Рішення

від 02.10.2014 по справі 911/3620/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 911/3620/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноінвест», Київська обл., м. Славутич про стягнення 96 871,82грн., за участю представників:

позивача:Дайнеко І.А., довіреність № 19 від 01.01.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 66 383,73 грн. основного боргу, 5 676,92 грн. пені, 16 595,93 грн. штрафу, 913,02 грн. 3% річних, 7 302,22 грн. інфляційних витрат, а загалом 96 871,82 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 1326 від 30.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 02.10.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2014 року не з'явився, відзив не подав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (покупець) було укладено договір поставки № 1326 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівково або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Дострокове розірвання договору можливе тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 70 449,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 46000227 від 17.02.2014 року на суму 26 226,12 грн., видатковою накладною № 46000252 від 21.02.2014 року на суму 21 932,00 грн., видатковою накладною № 46000253 від 21.02.2014 року на суму 22 291,52 грн. копії, яких наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 70 449,64 грн. оплатив частково, що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 04.04.2014 року на суму 5 000,00 грн., з яких 4 065,91 грн. за видатковою накладною № 46000227 від 17.02.2014 року і має заборгованість перед останнім у сумі 66 383,73 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 66 383,73 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 66 383,73 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума інфляційних втрат та 3% річних за спірним договором складає 7 302,22 грн. та 913,02 грн. відповідно, які нараховано позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 7 302,22 грн. інфляційних втрат та 913,02 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 6.1. цього договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки. Штрафна санкція передбачена цим пунктом Договору, нараховується та стягується понад строк, передбачений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в межах 3-ох річного строку.

Згідно п. 7.4. договору в разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% (двадцяти п'яти відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого газу нараховано 5 676,92 грн. пені та 16 595,93 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 5 676,92 грн. та штрафу в розмірі 16 595,93 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 937,45 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 15, код 36005532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (04071, м. Київ, пр. Набережно-Лугова, 2В, код 35687180) 66 383 (шістдесят шість тисяч триста вісімдесят три) грн. 73 коп. основного боргу, 5 676 (п'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 92 коп. пені, 16 595 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 93 коп. штрафу, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 02 коп. 3% річних, 7 302 (сім тисяч триста дві) грн. 22 коп. інфляційних витрат, 1 937 (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім) грн. 44 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак