) в розмірі 2 457 грн. 39 коп. (розрахунок а.с. 70 - 71).

Перевіривши правильність зробленого позивачем розрахунку, суд вважає обґрунтованим стягнення 3% річних в розмірі 2 462 грн. 11 коп. та інфляційних втрат в розмірі 5 716 грн. 34 коп. Однак, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє позовні вимоги в цій частині в розмірі 3% річних в розмірі 2 457 грн. 39 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5 506 грн. 09 коп.

Судом також встановлено, що з метою належного виконання Договору купівлі - продажу товару №19/06-2012с, 19.06.2012р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (кредитор) укладено Договір поруки № 19/06 (а.с. 43).

У відповідності до п. 1.1. та 1.2. Договору поруки, поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології" (боржник), що виникли в результаті укладення між боржником та кредитором Договору купівлі - продажу товару №19/06-2012с від 19.06.2012р. Обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань - 200 грн. 00 коп.

Водночас, при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Фенікс" договір поруки від 19.06.2012р. № 19/06 на момент подання даного позову припинив свою дію.

Так, у пункті 6.1 даного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У той же час, частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки вказаний договір припинив свою дію, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Фенікс" про стягнення 200 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології" основного боргу в сумі 45 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 3 343 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 2 457 грн. 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 506 грн. 09 коп. та штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп., стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню

В стягнення заборгованості з ТОВ "Фенікс" суд підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 821 грн. 52 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології" (46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 4, офіс 43, код ЄДРПОУ 34227153) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) - основну заборгованість в розмірі 45 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 3 343 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 2 457 грн. 39 коп., штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 506 грн. 09 коп. 1 821 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "06" жовтня 2014р.

Суддя Горплюк А.М.